Постанова 4815 № 562/1565/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2025 року м. Рівне Справа № 562/1565/20 Провадження № 22-ц/4815/746/25 Головуючий у Здолбунівському районному суді Рівненської області: суддя Саган Л.В. Рішення суду першої інстанції (вступна і резолютивна частини) проголошено: о 18 год. 11 хв. 27 лютого 2025 року у м. Здолбунів Рівненської області Повний текст рішення складено: 07 березня 2025 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; за участі: ОСОБА_1 і його представника - адвоката Луцик Катерини Василівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Луцик Катерини Василівни на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, в с т а н о в и в: У червні 2020 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що з 1990 року він проживав спільно з ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Однак шлюбні відносини не зареєстрували, а спільних дітей не мали. Під час проживання однією сім`єю вони за рахунок спільних коштів здійснювали поточні ремонти будинку, придбали будівельні матеріали, меблі і предмети домашнього вжитку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті він і надалі проживає за цією ж само адресою, доглядає за будинком, сплачує комунальні послуги. В зв'язку із наведеним просив встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 протягом часу з 1990 року по 2019 рік у АДРЕСА_1 . Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час їх спільного проживання. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2023 року провадження у справі зупинено унаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року провадження у справі поновлено. Витребувано від Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області відомості про те, чи заводилася відповідно до Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , а від Здолбунівської міської ради Рівненської області - відомості про те, хто постійно проживав разом із ОСОБА_3 на день її смерті. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 червня 2024 року витребувано від приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Грабар О.А. спадкову справу №60/2023, заведену 29 липня 2023 року на майно ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника відповідача - ОСОБА_3 . Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У поданій через свого представника - адвоката Луцик К.В. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, задовольнивши позов повністю. Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що встановлення факту, який має юридичне значення, ОСОБА_1 необхідне для реалізації права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , де він продовжує мешкати. Звертає увагу, що позивачем подавалася на підтвердження своїх вимог рапорт дільничного інспектора сектору превенції Здолбунівського відділення поліції від 13 січня 2020 року, накладні №215/1 від 07.07.2015, №№402, 403, 405, 406 від 22.04.2019 про придбання будівельних матеріалів, замовлення на встановлення вхідних дверей від 27.06.2018 та довідку ФОП ОСОБА_5 від 22.07.2021 про те, що ОСОБА_1 із ОСОБА_4 з 2015 ркоу по 2019 рік регулярно відвідували лазню. З огляду на помилкову оцінку доказів у справі судом не було застосовано норми ст.ст. 3, 4, 21, 36 СК України, а також не враховано Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 (справа щодо офіційного тлумачення терміну "член сім`ї"). Вважає, що факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є доведеним. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Як з`ясовано судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05 листопада 2019 року Здолбунівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (т.1 а.с.9). З довідки № 01/20-872 від 30 серпня 2021 року Комунального некомерційного підприємства "Здолбунівська центральна міська лікарня" Здолбунівської міської ради Рівненської області вбачається, що тіло померлої ОСОБА_4 з моргу забрала ОСОБА_3 . Організацією та здійсненням поховання ОСОБА_4 займалась також ОСОБА_3 , яка є її рідною сестрою, що встановлено з довідки, виданої 22 серпня 2021 року Релігійною громадою Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії, чеком № 816 від 03 листопада 2019 року ритуальних послуг "Обеліск" (т.1. а.с.219-221) та визнано позивачем у засіданні суду першої інстанції. Раніше, 04 жовтня 1996 року, державним нотаріусом Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області видано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 в рівних частках по частині кожній (т.1 а.с.108). З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не зареєстроване (т.1 а.с.32). Зі спадкової справи № 35/2019, заведеної 07 листопада 2019 року приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Собіною О.А., вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла її рідна сестра - ОСОБА_3 (т.1 а.с.36-58). ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Здолбунівської міської ради Рівненської області № 02/11.1-6723 від 07 листопада 2019 року (т.1 а.с.47). Між тим, позивач зареєстрований у АДРЕСА_2 , з 25 липня 2016 року по теперішній час, що встановлено даними паспорта серії НОМЕР_2 , виданим 07.03.2001 Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області (т. 1 а.с. 5-7). З наданого ОСОБА_1 рапорта дільничного офіцера поліції сектору превенції Здолбунівського відділення поліції Олійник К.М. від 13 січня 2020 року видно, що позивач протягом тривалого часу проживає у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.15). ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи й накладну № 215/1 від 07 липня 2015 року, накладні № 402, № 403, № 405, № 406 від 22 квітня 2019 року на придбання матеріалів для покрівлі даху, замовлення на встановлення вхідних дверей № ID_1927 від 27 червня 2018 року та довідку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 22 липня 2021 року про те, що позивач разом з ОСОБА_4 з 2015 року по 2019 рік регулярно відвідували лазню (т.1 а.с.10-12, 188-191). Вважаючи, що внаслідок спільного проживання його та ОСОБА_4 у належній їй на праві власності частині житлового будинку АДРЕСА_1 ними обома понесено витрати у розмірі 35 667 гривень на купівлю будівельних матеріалів для проведення поточного ремонту, меблів та предметів домашнього вжитку, проведення поточних ремонтів, тобто майно, набуте для спільного проживання, є об`єктом права спільної сумісної власності, у червні 2020 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без шлюбу протягом часу із 1990 року по 2019 рік. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів, які свідчили би про спільне проживання його та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки, тобто про наявність сім`ї, а саме, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла. Тобто відсутнє підтвердження фактів реальності сімейних відносин, не підтверджено наявності усталених відносин між ними, прав і обов`язків, що притаманні подружжю. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів про те, що протягом часу з 1990 року по 2019 рік він не перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , про шлюбні відносини з якою він стверджував у судовому засіданні. Доказів про розірвання шлюбу із ОСОБА_6 суду не надав. З огляду на наведені обставини та вимоги закону позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без задоволення. З такими висновками погоджується колегія суддів. Згідно зі ст.ст. 3, 7, 36 СК Українисім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. З висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, (провадження № 14-130цс19), вбачається, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17 (провадження № 61-11226св20) зазначається, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Відповідно до ст.ст. 12, 76-78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів бере до уваги те, що місце проживання позивача ніколи не було зареєстроване в одному житловому приміщенні з ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 . Тому цей факт не може свідчити, що відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були такими, які притаманні подружжю, та ці особи мали взаємні права і обов`язки. Початок спільного проживання з 1990 року позивач мотивував лише усними поясненнями. Встановлено, що ОСОБА_4 певний час проживала з ОСОБА_1 , однак позивач не довів, що у заявлений ним час - з 1990 року до дня смерті ОСОБА_4 між ними були сформовані усталені відносини, які притаманні подружжю. При цьому матеріали справи не містять об`єктивних та переконливих доказів на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, виникнення у них взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, у період з 1990 року до 03 листопада 2019 року. Як правильно покликається суд попередньої інстанції, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17). За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що після смерті ОСОБА_4 позивач і надалі постійно проживає у будинку АДРЕСА_1 , адже, як вбачається з матеріалів справи №562/3446/23, 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом про визнання права власності, то з ними погодитися не можна. Так, у позовній заяві він вказав таке місце свого проживання: АДРЕСА_3 . Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року затверджено мирову угоду та визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 . При цьому у судовому засіданні позивач надав пояснення, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , однак жодних доказів про розірвання шлюбу з цією жінкою суду першої інстанції не надав. У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 2036/2-3/11 зазначається, що відповідно до ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. З урахуванням положень ст. 25 СК України апеляційним судом взято до уваги, що положення ст. 74 цього Кодексу поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають як у шлюбі між собою так і в будь-якому іншому шлюбі. Цим обставинам суд першої інстанції уже дав детальну та вичерпну оцінку. Не заслуговують на увагу і аргументи заявника про помилкове незастосування норм матеріального права, адже спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції. Решта доводів апеляційної скарги також є необгрунтованими і тому колегією суддів відхиляються. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних відносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року). Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Луцик Катерини Василівни залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 01.07.2025 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М.Ковальчук С.С.Шимків