Постанова Рівненський апеляційний суд № 566/163/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2025 року м. Рівне Справа № 566/163/25 Провадження № 22-ц/4815/847/25 Головуючий у Млинівському районному суді Рівненської області: суддя Лободзінський А.С. Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено 01 квітня 2024 року в селищі Млинів Дубенського району Рівненської області (фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось). Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни на заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним №4366030, в сумі 92 980 гривень, з яких: заборгованість за кредитом (тілом) 10 000 гривень; нараховані первісним кредитором проценти 59 480 гривень; нараховані позивачем проценти за 94 календарні дні 23 500 гривень. При пред`явлені позову вимагалося питання про стягнення на користь позивача понесених судових витрат, які складалися з 2 422,40 гривні судового збору та 10 000 гривень правничої допомоги. Заочним рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4366030 від 07 лютого 2024 року у розмірі 92 980 гривень, яка складається із: заборгованість за кредитом - 10 000 гривень, нараховані первісним кредитором проценти 25 9480 гривень, нараховані ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" проценти за 94 календарні дні 23 500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 гривні. На рішення суду представником позивача адвокатом Городніщевою Є.О. подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність та необґрунтованість в частині відмови в задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що полягало в порушенні норм процесуального права. Вважає, що, відмовляючи в відшкодуванні понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов хибного висновку, що надані ним документи лише підтверджують надані адвокатом послуги та їх обсяг, однак не є платіжними документами, які б підтвердили здійснення відповідних витрат. Тому заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень не підлягає до задоволення. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник покликалася на те, що суд неправильно встановив фактичні обставини щодо витрат на правничу допомогу та безпідставно визнав, що витрати не підтверджені належними доказами. Так, до суду надавались відповідний договір, акт прийому-передачі, рахунок-фактура, заявка на виконання доручення, які підтверджують обсяг та характер правової допомоги, її вартість і порядок оплати. Разом з тим законодавство дозволяє компенсувати витрати на правничу допомогу, якщо доведено, що вони підлягають оплаті, навіть якщо ще не оплачені фактично. Також суд не має права ставити під сумнів фіксований розмір гонорару, узгодженого сторонами договору. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000 гривень, а також витрати на правничу (правову) допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 4 000 гривень. Відзиву на апеляційну скаргу не надано, хоча про таке право учасникам справи роз`яснено ухвалою Рівненського апеляційного суду від 15 травня 2025 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тому судом апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції переглядається виключно в частині відмови позивачу в стягненні витрат на правничу допомогу. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до пункту 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (ч. 1 ст. 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до ч. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати. Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналізуючи вказані процесуально-правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору. Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін. Така правова позиція узгоджується і з постановами Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20. Також апеляційний суд бере до уваги практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що "заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду". Щодо гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки про те, що фактичними витратами на правову допомогу є, в т.ч. витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому, ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі "Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану" (заява № 37083/03, пункт 106). За умовами укладеного 10 грудня 2024 року між позивачем та його представником договору про надання правової допомоги №10/12-2024, викладених в пункті 4.4., факт наданих послуг підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сторонами також були погоджені умови оплати за зазначеним договором, відповідно до п. 4.6 договору клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили. До позову також надано рахунок за надання правової допомоги, відповідно до якого вартість послуг адвоката, представлених позивачу, складає 10 000 гривень, та акт прийому-передачі виконаних робіт від 27 січня 2025 року (наданих послуг) згідно з договором № 10/12-2024 від 10 грудня 2024року на суму 10 000 гривень. Отже, вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в компенсації позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу. Між тим, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційними до складності справи для адвокатів і виконаних ними робіт, а також позовним вимогам. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначала, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55). У рішенні від 22 вересня 2022 року у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень. У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Тобто апеляційний суд виходить із того, що представництво адвокатом здійснювалось в типовій справі незначної складності, де позивачем є його довіритель, а спір виник із стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з одного боржника, із значної кількості в інших судових справах, з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких заявлено тотожні вимоги. Тому заявлена до стягнення сума грошових витрат є очевидно завищеною і підлягає зменшенню, оскільки виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними. Отже, апеляційний суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу за послуги адвоката в суді попередньої інстанції повинен складати 2 000 гривень. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення процесуального питання. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни задовольнити частково. Змінити заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року в мотивувальній частині щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, виклавши її в редакції цієї постанови. Доповнити резолютивну частину заочного рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року абзацом такого змісту: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 2 000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції". Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М. Ковальчук С.С.Шимків