Постанова Одеський апеляційний суд № 522/16138/24

Номер провадження: 33/813/1003/25 Номер справи місцевого суду: 522/16138/24 Головуючий у першій інстанції Іванов В. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.05.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Нечитайло А.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2025 року, стягнено з ОСОБА_1 судовийзбір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень на користь держави, В С Т А Н О В И В: Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 129525 від 15.09.2024 вбачається, що 14 вересня 2024 року о 23 год. 15 хв., громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lexus LS 460» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі по Французському бульвару, 53 став учасником ДТП та з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року ОСОБА_1 визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2025 року, стягнено з ОСОБА_1 судовийзбір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень на користь держави. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) пояснення іншого водія з яким у апелянта сталось ДТП не є належними доказами правомірності притягнення апелянта до адміністративної відповідально, оскільки не був опитаний в судовому засіданні, а судом першої інстанції не вживались заходи для його допиту; 2) суд першої інстанції проігнорував клопотання представника ОСОБА_1 Зімірьової О. про виклик свідка та про ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року, мотивуючи тим, що постанова була ухвалена за його відсутності, копію оскаржуваної постанови не отримував, а про її існування дізнався 04 квітня 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). Згідно з ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні присутні не були, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином сповіщенні. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості щодо надіслання ОСОБА_1 та його захиснику копії оскаржуваної постанови. Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року. Апеляційна скарга подана адвокатом Зімірьовою О.О., в інтересах ОСОБА_1 . Розгляд справи призначений на 21 квітня 2025 року. 18 квітня 2025 року від адвоката Зімірьової О.О. надійшла заява про виключення відомостей про адвоката Зімірьову О.О. як представника правопорушника по справі №52216138/24, у зв`язку з тим, що договір про надання правової допомоги №160 від 18.09.2024 року, який був укладений між адвокатом Зімірьовою О.О. та ОСОБА_1 розірвано 16.04.2025 (а.с.44-45). 18 квітня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про намір особисто приймати участі в розгляді справи та про видачу для ознайомлення з матеріалами справи, а також можливості зробити копії (а.с.47-48). Враховуючи надходження вищевказаних заяв, розгляд справи було відкладено на 05 травня 2025 року на 10:00 (а.с.49). Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що з моменту сповіщення про нову дату судового засідання ОСОБА_1 фактично не з`явився до Одеського апеляційного суду з метою ознайомлення з матеріалами справи та зняття всіх необхідних копій. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя. В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява N 11681/85). На підставі ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Зімірьова О.О. неодноразово не з`являлись до суду, а саме в судові засідання, які були призначені на 01.10.2024, 15.10.2024, 29.10.2024, 19.11.2024, 28.11.2024, 12.12.2024, 24.12.2024, 21.01.2025, 20.02.2025, 11.03.2025, при цьому неодноразово звертались із заявами про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, відкладення розгляду справи. Під час відсутності правопорушника справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Про судове засідання, призначене на 05 травня 2025 року, апелянт був належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки, однак у судове засідання не з`явився, жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735). Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції). Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 129525 від 15.09.2024 (а.с. 1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння з відміткою про відмову від проходження такого огляду (а.с. 7); - відеозаписами, що містяться на компакт-дисках в матеріалах справи (а.с. 8). Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Суд апеляційної інстанції не може погодитися з посилання скаржника про те, що пояснення іншого водія з яким у апелянта сталось ДТП не є належними доказами правомірності притягнення апелянта до адміністративної відповідально, оскільки не був опитаний в судовому засіданні, а судом першої інстанції не вживались заходи для його допиту, враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В матеріалах справи, окрім вищевказаного направлення, наявні доказі, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а саме: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 129525 від 15.09.2024 (а.с. 1); - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння з відміткою про відмову від проходження такого огляду (а.с. 7); - відеозаписи, що містяться на компакт-дисках в матеріалах справи (а.с. 8). Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість або відмова від проходження такого огляду. Щодо обставини керування транспортним засобом, то із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули за викликом на дружньо-транспортну пригоду, одним з учасників якої був ОСОБА_1 , який не заперечував, що саме він був за кермом, крім того цей факт підтвердив пасажир, який разом з ОСОБА_1 перебував в т/з «Lexus LS 460» д.н.