Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18737/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18737/22 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н.П. Суддів: Кобаля М,І., Мельничука В.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024, суддя Донець В.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0018104204, №0018114204, №0018124204, №0018134204. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 адміністративну справу прийнято до провадження та розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено наступні обставини. Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві про проведення позапланової перевірки від 21.12.2019 №5184 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку платника податків ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт від 13.01.2020 №29/26-15-42-04/ НОМЕР_1 , де відображено отримання позивачем у 2017 році незадекларованого доходу у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 107 144,00 грн з продажу корпоративних прав у ТОВ "ЮіС", у зв`язку із чим в акті зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог: - п.179 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), з урахуванням вимог пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві; - пп. "а" п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; - пп. 168.2.1 п.168.2, пп. 168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, з урахуванням вимог пп. 164.2.9 п.164.2 ст.164, пп. 170.2.6. п.170.2 ст.170 ПК України, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 107144,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 19285,92 грн з отриманого доходу; - пп.1.2., пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1607,16 грн. На підставі вказаних висновків ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.03.2020: - №0018104204, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 19285,92 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4821,48 грн; - №0018114204, яким за порушення п.179 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст.120 ПК України, до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 170,00 грн; - №0018124204, яким за порушення пп. "а" п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст.121 ПК України, до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 510,00 грн; - №0018134204, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 з військового збору у розмірі 1607,16 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 401,79 грн. Не погоджуючь з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивачка оскаржила законність їх прийняття до суду. Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно із пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. За приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Як убачається з матеріалів справи, позивач заперечує факт отримання наказу ГУ ДПС у м. Києві про проведення позапланової перевірки від 21.12.2019 №5184 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. На підтвердження зазначених доводів, до позовної заяви позивачем долучено надану у відповідь на адвокатський запит копію повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 21.12.2019 №15576/P/26-15-42-27 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у якості додатку до якого вказано копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0101129461544. Як зазначає в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0101129461544 не містить відомостей щодо вмісту такого поштового відправлення, дати його подання до установи поштового зв`язку, вручення або не вручення адресату, а отже матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено факту належного вручення позивачу наказу ГУ ДПС у м. Києві від 21.12.2019 №5184, що є доказом не підтвердження та не доведення факту належного вручення позивачу наказу ГУ ДПС у м. Києві від 21.12.2019 №5184. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Отже, для правильного вирішення справи необхідно вирішити питання дотримання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України щодо виконання відповідачем обов`язку (обов`язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення платнику відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення. Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав належні докази , які б свідчили про виконання відповідачем обов`язку (обов`язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення платнику відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення. Разом з тим, надані до матеріалів справи та до апеляційної скарги відповідачем докази, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення не містять доказів того, що цим відправленням було направлено позивачці саме наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення. Згідно з трекінгом Укрпошти (а.с.50) дані про відправлення за №0101130188029, який вказано на «рекомендоване повідомлення про вручення поштового» відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Реєстр, який би свідчив про відправлення податковим органом наказу відповідачем надано до суду не було. Відповідно до пункту 86.4 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті. На підтвердження вручення позивачу примірника акту від 13.01.2020 №29/26-15-42-04/2095704009 відповідач надав копії: квитанції про направлення на податкову адресу позивача 14.01.2020 рекомендованого поштового відправлення №0101129719754; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101129719754 з відміткою "Акт"; конверту, в якому поштове відправлення №0101129719754 20.02.2020 повернулось на адресу відповідача неврученим за закінченням терміну зберігання. Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. На підтвердження вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 02.03.2020 №0018104204, №0018114204, №0018124204, №0018134204 відповідач надав копії: квитанції про направлення на податкову адресу позивача 03.03.2020 рекомендованого поштового відправлення №0101130188029; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101130188029 з відміткою "ППР"; конверту у якому поштове відправлення №0101130188029 повернулось на адресу відповідача неврученим за закінченням терміну зберігання. Абзацом 6 п.42.4 ст. 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податку, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування або з інших причин, документ вважається врученим платнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Як вже вище зазначено колегією суддів відповідно до трекінгу Укрпошти, дані про відправлення за номером 0101129461544, на який посилається скаржник, на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. З урахуванням наведеного суд констатує, що відповідач приступив до перевірки позивача без дотримання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України, а тому така перевірка не може вважатись законною та мати будь-які правові Щодо встановлених податковим органом порушень під час перевірки, колегія суддів звертає увагу на таке. Так, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.179 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. "а" п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44, пп. 168.2.1 п.168.2, пп. 168.1.3 п.168.1 ст.168, пп. 164.2.9 п.164.2 ст.164, пп. 170.2.6. п.170.2 ст.170, пп.1.2., пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, оскільки позивачем отримано у 2017 році незадекларований дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 107144,00 грн з продажу корпоративних прав у ТОВ "ЮіС" за також відсутності витрат на придбання відповідного інвестиційного активу. Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Згідно із підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року Загальний фінансовий результат операцій інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. За приписами пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку. Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 була учасником ТОВ "ЮіС" (ЄДРПОУ 23534460). 15.06.2007 була зареєстрована нова редакція статуту ТОВ "ЮіС" згідно якої розмір вкладу ОСОБА_1 становив 107144 грн. 08.07.2007 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво Учасника ТОВ "ЮІС", де зазначено, що вона в повному обсязі внесла кошти до статутного капіталу товариства в сумі 107 144 грн. 10.08.2017 ОСОБА_1 продала частку в ТОВ "ЮіС" за договором купівлі продажу частки за її номінальну вартість за 107144 грн. При цьому, статутний капітал ТОВ "ЮіС" до моменту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "ЮіС" не змінювався, що підтверджується пунктом 8.2. статті 8 Статуту ТОВ "ЮіС". Отже, позивач придбала корпоративні права у ТОВ "ЮіС" за 107144 грн та продала їх за таку ж суму, тобто не отримала інвестиційного прибутку за вказаним договором від 10.08.2017, а тому за відсутності інвестиційного прибутку в сумі 107144 грн позивач не повинна була декларувати такий прибуток та нараховувати на нього податкові зобов`язання з податку на прибуток та військового збору. Посилання відповідача на відсутність доказів понесення інвестиційних витрат на придбання вказаного інвестиційного активу, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, так як такі витрати понесені позивачем станом на 2007 рік. Окрім того, виходячи з положень пункту 44.3 статті 44 ПК України строк зберігання відповідних документів минув. Разом з тим, наявними матеріалами справи підтверджено, що витрати позивача на придбання вказаного інвестиційного активу склали 107144 грн. При цьому, відповідачем не доведено, що витрати позивача на придбання частки в ТОВ "ЮіС" склали іншу суму або така частка отримана позивачем безоплатно на що вказують доводи відповідача про отримання позивачем прибутку у сумі 107144 грн. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0018104204, №0018114204, №0018124204, №0018134204. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 визначений у розмірі 2481 грн. Позивач звернулася до суду з позовними вимогами майнового характеру на загальну суму 26796,35 грн, а тому за подання позовної заяви повинна була сплатити судовий збір у сумі 992,40 грн. При цьому, відповідно до долучених до позовної заяви квитанцій від 26.10.2022 за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 3969,6 грн. Таким чином, суд першої інстанції з огляду на вищезазначений розрахунок, дійшов вірного висновку про стягнення сплаченого судового збору з відповідача на користь позивача в розмірі 992,4 грн. Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Кобаль М.І. Мельничук В.П.