Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/15594/24

Справа № 308/15594/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26.06.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Гецка М. М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/876/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Гецка М. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п`ять) років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 129780 від 15.09.2024 та постанови судді від 28.10.2024 вбачається, що 15.09.2024 приблизно о 11 год 48 хв на автодорозі М-06, 808 км, ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Гецко М. М., посилаючись на незаконність постанови суду від 28.10.2024, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. При цьому, автомобіль був припаркований на узбіччі дороги, в автомобілі також перебував двоюрідний брат ОСОБА_1 ОСОБА_3 , який є власником транспортного засобу і має посвідчення водія та відповідно й керував транспортним засобом. Протокол та рапорт поліцейського не є належними доказами у справі, а відео фіксація руху та зупинки транспортного засобу відсутня. Звертає увагу на те, що у ОСОБА_1 та поліцейського мають місце неприязні відносини, які виникли ще задовго до 15.09.2024, а тому останній був упередженим при складанні протоколу. Між тим, суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , належним чином не повідомивши його про час та місце судового засідання, чим порушив права останнього, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, -2- що такий пропущено з поважних причин, оскільки про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо лише 07.11.2024, коли він і отримав копію такої, про що свідчить його розписка в матеріалах справи. 25.06.2025 ОСОБА_1 подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень його двоюрідного брата ОСОБА_3 , відповідно до яких саме ОСОБА_3 керував транспортним засобом 05.09.2024 близько 12 год на автодорозі М-06, 808 км, весь час, тобто до зупинки транспортного засобу на узбіччі дороги, а також після складання поліцейським адміністративних матеріалів. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та захисника-адвоката Гецка М. М., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не брав участі в розгляді справи. Також у матеріалах справи відсутні відомості, що суд першої інстанції належним чином повідомляв ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи та направив йому копію оскаржуваної постанови у визначений ч. 1 ст. 285 КУпАП триденний строк. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ознайомився з такими лише 12.11.2024. З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи захисника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. -3- Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 129780 від 15.09.2024 підтверджено, що 15.09.2024 приблизно о 11 год 48 хв на автодорозі М-06, 808 км, ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП. Викладені у протоколі обставини підтверджуються і доданими до нього матеріалами, а саме: копією протоколу серії ЕПР 1 № 129785 від 15.09.2025, який складено щодо ОСОБА_1 за порушення вимог п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України; рапортом поліцейського СРПП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Бринько І. А. від 15.09. 2024, у якому вказано, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час його зупинки; копіями постанов Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, від 27.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідкою заступника начальника ВП з превентивної діяльності ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Пальок М. про наявність у діях ОСОБА_1 ознак повторності; довідкою про наявність посвідчення водія, відповідно до якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія; довідкою про належність транспортного засобу, відповідно до якої транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 . Вищенаведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Всупереч доводів апеляційної скарги, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський ВП № 1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був упереджений під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги і на такі не вказувала сторона захисту під час її розгляду. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди підписати протокол про адміністративне правопорушення та надання пояснень про те, що зупинка була неправомірною, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд приходить до висновку проте, що поліцейський при виконанні свої посадових обов`язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень. -4- У зв`язку з чим, твердження сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 та поліцейського мають місце неприязні відносини, які виникли ще задовго до 15.09.2024, а тому останній був упередженим при складанні протоколу, апеляційний суд визнає голослівними, оскільки у їх підтвердження не надано жодних доказів. Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII вiд 30.06.1993. Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року. Твердження захисника про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються вищенаведеними доказами, у тому числі й наявними у протоколі пояснення ОСОБА_1 про те, що зупинка була неправомірною, які свідчать про те, що, зазначаючи про неправомірність зупинки, ОСОБА_1 фактично визнав факт керування транспортним засобом саме ним. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що під час події ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, у тому числі указував на те, що транспортним засобом керувала інша особа. Із цих підстав, неспроможними є і доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль був припаркований на узбіччі дороги, в автомобілі також перебував двоюрідний брат ОСОБА_1 ОСОБА_3 , який є власником транспортного засобу і має посвідчення водія та відповідно й керував транспортним засобом. Письмові пояснення ОСОБА_3 , які надані стороною захисту, і в яких вказується на те, що саме ОСОБА_3 керував транспортним засобом, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи та вищенаведеними доказами. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що указані письмові пояснення є неналежним доказом, оскільки ОСОБА_3 не попереджувався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Разом з тим, стороною захисту не забезпечено явку ОСОБА_3 у судове засідання і клопотань про його виклик та допиту під час апеляційного розгляду справи не заявлялось. Тому, письмові пояснення ОСОБА_3 визнаються такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене останнім правопорушення. Той факт, що у матеріалах справи відсутня відео фіксація руху та зупинки транспортного засобу, не спростовує факту керування транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці саме ОСОБА_1 та відповідно його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Як уже зазначено вище, викладені у протоколі обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які є належними та допустимими, оскільки зібрані уповноваженими на те особами та у передбачений законодавством спосіб, узгоджуються між собою та відповідно є достатніми для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за викладених у протоколі обставин. -5- При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 визнаний судом невинуватим за протоколом серії ЕПР № 129785 від 15.09.2025, який складено відносно ОСОБА_1 за керування транспортним засобом «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , 15.09.2024 о 12 год 17 хв, без страхового поліса. Між тим, апеляційний суд звертає увагу на наявність у матеріалах справи копії судових рішень щодо ОСОБА_1 від 13.08.2024 та 27.06.2024 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, зокрема за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП. Доказів, які б свідчили про скасування указаних судових рішень, стороною захисту не надано. Наведені обставини безумовно свідчать про схильність ОСОБА_1 до вчинення адміністративних правопорушень на транспорті, що додатково свідчить про те, що доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. У зв`язку з чим, апеляційний суд визнає безпідставними та необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що протокол та рапорт поліцейського не є належними доказами у справі. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 спростовував факт керування транспортним засобом, навпаки підтвердив, що його зупинка була неправомірною. При цьому, не вказував, що автомобілем керував не він, а інша особа. Доказів про те, що на момент керування транспортним засобом у ОСОБА_1 було наявне посвідчення водія немає. Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , належним чином не повідомивши його про час та місце судового засідання, чим порушив права останнього, передбачені ст. 268 КУпАП, апеляційний суд також не бере до уваги, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що зі змісту протоколу вбачається, що своїми підписами ОСОБА_1 підтвердив, що права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, йому роз`яснено, а також повідомлено, що справа буде розглядатися Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляд цієї категорії справи не є обов`язковою і, відповідно, розгляд справи без участі правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення, і при цьому можливість реалізувати ОСОБА_1 свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, була забезпечена під час апеляційного розгляду справи, чим ОСОБА_1 і скористався. Тому, апеляційний суд вважає, що право ОСОБА_1 на захист не було порушено. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги щодо необхідності закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, є необгрунтованими і такі відхиляються, оскільки підстав для визнання вказаних тверджень слушними, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, винуватість ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою. Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. -6- З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП. Так, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами, застосоване відносно ОСОБА_1 є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення, яке хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення, а також необхідним для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення, а тому підстав для його зміни не вбачається. За таких обставини, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання захисника-адвоката Гецка М. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2024 щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу захисника-адвоката Гецка М. М. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2024 щодо ОСОБА_4 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя