Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/26658/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26658/24 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 23.10.2024 року; Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Семенюка Г.В. Шляхтицького О.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення (виплата одноразової грошової допомоги) у зв`язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 ; зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за період з 24.11.2023 по 24.05.2024 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. В обґрунтування позову зазначено, що позивач у період з 29.06.2023 р. по 23.11.2023 р. проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби та даний час виключений зі списків особового складу. На момент виключення зі списків особового складу із позивачем не був проведений повний розрахунок грошового забезпечення, зокрема, не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. У зв`язку із чим, з огляду на положення статей 116, 117 КЗпП України та фактичну затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби, наполягає на відшкодуванні за рахунок відповідача середнього грошового забезпечення за відповідний період. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення (виплата одноразової грошової допомоги) у зв`язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 . Стягнув з НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 23.11.2023 року по 23.05.2023 року в сумі 56 368,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, оскільки повний розрахунок із позивачем не був проведений у день виключення зі списків особового складу та поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного (повного) розрахунку. При цьому, суд розраховуючи суму стягнення на користь позивача, врахував критерії зменшення розміру відшкодування, про які йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. по справі №761/9584/15-ц. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині визначення суми стягнення та прийняти нове судове рішення, яким присудити суму у розмірі 125015,17 грн. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у спірних правовідносинах позивача виключено зі списків особового складу військової частини 23.11.2023 р., тобто під час дії нової редакції ст.177 КЗпП України, тому на його користь підлягає виплаті грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні не більше ніж за шість місяців без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів. НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України відзив на апеляційну скаргу у визначений апеляційним судом строк не надав. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України, у тому числі з 29 червня 2023 року по 23 листопада 2023 року - у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні. Наказом від 23.11.2023 року № 854-ос начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, майстер-сержанта, остання штатна посада - інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія першого зенітно-ракетного відділення третьої прикордонної зенітно-ракетної застави відділу прикордонної служби зенитно-ракетних засобів звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов`язок і військову службу». Однак, станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном не проведено розрахунків щодо одноразової допомоги при звільненні, що передбачена Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач звернувся до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою про виплату одноразової допомоги при звільненні. Листом від 24.07.2024 року відповідач повідомив, що одноразової допомоги при звільненні буде виплачена позивачу у липні 2024 року. 30.07.2024 року позивачу виплачена одноразова допомога при звільненні у розмірі 125 015,17 грн. Тобто фактичним днем розрахунку з позивачем є 30.07.2024 року. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не несвоєчасного остаточного розрахунку при звільнені протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. За правилами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Судом першої інстанції вірно враховано, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та прирівняних до них осіб (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства про порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За приписами статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога, індексація тощо). Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 звільнено з військової служби 23.11.2023 р., що сторонами у справі не заперечується. 30.07.2024 року позивачу виплачена одноразова допомога при звільненні у розмірі 125 015,17 грн. Отже, відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України. Враховуючи, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні, який всупереч норм чинного законодавства не здійснила з ним повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати належних йому при звільненні сум на підставі статті 117 КЗпП України, що вірно встановлено судом першої інстанції. В свою чергу судом першої інстанції застосовано критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки виплати належних йому при звільненні сум, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Так, з 19.07.2022р. стаття 117 Кодексу законів про працю України діє у редакції, викладеній згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022р. №2352-ІХ, згідно якої час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Верховний Суд у постанові від 30.05.2024р. по справа № 520/18807/23 висловив правову позицію, згідно якої у зв`язку з внесенням Законом №2352-ІХ змін до ст.117 КЗпП України стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією ст.117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (застосування принципу пропорційності та зменшення відповідного відшкодування) недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативно правового регулювання спірних правовідносин. Оскільки у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу 23.11.2023 р., тобто під час дії нової редакції ст.117 КЗпП України, тому на його користь підлягає виплаті грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні не більше ніж за шість місяців без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які 15 мобільним прикордонним загоном невчасно сплачено позивачу та без врахування критеріїв зменшення розміру відшкодування, про які йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. по справі №761/9584/15-ц. Отже, згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Як встановив суд першої інстанції під час розгляду справи, що не спростовується апелянтом по справі, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 816,71 грн., тому середнє грошове забезпечення, за період затримки розрахунку, охоплене періодом у шість місяців, як це передбачено статтею 117 КЗпП України, складає 150274,64 гривень (816,71 гривень * 184 днів). З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно до п.п.4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового судового рішення - про задоволення позовних вимог. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 4 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення (виплата одноразової грошової допомоги) у зв`язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 . Стягнути з НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 23.11.2023 року по 23.05.2024 року в сумі 150274,64 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький