Постанова 4809 № 405/383/24

ПОСТАНОВА Іменем України 26 червня 2025 року м. Кропивницький справа № 405/383/24 провадження № 22-ц/4809/630/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І., за участю секретаря судового засідання Бойко В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Тарантаєв Іван Анатолійович, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Іванова Л. А.) від 17.10.2024, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 18.01.2024 ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Тарантаєв Іван Анатолійович, звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у стосунках від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - дочку ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2011 до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі цього рішення суд видав виконавчий лист, який вона пред`явила до виконання. З моменту відкриття виконавчого провадження № 27148889 і до досягнення дочкою повноліття відповідач не сплачував аліменти на її утримання в повному обсязі. Згідно з наданим Подільським відділом державної виконавчої служби у м. Кропивницькому ПМУМЮ (м. Одеса) розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.08.2021 становила 162 576,15 грн. Надалі відповідачу нараховувалась щомісячно заборгованість в таких розмірах: у серпені та вересні 2021 року по 2915,75 грн; з жовтня 2021 року по березень 2022 року - по 3052,75 грн; у квітні 2022 року 2035,16 грн. Станом на 20.04.2022 заборгованість відповідача за сплати аліментів становить 188759,31 грн. За період з 01.08.2021 по 20.04.2022 розмір неустойки (пені), згідно з розрахунком позивача, становить 457691,36 грн. Враховуючи норму ст. 196 СК України, згідно з якою стягнення неустойки (пені) не може бути більше 100 відсотків заборгованості, а також враховуючи сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів - 188759,31 грн, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 188759,31 грн. 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2021 по 20.04.2022 у розмірі 26183,16 грн. Крім того, стягнув з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Рішення мотивоване ним, що позивач здійснив розрахунок пені за прострочення сплати аліментів з 01.08.2021 по 20.04.2022 виходячи не лише із помісячної заборгованості, яка утворилася у цей період, а також із загальної заборгованості станом на 01.08.2021 у розмірі 162576,15 грн, не навівши при цьому розрахунку періоду формування останньої окремо за кожен місяць, в якому не було сплачено/сплачено не в повному обсязі аліменти. Тож суд не погодився із розрахунком позивача та здійснив власний розрахунок пені нарахувавши її на заборгованість, яка утворилася у вказаний позивачем період 01.08.2021 20.04.2022 за кожен місяць окремо, згідно з розрахунком державного виконавця, та визначив пеню сумарно 30175,78 грн, яку, врахувавши положення ч. 1 ст. 196 СК України, зменшив до 100 відсотків заборгованості по аліментах за вказаний період, тобто до 26183,16 грн. При цьому суд зауважив, що позивач має права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за попередній період, до 01.08.2021. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Тарантаєв Іван Анатолійович, звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2025, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким її позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача пеню в сумі 173543,78 грн. Позивач вказав, що рішення суду оскаржує з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права. Зокрема, що представник позивача здійснив розрахунок неустойки з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України в сумі 188759,31 грн. Позивач погоджується з тим, що суд звернув увагу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі № 405/673/17, яким раніше з відповідача вже була стягнута пеня за період 15.02.2011 - 31.12.2016 в сумі 15215,53 грн, а тому на цю суму має бути зменшений розмір пені, який визначив позивач у позові. Однак апелянт не погоджується з тим, що суд здійснив розрахунок пені щодо заборгованості, яка утворилася з 01.08.2021 по 20.04.2022, лише до кінцевої дати стягнення аліментів, визначеної рішенням суду від 17.05.2011. Він вважає, що згідно з ч. 1 ст. 196 СК України суд мав здійснити розрахунок пені до дня ухвалення судом рішення. Він також надав до суду апеляційної інстанції новий розрахунок пені за кожен місяць прострочення сплати аліментів з 01.04.2021 по 20.04.2022 окремо по день ухвалення судом рішення 17.10.2024. Крім того, він вказав, що суд порушив норми процесуального права так, як не вирішив питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції. 4.Відзив на апеляційну скаргу від відповідача у справі до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). 5.Короткий зміст розгляду справи у судовому засіданні 25.06.2025 Учасники справи повідомленні належним чином про час, дату та місце розгляду справи (судові повістки сторонам у справі вважаються врученими на підставі п. 3, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, а представнику позивача на підставі ч. 6 ст. 128 ЦПК України), але у призначений час до суду не з`явилися. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін. 6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. 7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2011 у справі № 2-1081/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2011 і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це рішення набрало законної сили 30.05.2011. Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Гетьманець С. А. від 17.06.2011 відкрито виконавче провадження (ВП № 27148889) з виконання виконавчого листа № 2-1081/11, виданого 01.06.2011 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2011 і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це рішення набрало законної сили 30.05.2011. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.03.2017 у справі № 405/673/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області, про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів позов задовольнити. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 неустойку (пеню) за період 15.02.2011 - 31.12.2016 в сумі 15 215,53 грн. Згідно зі свідоцтвом про шлюб, виданим Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.07.2023, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Компанієць В. С. за період з серпня 2021 року по жовтень 2022 року, заборгованість ОСОБА_2 згідно з виконавчим листом № 2-1081/11 від 01.06.2011 становить 26183,16 грн. Крім того, станом на 01.08.2021 заборгованість складала 162576,15 грн, а станом на 20.04.2022 - 188759,31 грн. 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 8.1.Норми права та їх джерела Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України, Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України). Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів, передбачених ст. 181 СК України, виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. 8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 вказав, зокрема, про таке: «Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів». У постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16-ц сформульовано висновок: «в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки […] Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника». У постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 372/3260/20 сформульовано висновок: «Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо)[…] Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів». У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, місцевий суд правильно встановив обставини справи, які мають для неї значення, визначив відповідні до них правовідносини та вирішив спір відповідно до закону. Зокрема, місцевий суд правильно встановив, що відповідач у справі регулярно не виконує свій обов`язок сплачувати аліменти на користь позивача на утримання дитини, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2011 у справі № 2-1081/11. При цьому боржник не довів відсутність його вини. Суд правильно врахував, що у позовній заяві позивач вказав про намір стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати присуджених аліментів на утримання дитини за період з 01.08.2021 по 20.04.2022 (позовна заява, с. 3, абз. 16). Крім того, на с. 4 позовної заяви позивач навів розрахунок суми пені за цей самий період. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України) Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Позивач самостійно визначив свої позовні вимоги, зокрема часовий період за який він бажає стягнути неустойку (01.08.2021 20.04.2022), а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд мав присудити пеню по день ухвалення рішення, тобто по 17.10.2024, а не по 20.04.2022, як вказав суд, не заслуговують на увагу. Дійсно, за змістом ч. 1 ст. 196 СК України пеня стягується за кожен день прострочення до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Проте потрібно розуміти, що закон визначає загальний період стягнення пені (його початок та кінець), але одержувач аліментів має право самостійно визначати конкретний період, коли виникла заборгованість, за який він вважає за потрібне стягнути неустойку. Це узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 33/6020/16-ц, зокрема з наведеною Судом формулою обрахування розміру пені, яка становить добуток розміру простроченої суми аліментів за кожен конкретний місяць, періоду прострочення (загальна кількість днів) та розміру процентної ставки. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем окремо. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Суд врахував надані позивачем докази, зокрема виконаний державним виконавцем Компанієць В. С. розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за аліментами за період з серпня місяця 2021 року по квітень 2022 року, які стягуються на підставі виконавчого листа № 2-1081/11 від 01.06.2011, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда, (а. с. 16 17). Згідно з вказаним розрахунком за період з серпня місяця 2021 року по квітень 2022 року утворилася заборгованість по аліментах в сумі 26183,16 грн. Включення позивачем до розрахунку пені за вказаний ним період додатково ще й заборгованості, яка вже існувала станом на 01.08.2021 в сумі 162576,15 грн без надання відповідного розрахунку часу її виникнення, кількості днів прострочення з часу виникнення, розміру заборгованості за кожен місяць, унеможливлює здійсненню розрахунку пені та визначення загального її розміру. Позивач фактично погодився з позицією суду першої інстанції про те, що у цій справі предметом спору є неустойка, яку відповідач має сплатити за невиконання аліментного зобов`язання на дитину у період з 01.08.2021 по 20.04.2022. Це вбачається з наданого ним разом з апеляційною скаргою нового розрахунку пені, який в частині помісячної бази для її нарахування, а також початку періоду нарахування відповідає рішенню суду першої інстанції, але відрізняється кінцевою його датою (а. с. 90). Отже, позивач не оспорює висновок суду про те, що в спірний період включається лише та заборгованість, яка продовж цього періоду виникла. З урахуванням наданого державним виконавцем помісячного розрахунку заборгованості по аліментах у спірний період місцевий суд правильно застосував формулу обрахунку пені, яка відповідає тій, що наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 33/6020/16-ц, а також правильно застосував норму ч. 1 ст. 196 СК України, яка встановлює обмеження розміру стягуваної пені - не більше 100 відсотків заборгованості. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права, помилкове визначення розміру неустойки. При цьому місцевий суд правильно вказав, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення неустойки за несплату аліментів до 01.08.2021. Отже, оскаржуване рішення суду в частині вирішення спору про неустойку відповідає вимогам закону. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд не вирішив питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, які поніс позивач у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, то колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). У позовній заяві позивач просив суд вирішити питання його витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Супереч п. 6 ч. 1 ст. 264, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України рішення суду не містить висновків про розподіл цих судових витрат. У такому випадку, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд з власної ініціативи або за заявою сторони може ухвалити додаткове судове рішення. На суд апеляційної інстанції покладено обов`язок з перевірки законності і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема в частині розподілу судових витрат, а також суд апеляційної інстанції може здійснити новий розподіл судових витрат у зв`язку зі зміною або скасуванням рішення суду. Оскільки місцевий суд взагалі не вирішив питання про розподіл витрат на правничу допомогу, про яку заявив позивач звертаючись з позовом, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати це питання замість суду першої інстанції, адже це вказувало б на порушення інстанційної юрисдикції. Проте позивач не позбавлений можливості звернутися до суду, який ухвали рішення в порядку ст. 270 ЦПК України. З огляду на таке, вказане порушення місцевим судом норм процесуального права, яке полягає у невиконання обов`язку розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу не може бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги. 9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Встановивши, що з вини відповідача у нього виникла прострочена заборгованість по аліментах, які підлягають стягненню на користь позивача на підставі рішення суду, місцевий суд врахував період стягнення пені, який у позові визначив позивач, суму заборгованості, що утворилася в спірний період, правильно визначив суму неустойки, навівши у рішенні відповідний розрахунок. Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. 10.Про судові витрати У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має підстав для здійснення нового розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Тарантаєв Іван Анатолійович, залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2024 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. І. Мурашко О. І. Чельник