Постанова Дніпровський апеляційний суд № 173/1092/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4046/25 Справа № 173/1092/22 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бакуліна Марія Сергіївна, на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року в цивільній справі номер 173/1092/22 за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Тітовський Сергій Іванович, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на земельну ділянку, В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Верхівцевської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Тітовський Сергій Іванович, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на земельну ділянку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Україна видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 до своєї смерті, що підтверджується довідкою від 01.08.2022 року №821, виданою Верхівцевською міською радою. Позивач фактично проживав із ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 2002 року і до її смерті, що фактично складає більше п`яти років. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина земельна ділянка площею 7,690 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Верхівцевської міської ради, яка їй належала на підставі Державного акту про право приватної власності на землю, виданого громадянину України 10.06.2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №705, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією. Позивач фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 . Крім того померла є його тіткою, проте документально він не може підтвердити факт родинних відносин з померлою. Його споріднення з померлою підтверджується довідкою Верхівцевської міської ради №821 від 01 серпня 2022 року. 05 серпня 2022 року він звернувся до приватного нотаріуса Тітовського С.І. з метою оформлення спадщини. Проте, постановою приватного нотаріуса від 05.08.2022 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за відсутності документів, які підтверджують його споріднення із спадкодавцем, та за пропуском ним строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для подачі заяви про прийняття спадщини, що й стало підставою звернення до суду. Позивач просив суд: встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку 7,690 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Верхівцевської міської ради, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту про право приватної власності на землю виданого громадянину України 10.06.2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №705, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Тітовський Сергій Іванович, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено. Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бакуліна М.С., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 року у справі №173/1092/22 та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту необхідно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю більше ніж 5 років до дати її смерті також підтверджено під час розгляду справи поясненнями свідка ОСОБА_3 . При розгляді справи судом першої інстанції проігноровано розгорнуті пояснення позивача щодо вказаних обставин і надані в судовому засіданні пояснення свідка, відібрані судом під час його допиту безпосередньо в судовому засіданні, та безпідставно відкинуто наявні в матеріалах справи документальні докази. Також судом першої інстанції безпідставно вказано, що позивачем не надано доказів, що він чи члени його родини отримували лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , що здійснювали її поховання. Підтвердженням супротивного є сама наявність у ОСОБА_1 оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , отриманого ним у відповідному органі РАЦС на підставі поданого лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 . Заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 не подавав, як особа що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не відмовлялася від спадщини, автоматично прийняв її. Доказів протилежного матеріали спадкової справи за смертю ОСОБА_2 не містять. Судом також безпідставно звужується коло осіб, які мають право на спадкування за померлим на підставі спільного проживання із спадкодавцем, обмежуючи його лише сторонніми особами, з якими він спільно проживав. Постанова нотаріуса не є документом, що встановлює юридичні факти щодо обставин взаємовідносин спадкодавця та спадкоємця, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії нотаріус у постанові відображає підстави, які він з позиції своєї суб`єктивної оцінки вважає достатніми для такої відмови. Отже, підстави, з яких нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, не можуть бути покладені судом в основу судового рішення. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бакуліна М.С. доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач Верхівцевська міська рада та третя особа приватний нотаріус Тітовський С.І. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 180, 181, 184). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Україна видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 12). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі, із земельної ділянки площею 7.690 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Верхівцевської міської ради, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту про право приватної власності на землю виданого громадянину України 10.06.2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №705, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією (а.с. 13-14). Постановою приватного нотаріуса від 05.08.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за відсутності документів, які підтверджують його споріднення зі спадкодавцем, та за пропуском ним строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для подачі заяви про прийняття спадщини, що підтверджується копією постанови нотаріуса (а.с. 11). Позивачем надані до позовної заяви довідки Верхівцевської міської ради №821 та №820, у змісті яких вказано, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично на момент смерті ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15, 16). До матеріалів справи долучено заповіт від 20.10.2000 року, складений ОСОБА_2 щодо земельної частки (паю), серії ДП №0335790, на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 125-125зв). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та неефективного способу захисту порушеного права. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Україна видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі, із земельної ділянки площею 7,690 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Верхівцевської міської ради, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту про право приватної власності на землю виданого громадянину України 10.06.2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №705, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією. Позивачем надані до позовної заяви довідки Верхівцевської міської ради №821 та №820, у змісті яких вказано, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично на момент смерті ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано залишено зазначені вище довідки без уваги, оскільки відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим України, місцем смерті ОСОБА_2 є місто Алушта Автономна Республіка Крим. Таким чином на момент смерті ОСОБА_2 не проживала в м. Верхівцеві Кам`янського району Дніпропетровської області. Керуючись наведеним, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачем факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , та як наслідок відмови у задоволенні вимог про визнання права власності на земельну ділянку, які є похідними від встановлення вказаного вище факту. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до правових висновків для відмови в позові ОСОБА_1 через обраний ним неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки обраний позивачем спосіб захисту свого права є цілком ефективним за умови доведеності позовних вимог, та не потребував би від нього звернення до суду з новим позовом, наприклад визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Тому висновок суду першої інстанції з цього приводу є безпідставним. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи мається заповіт від 20.10.2000 року, складений ОСОБА_2 , яким вона заповіла майно - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №0335790 ОСОБА_4 , та який не залучений до справи (а.с. 125-126). За таких обставин, враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на земельну ділянку, проте, помилився в мотивах відмови в задоволенні позовних вимог, що є підставою для зміни мотивувальної частини судового рішення відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бакуліна Марія Сергіївна, задовольнити частково. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 30 червня 2025 року. Суддя: