Постанова Харківський апеляційний суд № 953/8296/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/8296/24 Номер провадження 22-ц/818/1545/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2024 року в складі судді Бородіної Н.М. по справі № 953/8296/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_4 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею у вказаному будинку проживав ОСОБА_3 . За життя 28 березня 2017 року ОСОБА_4 був оформлений спадковий договір на ім`я ОСОБА_5 (хресниця відповідача), за яким остання зобов`язувалася виконувати усі розпорядження ОСОБА_4 , передбачені договором, а в разі смерті відчужувача до набувача переходить право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Вказував, що на час укладення спадкового договору його сестра не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними через фізичний стан, що унеможливлювало підписання нею та ознайомлення із спадковим договором, у зв`язку з чим ним пред`явлено позов до ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хома О.В. про визнання спадкового договору недійсним, який перебуває на розгляді у Московському районному суді міста Харкова (справа № 643/16135/17). 27 січня 2018 року за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 та ч.1 ст. 357, ч.2 ст.190 КК України, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - за ч. 2 ст.190 КК України. Постановою Верховного суду від 14 лютого 2022 року по цивільній справі № 953/19926/19 встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є його тіткою; що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є його двоюрідною сестрою; визнано за ним право власності на житловий будинок загальною площею 73,3 кв. м., житловою площею 37,9 кв. м. по АДРЕСА_2 , з надвірними будівлями, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Вказував, що ОСОБА_3 , діючи умисно, неправомірно без правових підстав з 2017 року перешкоджає йому своєю недобросовісною поведінкою, отримати спадщину після смерті сестри, встановлює формальні перешкоди, що зумовили обмеження його прав на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю з 2017 року та по теперішній час. Неправомірними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінює 451200 грн, що відповідає вартості спадкового майна. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_8 просив стягнути з ОСОБА_3 451 200 грн моральної шкоди, а також судові витрати. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди відповідачем, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. На вказане судове рішення 27 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 своєю недобросовісною поведінкою, протягом всього часу з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 вводив суди в оману щодо фактичних взаємовідносин між сторонами та зловживав своїми процесуальними правами заради незаконного збагачення, а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди. Внаслідок протиправних дій відповідача при оформленні документів на право власності на приватний будинок та квартиру, він, як власник будинку за адресою АДРЕСА_2 тривалий час був обмежений у праві на вільне володіння, користування належним майном. Також, діями ОСОБА_3 було порушено його право на недоторканість житла та приватної власності, чим йому спричинено душевні та моральні страждання. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. У судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 не з`явився. Судова повістка-повідомлення про розгляд справи 26 червня 2025 року, надіслана апеляційним судом на адресу ОСОБА_3 , повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 1, а.с.88-89), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 1, а.с.87). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та третю особу ОСОБА_2 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.14). Рішенням Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/19926/19, залишений без змін постановою Верхового Суду від 14 лютого 2022 року, встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 73,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м. по АДРЕСА_2 , з надвірними будівлями, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 15 -16 ). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2023 року у справі № 640/12943/19 відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, визнання права власності в порядку спадкування. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_3 було пред`явлено вимоги про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю в період з травня 2009 року по 03 грудня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування у фактичних шлюбних відносинах понад п`ять років; визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 (а. с. 17-19). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини 1, 2 статті 23 ЦК України). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини,слідженняякі мають істотне значення, , то вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22). Абзац другий частини 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). У той же час розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Позивачем не надано належних і допустимих доказів на обґрунтування заявлених вимог, а саме: у чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю відповідачів вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльності відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, в чому полягає вина відповідача в спричиненні йому моральної шкоди, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим він обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди та чим він керувався. Сам по собі факт звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про встановлення факт постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та наявність інших судових процесів між сторонами не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Внесення відомостей до ЄРДР за № 12018220490000640 від 15 лютого 2018 року за заявою позивача від 27 січня 2018 року про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України не є належним доказом винних дій відповідача, оскільки в межах вказаного кримінального провадження вину відповідача судом рішенням встановлено не було. Отже, суд першої інстанції, повно встановивши обставини справи, належно дослідивши докази, надані сторонами, дійшли правильного висновку про недоведеність факту завдання діями відповідача моральної шкоди позивачу. Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до незгоди з рішенням суду та до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова