Ухвала ККС ВС № 295/3665/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2025 року м. Київ справа № 295/3665/24 провадження № 51-2390ска25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) стосовно ОСОБА_5 , встановив: Богунський районний суд м. Житомира постановою від 17 травня 2024 року визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень. Постанову судді місцевого суду ОСОБА_5 оскаржив до Житомирського апеляційного суду, який постановою від 13 березня 2025 року поновив строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. Цим же рішенням суд задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_5 та скасував постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2024 року, а провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, потерпіла ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2025 року та залишення в силі постанови Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2024 року. Вивчивши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 ст. 294 КУпАП). Рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року у справі № 5-р(II)/2021 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), припис частини десятої статті 294 КУпАП. Крім того, Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні дійшов висновку, що законодавець, унормовуючи в ст. 294 КУпАП питання інстанційного перегляду/оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та свободою розсуду в рамках «широкого простору обдумування», забезпечив право на апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, проте не встановив права на касаційне оскарження судового рішення в цих справах. До того ж, Конституційний Суд України констатував, що застосування припису частини десятої статті 294 КУпАП не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист, а отже, цей припис узгоджується з принципом «верховенства права» (правовладдя). Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення судів у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 КУпАП відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим. Ураховуючи викладене вище, судові рішення, постановлені у справі про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції. Оскільки ОСОБА_4 у касаційній скарзі ставить питання про скасування судового рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3