Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/16063/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/16063/24 Провадження № 22-ц/820/731/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Колієва С.А. від 11 грудня 2024 року. Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, - в с т а н о в и в : У червні 2024 року позивач ТОВ «Коллект Центр», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що 09.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладений Договір про споживчий кредит № 4958935, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 20000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у порядку та розмірах визначених умовами договору. Договір кредиту укладений в електронному вигляді та підписаний ОСОБА_2 електронним підписом відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». 26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договорами позики, в тому числі і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4958935 від 09.09.2021 року. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до Боржників за рядом договорів, в тому числі і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4958935 від 09.09.2021 року. Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за договором кредиту № 4958935 від 09.09.2021 року становить 66325 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту - 16200 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 49827 грн., заборгованість за комісією - 298 грн. Враховуючи наведене, ТОВ «Коллект Центр» просило суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором кредиту № 4958935 від 09.09.2021 року у загальній сумі 66325 грн., понесені судові витрати в сумі 3028 грн. та 17000 грн. витрат на правничу допомогу. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором кредиту № 4958935 від 09.09.2021 року у сумі 66325 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у сумі 3028 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 17000 грн. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 (прізвище ОСОБА_2 після укладення шлюбу відповідно до актового запису №1673 від 21.09.2024 року) просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити у задоволенні позову. Апелянтка стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що укладення договору № 4958935 від 09.09.2021 відбувалося в порядку, визначеному чинним законодавством. На її думку, суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок доведення обставин неукладення договору в електронному виді на відповідачку, оскільки саме ТОВ «Коллект Центр» мало надати суду відповідні докази як особа, в розпорядження якої мають перебувати такі докази, та мала вчинити активні дії щодо проведення ідентифікації особи відповідачки та перерахування на її рахунок коштів. У оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно платіжного доручення №55893878 від 09.09.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало їй кошти у сумі 20000 грн. згідно договору № 4958935. Проте, матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме відповідачці, як і доказів належності відповідачці номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. У відзиві ТОВ «Коллект Центр» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити як безпідставну. Факт ідентифікації відповідачки підтверджується довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки, на номер телефону відповідачки направлено одноразовий ідентифікатор, яким і підписано договір. Укладений між сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін. Сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо порядку нарахування та оплати процентів за договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених договором. Позичальниця ознайомлена з умовами кредитного договору, яке висловила шляхом підписання вказаного договору. Відповідачка неодноразово частково погашала заборгованість, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду слід в частині стягнутої заборгованості та в частині розподілу судових витрат змінити. Так, судом встановлено, що 09.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладений Договір про споживчий кредит № 4958935, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати кредит у сумі 20000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1, 1.2 Договору). Пунктами 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 Договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 09.09.2021 року, термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за його користування 09.10.2021 рік. Одноразова комісія за надання кредиту становить 3000 грн. (15,00 % від суми кредиту). Проценти за користування кредитом становлять 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2, 1.6 Договору). За змістом пункту 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 кредитного договору). За змістом пункту 2.3.1.1 кредитного договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору. За пунктом 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. ОСОБА_2 підписала кредитний договір № 4958935 від 09.09.2021 року шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (F40549), що підтверджено наданою позивачем довідкою про ідентифікацію. Згідно платіжного доручення №55893878 від 09.09.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_2 кошти у сумі 20000 грн. згідно договору № 4958935. 26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 26-01/2022-83 відповідно до умов якого ТОВ «Вердитк Капітал» набуло права вимоги до договорів позики, в тому числі і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4958935 від 09.09.2021 року. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4958935 від 09.09.2021 року. Згідно реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги заборгованість ОСОБА_2 за договором кредиту № 4958935 від 09.09.2021 року склала 66325 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 16200 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 49827 грн., заборгованість за комісією 298 грн. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитними договорами, тому нарахована відповідно до умов договорів заборгованість підлягає стягненню з неї на користь позивача. Проте з цим висновком не можна погодитися в повному обсязі, зважаючи на таке. Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитного договору відповідачкою, підписання його сторонами, в тому числі відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та отримання відповідачем кредиту на умовах, визначених кредитним договором № 4958935 від 09.09.2021 року. Як встановлено, згідно з платіжним дорученням №55893878 від 09.09.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачці 20000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 . Відповідачка всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надала доказів того, що вказана банківська карта НОМЕР_1 їй не належить, а також не спростувала шляхом надання виписки про рух коштів по цій банківській карті те, що відповідні кредитні кошти за вказаним договором зараховані на її рахунок. ТОВ «Мілоан» за період 09.09.2021 року по 07.01.2022 року нарахувало 42835 грн. заборгованості, з яких 16200 грн. - тіло кредиту, 26337 грн. заборгованість за простроченими процентами та 298 грн. комісії. Згідно з п. 2.1. договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022 року клієнт- первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 83672331,46 грн., а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками. Відповідно до п. 2.5. вказаного договору фактор має право здійснити наступне відступлення права вимоги будь-якій третій особі, але не раніше оплати повного фінансування фактором придбаного у клієнта права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим договором. До ТОВ «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором в сумі 42835 грн., з яких 16200 - тіло кредиту, 26337 - заборгованість за процентами та 298 грн. комісії, що підтверджено витягом з реєстру боржників (а.с.23) та актом до договору факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022 року (а.с. 21). Згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором в сумі 66325 грн., з них 16200 грн. - тіло кредиту, 49827 заборгованість за процентами та 298 грн. комісії, що також підтверджено витягом з реєстру боржників (а.с.29). В позовній заяві та додатках до неї позивач не обґрунтував право самостійно нараховувати проценти та не навів розрахунок заборгованості по процентах в сумі 49827 грн., а тому у суду відсутня можливість перевірити його правильність. З врахуванням змісту наведених умов договору факторингу №26-01/2022-08 від 26.01.2022 року, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором в сумі 42835 грн., з яких 16200 грн. - тіло кредиту, 26337 грн. заборгованість за простроченими процентами та 298 грн. комісії, відтак відсутні правові підстави для стягнення нарахованих додатково позивачем процентів за договором в сумі 23490 грн. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. За наведеного рішення суду частині стягнутої заборгованості слід змінити та стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» 42835 грн. заборгованості за договором кредиту, з яких 16200 - тіло кредиту, 26337 - заборгованість за процентами та 298 грн. комісії. У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги підлягають розподілу понесені апелянтом судові витрати. Так, ТОВ «Коллект Центр» у позовній заяві просило стянути з відповідачки на його користь витрати на правову допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 15, ст. 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. За ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК). Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога у справі згідно з договором про надання правничої допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 року ТОВ «Коллект Центр» надавалася адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», актом №3 про надання юридичної допомоги на суму 17000 грн., платіжною інструкцією № 0433380000 від 13.05.2024 року про сплату послуг за надання правової допомоги. Водночас пропорційно до задоволеної частини позову (64,28 %) підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» 1946 грн. понесених судових витрат за подачу позову та 10927,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, всього - 12873,60 грн. Пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги (35,72%) підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки 1622,40 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відтак слід стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» різницю у понесених судових витратах, що підлягають відшкодуванню на користь обох сторін, в сумі 11251,20 грн. (12873,60 грн. -1622,40 грн.). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2024 року в частині розміру стягнутої заборгованості та в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926) 42835 грн. заборгованості за договором кредиту та 11251,20 грн. понесених судових витрат. В решті позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанови складена 17 квітня 2025 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк