Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1567/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1567/23 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Бєлової Л.В., Кобаля М.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року, якою повернуто заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рада суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області (далі відповідач 1/ТУ ДСА у Черкаській області), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2/ ДСА України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рада суддів України (далі третя особа) з вимогами: - визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Черкаській області та ДСА України щодо невиплати належного розміру суддівської винагороди за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно; - стягнути з ТУ ДСА в Черкаській області та ДСА України недоплачену суддівську винагороду за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно в сумі 89 316, 00 грн; - зобов`язати ТУ ДСА в Черкаській області та ДСА України подати у 15 днів звіт про виконання судового рішення; -допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Зобов`язано ТУ ДСА у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно з відрахуванням обов`язкових податків і зборів. У задоволенні інших вимог відмовлено. 29 вересня 2023 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист про виконання зобов`язальної частини рішення щодо нарахування та виплати судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно з відрахуванням обов`язкових податків і зборів. 07 листопада 2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган Оксаною Василівною відкрито виконавче провадження № 73242562. Вважаючи, що відповідач належним чином не виконав рішення суду у справі № 580/1567/23, позивач 27 жовтня 2024 року звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Черкаській області і ДСА України щодо не виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/1567/23; - зобов`язати ТУ ДСА в Черкаській області і ДСА України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/1567/23; - зобов`язати ТУ ДСА в Черкаській області і ДСА України повідомити суд у 15 денний строк про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/1567/23. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 послався на бездіяльність ТУ ДСА в Черкаській області та ДСА України, що полягає у невиконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 580/1567/23, яким відповідачів зобов`язано нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Зазначив, що рішення суду набрало законної сили ще 16 серпня 2023 року, а виконавчий лист було направлено до органів ДВС. Попри відкриття виконавчого провадження, жодних дій з боку відповідачів щодо реального виконання рішення не вчинено, винагорода не нарахована та не виплачена, доказів вжиття будь-яких заходів (у тому числі щодо звернення до ДСА України чи ВРП про виділення або перерозподіл коштів) не надано. У заяві також наведено посилання на аналогічну справу № 580/3001/23, в якій Шостий апеляційний адміністративний суд підтвердив зобов`язальний характер рішень про нарахування суддівської винагороди, а також на правову позицію Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, згідно з якою органи судової адміністрації не можуть ухилятися від виконання судових рішень, прикриваючись відсутністю фінансування. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року на підставі абзацу 2 частини п`ятої статті 383 КАС України заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, повернуто заявнику. Суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень на виконання судового рішення не відповідає вимогам, передбаченим статтею 383 КАС України, зокрема не містить інформації про хід виконавчого провадження, що прямо передбачено пунктом 8 частини другої цієї статті. Крім того, суд дійшов висновку про пропущення встановленого законом десятиденного строку звернення із заявою, оскільки відповідні повідомлення ДСА України і ТУ ДСА у Черкаській області були отримані заявником ще на початку лютого 2024 року, тоді як заява подана лише 28 жовтня 2024 року. Також суд послався на аналогічну правову позицію, викладену в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 580/3001/23 від 08 серпня 2024 року, яка підтверджує необхідність дотримання строків і повноти відомостей у поданій заяві. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Послався на те, що суд помилково дійшов висновку про неподання інформації щодо виконавчого провадження, оскільки у заяві було чітко зазначено факт відкриття провадження № 73242562, а також повідомлено про його невиконання. Крім того, відповідно до принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, суд мав можливість самостійно витребувати актуальну інформацію від органів ДВС або боржника, замість покладати всю ініціативу на заявника. Щодо строків звернення, то суд не навів чітких обґрунтувань, чому саме з листів ДСА України слід обчислювати початок перебігу десятиденного строку, а також не врахував, що бездіяльність відповідача триває дотепер. Посилання на постанову у справі № 580/3001/23 є формальним, оскільки суд не пояснив, які саме правові висновки цієї справи були застосовані. У підсумку апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статті 383 КАС України, порушив принцип офіційного з`ясування обставин та не забезпечив належного судового контролю за виконанням рішення, що набрало законної сили. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Надаючи правову оцінку наявності підстав для повернення без розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини). Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Із матеріалів справи вбачається, що заявник зазначив у заяві реквізити виконавчого провадження, дату його відкриття (07 листопада 2023 року), а також про відсутність будь-яких повідомлень від органів державної виконавчої служби про вчинення дій з виконання рішення суду. Тобто, заявником фактично надано інформацію про стан виконавчого провадження, зокрема про те, що рішення суду не виконано. Такий обсяг інформації, з урахуванням змісту заяви, є достатнім для цілей застосування статті 383 КАС України. З огляду на викладене, колегія суддів також звертає увагу на положення статті 9 КАС України, згідно з якою суд зобов`язаний вживати заходів для всебічного з`ясування обставин справи. У випадку, коли суд мав сумніви щодо повноти поданої інформації, він був вправі витребувати відповідні відомості про стан виконавчого провадження самостійно. Невикористання таких процесуальних повноважень не може бути підставою для повернення заяви без її розгляду по суті. Тому посилання суду на формальну відсутність інформації про хід виконавчого провадження не може вважатися належним мотивом для повернення заяви. Крім того, суд першої інстанції без належного обґрунтування дійшов висновку про пропущення заявником строку звернення із заявою, встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України. При цьому суд не врахував характер правовідносин, що виникли у зв`язку з невиконанням судового рішення, які мають триваючий характер. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті суддівської винагороди, встановленої рішенням суду, продовжується станом на день розгляду справи, що унеможливлює застосування до неї підходу, властивого для разового порушення права. При цьому Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22 наголосила, що у випадках триваючої протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень строк звернення до суду не обмежується, оскільки така бездіяльність триває доти, доки не буде виконано відповідний обов`язок або усунено порушення. Перебіг строку для звернення до суду в такому випадку починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про факт остаточного припинення бездіяльності, тобто фактичного виконання рішення суду. Тому, відсутність належного виконання рішення суду у цій справі підтверджує, що бездіяльність відповідачів триває і на момент подання позивачем заяви, а отже строк на звернення до суду ним не пропущено. Суд також не обґрунтував, з якими саме обставинами пов`язується обчислення початку перебігу строку для звернення із заявою, а листи органів судової адміністрації не свідчать про припинення або належне виконання рішення суду. Посилання суду першої інстанції на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 580/3001/23 від 08 серпня 2024 не може бути прийнятним за належне обґрунтування, оскільки суд не зазначив, які саме висновки з наведеної справи застосовуються у цій справі, і чим обґрунтована їх релевантність. Застосування такої практики без конкретного аналізу її змісту свідчить про формалізований підхід суду до оцінки заяви. Адміністративне судочинство, відповідно до статті 2 КАС України, має на меті ефективний захист порушених прав і не допускає надмірного формалізму, коли це унеможливлює доступ до суду або контроль за виконанням рішень, що набрали законної сили. Зазначене порушення призвело до позбавлення заявника права на ефективний засіб юридичного захисту, що гарантовано як статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і Конституцією України. Судове рішення, що набрало законної сили, не може залишатися без реального виконання, а його контрольне забезпечення є обов`язком суду, який не може не враховуватись із формальних підстав. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув заяву ОСОБА_1 , порушив вимоги частини п`ятої статті 383 КАС України, а тому ухвала Черкаського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню, а матеріали справи передачі для продовження розгляду заяви по суті. Керуючись статтями 308, 311, 315, 320, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Бєлова Л.В. Кобаль М.І.