Постанова Одеський апеляційний суд № 522/358/25

Номер провадження: 33/813/907/25 Номер справи місцевого суду: 522/358/25 Головуючий у першій інстанції Циб І.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.04.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 510 гривень 00 копійок, в дохід держави; відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнено з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 гривень 60 копійок на користь держави, В С Т А Н О В И В: 02 січня 2025 року о 15:28 год. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , висловлювався образливою лайкою та штовхав свою колишню дружину гр. ОСОБА_2 , чим своїми діями вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, тим самим могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої гр. ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Так, 02 січня 2025 року о 15:28 хв., гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що висловлювалось у образах, погрозах, приниженні, штовханні у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2022 року народження та вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітнього гр. ОСОБА_3 , внаслідок чого його психічному здоров`ю могла бути завдана шкода, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 510 гривень 00 копійок, в дохід держави; відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнено з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 гривень 60 копійок на користь держави. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) в діях ОСОБА_1 відсутні умисел та наслідки від вчинення домашнього насильства у вигляді завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілій; 2) пояснення свідка не можуть бути доказом вини ОСОБА_1 , оскільки свідок не засвідчила своїм підписом згоду з такими поясненнями; 3) анкета-опитування оцінки ризиків вчинення домашнього насильства жодним чином не підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови не отримував, а повний текст судового рішення опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 березня 2025 року. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Так, 05 березня 2025 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАПперебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 06 березня 2025 року і закінчився 15 березня 2025 року, однак цей день є вихідний (субота), а тому останнім днем для подання апеляційної скарги сплинув 17 березня 2025 року. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року була оприлюднена на сайті реєстру 17 березня 2025 року, апеляційну скаргу подано 21 березня 2025 року, тобто в межах десятиденного строку з дати опублікування постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року. Про судове засідання, призначене на 07 квітня 2025 року, апелянт та його представник були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки у електронний кабінет та на електронну адресу, однак у судове засідання не з`явилися, жодних заяв чи клопотань не подавали. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства: - фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру; - психологічне насильство - насильство, пов`язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; - економічне насильство - навмисні дії одного члена сім`ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Об`єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (далі Закон) визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Згідно зі ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.. Зважаючи на викладене, адміністративним правопорушенням є не будь-яке домашнє насильство, а те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №616604 від 02.01.2025 (а.с.1); - протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №616603 від 02.01.2025 (а.с.16); - поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 2); - формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 4-5); - терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №562430 від 02.01.2025 (а.с. 6) Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з метою подальшого запобігання правопорушень. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні умисел та наслідки від вчинення домашнього насильства у вигляді завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілій, апеляційних суд виходить з такого. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства: - фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру; - психологічне насильство - насильство, пов`язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Тобто, об`єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №616604 від 02.01.2025 вбачається, що 02 січня 2025 року о 15:28 год. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , висловлювався образливою лайкою та штовхав свою колишню дружину гр. ОСОБА_2 , чим своїми діями вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, тим самим могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої гр. ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №616603 від 02.01.2025 вбачається, що 02 січня 2025 року о 15:28 хв., гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що висловлювалось у образах, погрозах, приниженні, штовханні у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2022 року народження та вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітнього гр. ОСОБА_3 , внаслідок чого його психічному здоров`ю могла бути завдана шкода, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, в пояснення потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що 02.01.2025 об 15 год 28 хв ОСОБА_1 прийшов по місцю мешкання та вчинив сварку, в ході якої ображав її, принижував гідність та кидався в бійку (а.с. 2). Враховуючи сукупність зазначеного вище, можна дійти висновку, що дії ОСОБА_1 можна характеризувати як домашнє насильство у формі фізичного та психологічного насильства, в результаті якого потерпілій ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_1 могла бути завдана шкода, за що передбачена відповідальність за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що анкета-опитування оцінки ризиків вчинення домашнього насильства жодним чином не підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З матеріалів справи вбачається, що працівником поліції заповнено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. Відповідно до цієї норми визнано, що ризики вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 визнано високим рівнем небезпеки та потребує видачі термінового заборонного припису відносно кривдника. Оцінюючи відповіді на запитання, передбачені формую, можна зазначити, що в потерпілої ОСОБА_2 дійсно виникло побоювання за свою безпеку та спричинили емоційну невпевненість. Тому з метою запобігання продовження вчинення домашнього насильства працівниками Національної поліції було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №562430 від 02.01.2025 (а.с. 6). Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Таким чином, форма оцінки ризиків та терміновий заборонний припис стосовно кривдника є належними та допустимим доказами, оскільки у своїй сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що пояснення свідка не можуть бути доказом вини ОСОБА_1 , оскільки свідок не засвідчила своїм підписом згоду з такими поясненнями, то апеляційних суд виходить з такого. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Дійсно в поясненнях свідка ОСОБА_4 в графі «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» відсутній її особистий підпис. Проте, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В матеріалах справи, окрім пояснення свідка, наявні такі докази як протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №616604 від 02.01.2025 (а.с.1), протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №616603 від 02.01.2025 (а.с.16), пояснення потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 2), форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 4-5), терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №562430 від 02.01.2025 (а.с. 6), які у своїй сукупності дають підстави стверджувати про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Враховуючи сукупність зазначеного, можна дійти висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується не лише поясненнями свідка, а іншими належними, допустимими та достатніми доказами, які не було спростовано та відсутні підстави їм не довіряти. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік