Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/12240/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/12240/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 12.11.2024 №23 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; - зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати таку відстрочку з урахуванням висновків суду у цій справі. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаний, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати). Стверджує, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні позивачу відстрочки від призову під час мобілізації з посиланням на те, що позивачем не доведено факт необхідності догляду за матір`ю з інвалідністю II групи. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що через неправильне трактування закону, суд помилково погодився з підставами прийняття спірного рішення, безпідставно вважаючи, що позивачем під час звернення із заявою не додано усіх необхідних документів, а отже не доведено існування обставин здійснення ним, як військовозобов`язаним, догляду та наявність законних підстав для надання відстрочки йому відповідно до п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Апелянт стверджує, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024 не вимагає підтвердження факту утримання одного із своїх батьків. Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України. Також, згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язаний утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що наявність матері інваліда II групи, іншого брата інваліда, який через власну інвалідність не може піклуватися про матір похилого віку та надання відповідачу документів, які підтверджують обставини родинного зв`язку та інвалідності, надає позивачеві право на відстрочку від мобілізації, а Комісії обов`язку таку відстрочку надати. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 та від 16.04.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з матеріалі справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач 09.11.2024 подав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (на особливий період), що являється особою, яка на підставі п. 13 частині 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати), у зв`язку з чим не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.11.2024 №1/1/4078 позивачу зазначено про те, що Комісією з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву, підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатми розгляду повідомлено, що протоколом від 12.11.2024 №23 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. У вказаному повідоимленні зазначено, що причини відмови відповідно до п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - не підтверджено факт утримання одного із своїх батьків (матері). Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. На даний час строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону №3543-XII). Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пп. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Додатком 5 до Порядку №560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, документами, що підтверджують право на відстрочку, згідно Переліку для осіб, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю: - для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; - для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження); - для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); - для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Отже, колегія апеляційного суду наголошує, що наведеними вище положеннями для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджує інвалідність I чи II групи батьків військовозобов`язаного або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного (далі - батьків), документів, що підтверджують родинні зв`язки, і документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. Таким чином, першою умовою є наявність одного з батьків з І або II групою інвалідності, другою умовою - факт доведення відсутності невійськовозобов`язаних осіб відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім винятків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). Із матеріалів справи вбачається, що позивач 09.11.2024 звернувся із заявою до Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якої надав наступні документи: - копію свідоцтва про народження заявника; - копію свідоцтва про народження брата заявника; - копію довідки МСЕК про інвалідність матері серії ЧЕР №004816 II група, безтерміново; - копію довідки МСЕК про інвалідність брата заявника серії 12 ААА №195563 II група, безтерміново, загальне захворювання; - копію свідоцтва про розірвання шлюбу між батьками заявника серії НОМЕР_1 ; - копію військово-облікового документу; - копію довідки від 30.08.2024 про надання заявнику відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», як особі, яка має одного із своїх батьків (мати) з інвалідністю II групи на строк до 09.11.2024. Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач до заяви додавав довідку МСЕК серії ЧЕР №004816, відповідно до якої мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи (висновок про умови та характер праці: протипоказані психоемоційні перевантаження). Разом з цим, позивач підтвердив факт того, що є єдиною особою, яка, за законом зобов`язана утримувати матір ОСОБА_2 , а саме: надав копію довідки МСЕК про інвалідність брата - ОСОБА_3 серії 12 ААА №195563 II група, безтерміново, загальне захворювання, копію свідоцтва про розірвання шлюбу між батьками заявника серії НОМЕР_1 від 21.08.2018. Таким чином, останній є єдиним, хто може і має обов`язок за статтею 202 Сімейного кодексу України утримувати свою непрацездатну матір з II групою інвалідності. При цьому, колегія суддів зазначає, що п. 13 додатку 5 Порядку №560 серед переліку документів не вимагає висновку ЛКК про потребу постійного догляду за особою, що має інвалідність. Разом з тим, за приписами частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. З аналізу вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що позивач під час звернення із заявою додав усі необхідні документи, чим довів існування обставин здійснення ним, як військовозобов`язаним, догляду та наявність законних підстав для надання відстрочки йому відповідно до п. 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас, рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 12.11.2024 №23, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та не містить належних мотивів його прийняття. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом від 12.11.2024 №23, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню. При вирішенні даного спору, колегія суддів також враховує, що за наведених підстав попередньо позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою від 30.08.2024 №853/1. Зазначене, на думку суду, свідчить про непослідовність рішень відповідача щодо одного і того ж питання, оскільки зміни законодавства на цій підставі були відсутні. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що спростовують законність рішення суду першої інстанції. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду у цій справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Згідно частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. У разі, якщо суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду. З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 1211,20 грн, а за подання апеляційної скарги 1816,80 грн. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3028,00 грн судового збору. Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу на користь позивача, які понесені в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною четвертою наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції надано такі документи: - договір про надання професійної правничої допомоги від 19.11.2024; - ордер на надання правничої допомоги серії CА №1103737; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №497; - опис виконаних робіт згідно договору-доручення про надання професійної правничої допомоги від 19.11.2024; - платіжну інструкцію від 03.12.2024. Згідно п.п.1.1 пункту 1 предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги ОСОБА_1 у справі про оскарження відмови про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до п.п.2.1 пункту 2 адвокат зобов`язується надавати правову (професійну, правничу) допомогу, в тому числі за окремими дорученнями клієнта. Адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені КАСУ, КУпАП, ПКУ, КПК. Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн в суді першої інстанції є не співмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, виходячи із наступного. Дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини не є надто значним. Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесено до обсягу складних справ. Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 3000,00 грн в суді першої інстанції. Вказаний розмір витрат зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви, якістю та обсягом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом перегляду у суді першої інстанції. Відповідно до п. 2 частини першої статті 315, п. 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі №580/12240/24 - скасувати, прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 12.11.2024 №23 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 копійок та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судд І.О.Грибан О.В.Карпушова