Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/5680/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/5680/19 Номер провадження 22-ц/814/2251/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В., розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07 березня 2025 року, постановлену суддею Андрієць Д.Д., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, в с т а н о в и в: 24.02.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою у порядку статі 447 ЦПК України, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 12.02.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП №75926841 за виконавчим листом №524/5680/19 від 19.06.2023. В обґрунтування підстав скарги зазначає, що у провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває скарга ОСОБА_1 щодо протиправності та скасування постанови про арешт майнових (корпоративних) прав, припинення обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно часток у статутному капіталі ТОВ «Бухтехмонтажінвест» та ФГ «Трудовик-12», що належать боржнику. Вважає, що корпоративні права боржника, а саме: частки у статутному капіталі ТОВ «Бухтехмонтажінвест» та ФГ «Трудовик-12», у розумінні п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» не є ні рухомим майном, ні майновими правами, а тому їх опис взагалі є неможливим. Усупереч викладеному, приватний виконавець Скрипник В.Л. вчиняє дії щодо їх повторного арешту шляхом проведення опису згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) 12.02.2025. Зазначає, що оскаржувана постанова не містить будь-яких свідчень про те, що приватний виконавець Скрипник В.Л. здійснив фактичні дії з проведення опису, оскільки, на думку боржника, опис корпоративних прав, як предмета з відмінними ознаками, взагалі є неможливим. Натомість у змістовій частині цієї постанови відсутні посилання на присутність при проведені опису: понятих, боржника та стягувача, їх представників або інших осіб. Вважає, що постанова про опис та арешт майна (коштів) від 12.02.2025 дублює постанову про арешт майна боржника у ВП №75926841 від 29.08.2024 та постанову про арешт майна боржника у цьому ж виконавчому провадження від 27.11.2024, яка оскаржується до Автозаводського районного суду м. Кременчука та просить захистити порушене право згідно з вимогами скарги. Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.03.2025 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця Скрипника В.Л. від 12.02.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Ухвала районного суду вмотивована тим, що частка у статутному капіталі є майном, яким власник може розпоряджатись на власний розсуд і яке може бути виражене у грошовому еквіваленті та має свою дійсну (ринкову) вартість. Оскільки оскаржувана постанова містить відомості про те, що опису підлягають частки у статутному фонді двох товариств із визначенням їх вартості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими. При цьому, примусова реалізація арештованого майна можлива фактично після проведення його опису, а тому доводи скаржника щодо ідентичності оскаржуваної постанови та постанови про арешт майна боржника від листопада 2024 року, районний суд визнав неспроможними. Із указаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та задовольнити вимоги скарги. Із підстав, раніше викладених ним у скарзі доводить, що корпоративні права на частки у статутному капіталі підприємств не є ні рухомим майном, ні майновими правами, а тому їх опис є неможливим. Наголошує, що постанова про опис та арешт майна (коштів) 12.02.2025 не відображає фактичні обставини проведення опису перед накладанням арешту, та має штучний характер, з метою її підлаштування під дію Порядка №830 для державної реєстрації обтяжень рухомого майна, що вважає протизаконним. Доводить, що приватний виконавець Скрипник В.Л. здійснює заходи, які мають на меті позбавлення власності боржника всупереч процедур та правил поведінки, обов`язкових для учасників правовідносин з примусового виконання рішення, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наголошує, що постанова про опис та арешт майна (коштів) 12.02.2025 винесена приватним виконавцем Скрипником В.Л. штучно (має непідкріплений фактами об`єктивної дійсності характер), всупереч порядку звернення стягнення на корпоративні права, встановленого статтями 53-1, 56 Закону України «Про виконавче провадження», розділу VІІІ Інструкції №512/5, що має на меті легалізувати реєстрацію корпоративних прав в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що не відповідає Порядку №830 та у незаконний спосіб обмежує право користування і розпорядження корпоративними правами, які є у власності боржника. Наполягає на тому, що постанова про опис та арешт майна (коштів) від 12.02.2025 дублює постанови про арешт майна боржника у ВП №75926841 від 29.08.2024 та від 27.11.2024. Указує на наявність формального посилання на присутність при проведені опису заінтересованих осіб, хоча, фактично, ні стягувач, ні боржник, ні поняті та інші особи до проведення виконавчий дій не залучалися, роз`яснення щодо досягнення згоди про вартість майна та необхідності письмово повідомити про це виконавця ні стягувачу, ні боржнику не надавалися. Проте суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та у подальшому дійшов помилкового висновку, що метою проведення опису є примусова реалізація арештованого майна, у той час як ні постанова про опис, ні матеріали ВП №75926841, не містять жодного посилання на примусову реалізацією арештованого майна відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5. Натомість, передачі частки корпоративних прав на реалізацію на аукціоні в загальному порядку повинно передувати виконання процедур, передбачених ч.1-ч.8 ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», які не потребують проведення опису. Як на порушення норм процесуального права посилається на те, що звертався в суд із клопотанням про відкладення розгляду скарги з метою ознайомлення із письмовими поясненнями приватного виконавця. Проте, районний суд безпідставно відхилив заявлене ним клопотання, указавши, що вказана обставина не є поважною, чим обмежив скаржника у можливості викладення доводів та міркувань стосовно пояснень на скаргу приватного виконавця. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.04.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 21.04.2025. 29.04.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Потреби С.М. про розгляд справи без його участі. Проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити без змін оскаржуване судове рішення. 06.05.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив приватного виконавця Скрипника В.Л. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення. Наголошує, що рішення виконавця виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, яка забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації, зокрема з виготовлення документів виконавчого провадження. Така система формує шаблони постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника, які автоматично включають у себе відповідна застереження, зокрема: - сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; - виконавчі дії проведені у присутності понятих, яким роз`яснені їх права та обов`язки, відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», з відповідним вільним місцем для проставляння ПІП та підпису відповідного учасника виконавчої дії у разі його участі у виконавчій дії. Звертає увагу, що у даному випадку вказані графи для заповнення ПІП та проставляння підпису стягувача, боржника, понятих залишені незаповненими, що свідчить про відсутність вказаних осіб під час вчинення виконавчої дії з опису та арешту майна. При цьому, приватним виконавцем не заперечувався факт відсутності зазначених осіб під час проведення виконавчої дії, а навпаки зазначалось про те, що їх участь не була обов`язковою у даному випадку. Зазначає, що відсутність боржника під час вчинення опису та арешту його майна не скасовує той факт, що скаржник має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, куди автоматично доставляються документи виконавчого провадження, а відповідно, боржник має можливість ознайомлюватися зі змістом прийнятих виконавцем рішень та винесених постанов, у тому числі з оскаржуваною постановою, яка надійшла 13.02.2025 в особистий Електронний кабінет ОСОБА_1 до розділу «Документи ВП», про що останній зазначив у апеляційної скарги. Повідомляє, що на підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.02.2025 ВП №75926841 не реєструвались жодні обтяження в ДРОРМ. Натомість, самим же боржником у скарзі повідомляються фактичні обставини про те, що постановою про арешт майна боржника від 27.11.2024 ВП №75926841 накладено арешт на майнові (корпоративні) права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151 000,00 грн, та майнові (корпоративні) права, а саме частку у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492 000,00 грн і 28.11.2024 на підставі зазначеної постанови зареєстровано відповідне обтяження шляхом внесення відомостей про обтяження до ДРОРМ, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №94833446 від 08.11.2024 (реєстраційний номер обтяження 31681245). Тобто, скаржник достеменно обізнаний, що саме на підставі постанови від 27.11.2024 було зареєстровано обтяження в ДРОРМ. У свою чергу, стверджуючи про те, що на підставі оскаржуваної постанови від 12.02.2025 було повторно зареєстровано обтяження в ДРОРМ, у відповідності до приписів ЦПК України, мав би надати до суду відповідні докази, чого зроблено не було, однак при цьому недобросовісно запевняє в цьому суд. Вважає такими, що не заслуговують на увагу суду посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що приватний виконавець не дотримався процедури, передбаченої статтею 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статтею 53-1 Закону України «Про виконавче провадження», адже указані обставини не пов`язані із предметом скарги, а відповідно, судом першої інстанції навіть не досліджувалися. 25.06.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 та заява про розгляд справи без його участі. Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває ВП №75926841 з виконання виконавчого листа №524/5680/19, виданого 19.06.2023 Автозаводським районним судом м.Кременчука про стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 04.07.2017 по 14 237 доларів США з кожного та 3% річних за період із 02.10.2017 по 20.08.2021 у розмірі по 1 659,29 доларів США з кожного, а всього по 15 896,29 доларів США з кожного. Постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 12.02.2025 описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 : майнові (корпоративні) права, а саме: частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехмонтажінвест» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151 000,00 грн.; майнові (корпоративні) права, а саме: частка у статутному капіталі Фермерського господарства «Трудовик-12» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492 000,00 грн./а.с.6-7/ 24.02.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця та просив визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 12.02.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП №75926841 за виконавчим листом №524/5680/19 від 19.06.2023./а.