Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/542/25

27.06.25 22-ц/812/1109/25 Провадження № 22-ц/812/1109/25 Суддя першої інстанції Маржина Т.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 24 червня 2025 року м. Миколаїв Справа № 484/542/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Лівшенку О.С., за участі представника відповідачки Бєлоущенка А.Ж., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2025 року, повне судове рішення складене 09 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Маржиної Т.В., в залі судового засідання м. Первомайськ, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: 26 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 30 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачкою було укладено договір № 4257556, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 21 700 грн, строк кредиту 350 днів, з 30 грудня 2023 року по 14 грудня 2024 року з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Договір підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «76216» у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Позикодавець виконав свої зобов`язання, а саме 30 грудня 2023 року передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 21 700 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , який вона особисто вказала під час укладення договору, що підтверджується електронною платіжною інструкцією платіжного провайдера Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейк Україна» (далі ТОВ «Пейк Україна». 25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», найменування якого змінено в подальшому в наслідок реорганізації на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», укладено договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого останній набув право грошової вимоги, зокрема, за вищезазначеним кредитним договором. Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала внаслідок чого в неї утворилась заборгованість, яка склала 155 282.67 грн, в тому числі 19 742.47 грн заборгованість за основною сумою боргу, 110 862.20 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 24 678 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 50 днів. Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами в загальному розмірі 155 282.67 грн. Рішенням Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області від 09 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість в сумі 155 282.67 грн, з яких: 19 742.47 грн заборгованість за основною сумою боргу, 110 862.20 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 24 678 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 50 днів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, а всього 7 422.40 грн. Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 30 грудня 2023 року № 4257556, чим порушила умови зазначеного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 155 282.67 грн. За таких обставин суд, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних фінансових документів з приводу відступлення (продажу) на умовах визначених договором факторингу, укладеного від 25 жовтня 2024 року, суму боргу відповідачки перед первісним кредитором за договором № 4257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 грудня 2023 року. Судом першої інстанції не було належним чином досліджено, як доказ виписку по картці відповідачки, з якої чітко вбачається, що останньою в рахунок виконання умов договору було сплачено як тіло кредиту так і відсотки за користування позикою на загальну суму 37 179 грн. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою, позивач дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано позицію сторони відповідачки, щодо введення в Україні воєнного стану, що триває і на даний час. Внаслідок чого відповідачка звільняється від відповідальності, визначеною статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання Також позивач просить стягнути проценти в сумі 110 862.20 грн, але в Законі України «Про споживче кредитування» зазначено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов`язань по споживчому кредиту, не може перевищувати подвійної суми, по договору кредитування та не може бути збільшена. Також сума штрафів та пені не може перевищувати 50% суми наданої по кредитному договору. Відсотки по кредиту нараховуються на основі тіла кредиту- суми, яку отримав у позику позичальник. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначало, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Одночасно з відзивом представником позивача було заявлено клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 30 грудня 2023 року на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 21 700 грн, за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему ТОВ «Пейтек Україна». Частиною 1 статті 84 ЦПК України визначає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Частина 2 статті 83 ЦПК України встановлює обов`язок позивача, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, подати докази разом з поданням позовної заяви. Долучаючи до відзиву клопотання про витребування доказів представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не навів доказів на підтвердження неможливості подати таке клопотання суду першої інстанції. Посилання на те, що суд не розглянув таке клопотання, у даному випадку немає значення, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач наполягав на його розгляді. Наведене є підставою для залишення без задоволення клопотання ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про витребування доказів. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 30 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою було укладено договір № 4257556, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти в розмірі 21 700 грн, строк кредиту 350 днів, з 30 грудня 2023 року по 14 грудня 2024 року з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Договір підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «76216» у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Позикодавець виконав свої зобов`язання, а саме 30 грудня 2023 року передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 21 700 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , який вона особисто вказала під час укладення договору, що підтверджується електронною платіжною інструкцією платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна». 25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого останній набув право грошової вимоги, зокрема, за вищезазначеним кредитним договором. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування зазначеного товариства на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10 грудня 2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10 грудня 2024 року № 1000681070010062201. За таких обставин відбулась реорганізація підприємства - позивача, внаслідок чого змінилася його назва з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», реєстраційні дані код ЄДРПОУ 44559822 залишився попередній. Отримавши кредит, відповідачка належним чином взяті по договору зобов`язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалась, що призвело до утворення заборгованості, яка склала 155 282.67 грн, в тому числі 19 742.47 грн заборгованість за основною сумою боргу, 110 862.20 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 24 678 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 50 днів. Тобто, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним кредитним договором, що вбачається з витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором складає: 19 742.47 грн заборгованість за основною сумою боргу, 110 862.20 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 24 678 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 50 днів. Зазначена сума заборгованості відповідачкою не сплачена. За таких обставин загальна сума заборгованості за зазначеним кредитним договором склала 155 282.67 грн, яку відповідачка у добровільному порядку не сплатила. Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги, зауважує наступне. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 ЦК України). Суд першої інстанції правильно констатував, що 30 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 21 700,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 350 днів ( до 14 грудня 2024 року). Договір № 4257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано відповідачкою електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «76216», відповідно до частин 6, 8 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом частини 13 статті 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України. Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . При цьому судом першої інстанції надано належну оцінку довідці ТОВ «Пейтек Україна», що 30 грудня 2023 року о 11:29:00 годині ТОВ «Авентус Україна» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_2 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 21 700,00 грн. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером НОМЕР_2 ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять. Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 21 700,00 грн. Відтак вказаний доказ з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім для підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання за договором щодо надання 21 700,00 грн кредиту. Також позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором. Так, умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків. Пунктом 1.4. Договору визначено тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти за таких умов: стандартна процентна ставка становить 2.50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в пункт 1.3 цього договору ( 350 днів) (підпункт 1.4.1.Договору). За пунктом 1.4.2. Договору передбачена знижена процентна ставка, яка становить 0.75% в день та застосовується на таких визначених цим пунктом умовах. Періодичність платежів за сплати процентів кожні 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені у Графіку платежів (пункт 1.3. Договору). Відтак згідно наданого розрахунку заборгованість за кредитним договором відповідачки становить: 19 742.47 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 135 540.02,00 грн - нараховані відсотки. Відповідно до договору факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» та додатків до нього, позивач набув статусу нового кредитора відповідачки за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 грудня 2023 року № 4257556. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних фінансових документів з приводу відступлення (продажу) на умовах визначених договором факторингу суму боргу перед первісним кредитором не заслуговують на увагу, оскільки позивачем надано розрахунок заборгованості, виконаний станом на 25 жовтня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» щодо боргу ОСОБА_1 та витяг з реєстру боржників, зокрема, що передачі боргових зобов`язань ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, та відповідно позбавлена можливості відкривати будь-які рахунку для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Також, матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка оспорювала цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 грудня 2023 року № 4257556 з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо. Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» придбало право вимоги за цим договором до ОСОБА_1 . Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Отже, з урахуванням відсутності спростування відповідачкою презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, не можливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог. Аргументи скарги про те, що позивачем неправильно нараховані проценти за користування кредитними коштами з огляду на приписи Закону України «Про споживче кредитування», де передбачено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов`язань по споживчому кредиту, не може перевищувати подвійної суми, по договору кредитування та не може бути збільшена є неприйнятними з огляду на таке. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 Договору. Згідно пункту 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,75 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в пункті 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Відповідно до пункту 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в пункті 4.3. Договору. Згідно даних поденного розрахунку заборгованості у період з дати укладання Договору, а саме: з 30 грудня 2023 року по 25 жовтня 2024 року, у відповідачки перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 110 862.20 грн. Беручи до уваги норми діючого законодавства України, а також те, що за Договором факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024 до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідачки, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідачки є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 110 862.20 грн. Відповідно до пункту 1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно пункту 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 30 грудня 2023 року по 14 грудня 2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024, строк дії Договору від 30 грудня 2023 року № 4257556 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26 жовтня 2024 року по 14 грудня 2024 року (50 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 24 678 грн 19742,47 грн * 2,5% = 493,56 грн*50 календарних днів = 24678 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в пункті 1.3. Договору, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідачки у сумі 135 540.20 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 110 862.20 грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 24 678 грн). Отже, до суми заборгованості по процентам за умовами договору позивачем не були зараховані ні пеня, ні штрафи. Слід наголосити, що кожна кредитна справа має свої ознаки та характеристики, які її відрізняють. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статтею 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування». Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування статті 1048 та статті 625 ЦК України. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку. В даному випадку нараховані проценти не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачкою виконані умови договору про повернення тіла кредиту та процентів, про що свідчить сплата на загальну суму 37 179 грн не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ця сума не відповідає умовам укладеного сторонами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 грудня 2023 року № 4257556. З тексту наданих відповідачкою скріншотів зі смартфону не можуть бути підтвердженням, що зазначені платежі є повною сплатою заборгованості за укладеним договором. При цьому необхідно зауважити, що відповідно до пункту 9.9. Договору, відповідно до якого підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, зокрема, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в частині 1,2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Лінеура Україна», актуальна на дату укладення Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Щодо судових витрат на надання професійної правничої допомоги, що заявлені представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати висновки Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство також просило стягнути з відповідачки понесені ним витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн. На підтвердження понесених таких витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надано наступні докази: довіреність від 16 вересня 2024 року сформована в підсистемі «Електронний суд»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 серпня 2019 року, серія ДН № 5127; копію ордеру від 19 грудня 2024 року, серія АН № 1583126; копію договору від 07 липня 2022 року № 07/07-2022 про надання правової допомоги; копію звіту від 09 червня 2025 року про надання правової допомоги згідно Договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року; копію платіжної інструкції в національній валюті від 09 червня 2025 року № 7065. За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 8 000 грн за наступні послуги: при розгляді справи в суді апеляційної інстанції: правова експертиза документів та написання відзиву на апеляційну скаргу у справі за кредитним договором з ОСОБА_1 ; подання до суду відзиву. Представник відповідачки в засіданні суду апеляційної інстанції зауважив, що ці витрати є занадто великими, та не підлягають стягненню з ОСОБА_1 , оскільки в задоволенні позовних вимог слід відмовити. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що з урахуванням складності справи, об`єму та змісту відзиву на апеляційну скаргу, який по суті є відображенням частини позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надану позивачу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн. Зазначений розмір таких витрат відповідає, на переконання апеляційного суду, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та необхідних процесуальних дій сторони. Щодо розподілу судового збору. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої , а також розподілу витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2025 року, залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 27 червня 2025 року.