з. НОМЕР_1 , що зафіксовано на 00:10:49-00:10:00 хв. (диск 1, назва файлу «00 ЕПР1 129525 ОСОБА_1 ст. 130.mp4»). Крім того, в подальшому на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Також у судовому процесі діє правило, за яким обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній, адміністративній справі або в справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року у справі №522/16471/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 850 грн.; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605, 60 грн. Вказана постанова не була оскаржена до Одеського апеляційного суду та набрала законної сили 17 листопада 2024 року. В ході судового розгляду справи №522/16471/24, було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129516 від 15.09.2024 з якого вбачається, що 14.09.2024 року о 23 год. 15 хв. в м. Одеса, вул. Французький бульвар, 32/5 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 . під час руху заднім ходом не впевнився у безпеці, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ford Edge, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті автомобілі отримали механічні пошкодження. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вивчивши та оцінивши наявні матеріали справи суд першої інстанції у справі №522/16471/24 дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 129516 від 15.09.2024 року з додатками. Таким чином, факт того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом т/з «Lexus LS 460» д.н.з. НОМЕР_1 14.09.2024 встановлено і під час притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за фактом вчинення ДТП, яка мала місце 14 вересня 2024 року. Щодо факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі слід зазначити наступне. Пунктом 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби). За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Із долученого до матеріалів відеозапису вбачається, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 в останнього виявили ознаки алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на 00:26:26-00:26:30 хв (диск 1, назва файлу «00 ЕПР1 129525 ОСОБА_1 ст. 130.mp4»). Тому на хронометражі відеозапису 00:28:59-00:29:27 хв працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, однак ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим працівники поліції запропонували пройти такий огляд в медичному закладі, проте і в даному випадку ОСОБА_1 категорично відмовився, що зафіксовано на 00:29:40-00:30:02 хв (диск 1, назва файлу «00 ЕПР1 129525 ОСОБА_1 ст. 130.mp4»). Таким чином, сукупність вищевказаних обставин, дає можливість стверджувати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання представника ОСОБА_1 Зімірьової О.О. про виклик свідка та про ознайомлення з матеріалами справи, то апеляційний суд зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що від адвоката Зімірьової О.О., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 неодноразово подавалися такі заяви: - 30.09.2024 подано клопотання про видачу для ознайомлення з матеріалами справи та надання можливості зробити копії (а.с.12-13). - 15.10.2024 подана заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 15.10.2024 р о 16:00, у зв`язку з тим, що під час ознайомлення з матеріалами справи не вдалось ознайомитись з відеозаписом (а.с. 15-16). Враховуючи вказану заяву розгляд справи перенесено на 29.10.2024; - 29.10.2024 подано заяву про відкладення розгляду справи на інший день та ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з необхідністю прийняти участь у судових засіданнях в режимі відео конференції по справам №680/650/24, 705/3279/24, 531/2262/24, 522/12165/24, 178/2383/24, 607/20757/24, 545/3896/24 (а.с.18-20). На підставі вказаної заяви розгляд справи відкладено на 19.11.2024. В подальшому розгляд справи перенесено ще два рази на 28.11.2024 на 16:00 та на 12.12.2024 на 16:00 (а.с. 22-23). 11 грудня 2024 року від адвоката Зімірьової О.О. надійшла заява про виклик свідка (а.с. 24-25). В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався на 24.12.2024, 21.01.2025, 20.02.2025 та 11.03.2025 (а.с. 26-29). В постанові судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Зімірьова О. в судові засідання, призначені на 01.10.2024, 15.10.2024, 29.10.2024, 19.11.2024, 28.11.2024, 12.12.2024, 24.12.2024, 21.01.2025, 20.02.2025, 11.03.2025 не з`являлись, звертались із заявами про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, відкладення розгляду справи. Суд першої інстанції зазначив, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник Зімірьова О., будучи повідомленими про дату та час розгляду справи в суді, не з`являлись, суд оцінює таку поведінку як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді. Під час відсутності правопорушника справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Неявку до суду особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Зімірьової О. суд вважав способом захисту з метою ухилення від притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, тому суддя першої інстанції вважав за можливе розглянути справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Зімірьової О. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності особи, оскільки під час розгляду неодноразово було вжито заходів щодо забезпечення можливості ознайомлення з матеріалами справи для належної підготовки захисту інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, шляхом неодноразового відкладення розгляду справи. Також суд першої інстанції ніяким чином не обмежував учасників справи, оскільки останні скористались своїм правом на подачу клопотань та заяв, скористались правом на захист, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлялись про час і місце розгляду справи та надавали пояснення щодо справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності учасника справи та його адвоката, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів було достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік