Ухвала ККС ВС № 335/12722/19

УХВАЛА 26 червня 2025 року м. Київ справа № 335/12722/19 провадження № 51-2407 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2025 року, встановив: У поданій скарзі захисник порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що їх подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті. Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте наведених положень процесуального закону захисником не дотримано. Оскаржуючи законність судових рішень захисник серед іншого вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, заперечує оцінку достовірності доказів здійснену цим судом, що, з огляду на положення ст. 433 КПК не може бути предметом перевірки судом касаційної інстанції. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на підстави, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 438 КПК, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Разом із тим, обґрунтовуючи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вказує на відсутність ознак умислу на збут наркотичних засобів, водночас не зазначає як слід кваліфікувати дії ОСОБА_5 , з урахуванням його позиції, яка оцінена судами попередніх інстанцій, просить закрити кримінальне провадження, проте не наводить та не обґрунтовує конкретної підстави, передбаченої ст. 284 КПК. Крім того, захисник у касаційній скарзі вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, однак не обґрунтовує наявності такої підстави, з огляду на положення ст. 414 КПК, санкцію статті за якою ОСОБА_5 засуджено, мінімальний розмір призначеного йому покарання, а також дискреційні повноваження суду. Оскаржуваний вирок місцевого суду був предметом перевірки в порядку апеляційної процедури. Однак, заперечуючи, у тому числі, й законність ухвали апеляційного суду, захисник не зазначає, яких саме порушень припустився суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_5 , з огляду на положення статей 94, 370, 404, 405, 412-414, 419 КПК, не вказує та не конкретизує, які доводи апеляційної скарги сторони захисту залишились поза увагою цього суду. Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху й установити строк для усунення допущених недоліків. На усунення недоліків, захиснику необхідно подати нову касаційну скаргу. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2025 року залишити без руху, надавши їй п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання нею ухвали. У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3