с.1-5/ Відмовляючи у задоволенні скарги, районний суд виходив із того, що скаржником не доведено належними доказами протиправність оскаржуваної постанови, як і порушення прав боржника у виконавчому провадженні. При цьому, районним судом ураховано, що приватним виконавцем не вчинялись дії пов`язані із примусовим входженням та не вилучалась готівка, а тому участь понятих не була обов`язковою при складанні оскаржуваної постанови. Доводи скаржника про неможливість опису корпоративних прав, районний суд відхилив указавши, що за правилами частин першої другої статті 96-1 ЦК України частка у статутному капіталі є майном, яким власник може розпоряджатись на власний розсуд і яке може бути виражене у грошовому еквіваленті та має свою дійсну (ринкову) вартість. Отже, оскільки постанова містить відомості про те, що опису підлягають частки у статутному фонді двох товариств із визначенням їх вартості, районний суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника у відповідній частині є необґрунтованими, як і посилання на ідентичність цієї постанови та постанови про арешт майна боржника від листопада 2024 року. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»). За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 3 частини третьої наведеної норми Закону). Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (частина четверта статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»). За змістом частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина друга статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Із огляду на викладені норми закону, установивши, що опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 застосовано у розміру його внесків у статутних фондах ТОВ «Будтехмонтажінвест» та ФК «Трудовик-12», що мають чітко визначену ринкову вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови приватного виконавця. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного трактування норм матеріального права, зокрема, заперечень законодавчої можливості вчиняти відповідні виконавчі дії відносно корпоративних прав, та припущень щодо штучного характеру відповідної виконавчої дії. Разом із цим, колегія суддів ураховує, що опис корпоративних прав - є процесом фіксації даних про власника, розмір частки та інших характеристики, які стосуються корпоративних прав; а їх арешт це захід, що застосовується приватним виконавцем, з метою обмеження права власника на розпорядження корпоративними правами, наприклад, продажу чи передачі їх іншим особам, задля забезпечення виконання судового рішення. Підстав вважати, що такі дії приватного виконавця Скрипника В.Л. спрямовані на позбавлення власності боржника всупереч процедур та правил поведінки, обов`язкових для учасників правовідносин з примусового виконання рішення, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, колегія суддів не вбачає. Оскільки доказів на підтвердження порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» при постановленні оскаржуваної постанови боржником суду не надано. Натомість, у межах заявленого спору питання звернення стягнення на корпоративні права не вирішується, що виключає підстави для застосування положень статей 53-1, 56 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». При цьому, апеляційний суд приймає до уваги доводи приватного виконавця, викладені ним у відзиві, що постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника виготовлена за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка формує відповідний шаблон, який автоматично включає у себе відповідна застереження, зокрема, що виконавчі дії проведені у присутності понятих, яким роз`яснені їх права та обов`язки, відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», з відповідним вільним місцем для проставляння ПІП та підпису відповідного учасника виконавчої дії у разі його участі у виконавчій дії. Приватним виконавцем не заперечувався факт відсутності сторін виконавчого провадження та понятих під час проведення такої виконавчої дії, як опис і арешт майна боржника, а саме, майнові (корпоративні) права на частку у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» та ФГ «Трудовик-12», відомості за якими підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Обов`язковість участі сторін виконавчого провадження та понятих при вчиненні приватним виконавцем відповідної виконавчої дії (складенні постанови), боржником не доведена, як і наявність порушеного права. Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, що ні постанова про опис, ні матеріали ВП №75926841, не містять жодного посилання на примусову реалізацією арештованого майна відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5, не впливають на правомірність оскаржуваної постанови приватного виконавця, який при її складанні керувався положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Порушення норм процесуального права, з якими боржник пов`язує підстави для касування оскаржуваної ухвали районного суду, в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. Оскільки сам факт звернення боржника із клопотанням про відкладення розгляду справи, яка за правилами частини першої статті 450 ЦПК України підлягає розгляду у стислий строк (20 днів з дня прийняття до розгляду), не є беззаперечною підставою для задоволення відповідного клопотання. Оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №361/8331/18 від 01.10.2020. Інших доводів, які б впливали на правильність оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить. Тоді як, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368,369, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с та н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26.06.2025. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак