Постанова Одеський апеляційний суд № 501/2182/25

Номер провадження: 33/813/1343/25 Номер справи місцевого суду: 501/2182/25 Головуючий у першій інстанції Тордій Е.Н. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Скрипченко Г.В., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Бондаренка О.М. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року, якою призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень в прибуток держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №325505 від 10.05.2025 вбачається, що 10 травня 2025 року о 00:05 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 1118», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Захисників України, 17 в м. Чорноморськ, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова); від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень в прибуток держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) працівниками поліції не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 1118», державний номер НОМЕР_1 ; 2) працівники поліції не уповноважені на проведення судово-медичної експертизи; 3) в працівників поліції були відсутні наміри проводити огляд за допомогою газоаналізатору «Драгер», оскільки в останніх був відсутній такий технічний прилад; 4) направлення на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння було оформлено після складення адміністративного протоколу, тобто без присутності ОСОБА_1 , а тому є фальсифікуючим доказом. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 30 травня 2025 року. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2025 року в судовому засіданні був присутній ОСОБА_1 . Повний текст оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 30 травня 2025 року, що підтверджується розпискою про отримання судового рішення (а.с.15). Також відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року оприлюднена на сайті реєстру 29 травня 2025 року. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 09 червня 2025 року, тобто в межах десятиденного строку з дня офіційного публікування та отримання копії постанови. Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року. Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735). Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції). Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом серії ЕПР1 №325505 від 10.05.2025, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України (а.с.2); - поясненнями ОСОБА_1 (а.с.3); - відеозаписами, на долученому до протоколу про адміністративне правопорушення DVD-R диску (а.с.8). Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Твердження скаржника про те, що працівниками поліції не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 1118», державний номер НОМЕР_1 , не беруться до уваги судом апеляційної інстанції з урахуванням наступного. Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість. На долученому до матеріалів справи відеозаписі «0000000_00000020250510000553_0001» на хронометражі 00:03:36-00:03:38 хв зафіксовано як під час розмови з працівником поліції ОСОБА_1 зазначив, що разом з дружиною їхав додому. Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що 09 травня 2025 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 на автомобілі «ВАЗ 1118», державний номер НОМЕР_1 , відвезли знайомого до с. Молодіжне; за кермом транспортного засобу перебував саме ОСОБА_1 та поверталися додому вже 10 травня 2025 року приблизно 00 год 15 хв (а.с.3). Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що на відеозаписах відсутній факт керування останнім транспортним засобом «ВАЗ 1118», державний номер НОМЕР_1 , спростовуються матеріалами справи, а тому в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що направлення на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння було оформлено після складення адміністративного протоколу, тобто без присутності ОСОБА_1 , а тому є фальсифікуючим доказом, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Так, системний аналіз положень ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом. Направлення до медичного огляду є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу, від якого ОСОБА_1 відмовився. Слід зазначити, що сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду в медичному закладі. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складання відповідного направлення після фактичної відмови від проходження огляду не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан сп`яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та не тягне за собою безумовного скасування прийнятого судового рішення. Такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції є доводи апелянта про те, що у працівників поліції був відсутній прилад «Драгер». Доводи в цій частині не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, і, відповідно, порушення ним вимог п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції не уповноважені на проведення судово-медичної експертизи, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівник поліції дійсно запропонував ОСОБА_1 пройти «судово-медичну експертизу на місці зупинки за допомогою «Драгер», що зафіксовано на 00:00:16-00:00:18 хв (диск 1, назва відеофайлу «0000000_00000020250510000553_0001»). Проте зазначення працівника поліції про проведення саме судово-медичної експертизи є помилковим, оскільки вподальшому працівник поліції запропонував ОСОБА_1 , пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі, що зафіксовано на 00:01:44-00:01:55 хв (диск 1, назва відеофайлу «0000000_00000020250510000553_0001»). Відповідно до п. 6 Розділу 1 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Таким чином, зазначення працівниками поліції про проведення судово-медичної експертизи є обмовкою та помилковою назвою огляду на стан алкогольного сп`яніння, проте дії працівників поліції відповідали чинному законодавству, а тому доводи ОСОБА_1 є безпідставними. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Чорноморського міськрайонного суду Одеської області від 27 травня 2025 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік