Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/241/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року справа №200/241/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Хоменко Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року по справі №200/241/25 (суддя І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність про не надання відстрочки від призову на військову службу у зв`язку з наявністю матері з інвалідністю І чи ІІ групи; зобов`язати розглянути подані документи та надати відстрочку від призову на військову службу поданої ОСОБА_1 , які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю із проставленням відмітки у військово облікових документах Позивача або мотивовану відмову в її наданні. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560 військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, але формулювання «особисто подають» не містить вимоги щодо особистої присутності у приміщенні ТЦК на момент подачі заяви. Факт подання особисто не означає фізичної явки, хоча під час особистої явки позивача у приміщення ТЦК документи у нього приймати все одно відмовлялись. Позивач вважає, що з огляду на принципи адміністративного процесуального права, подача поштою може бути визнана належним способом, якщо особа підписала документ особисто, має зафіксоване підтвердження подання документів, тому надіслана позивачем заява не суперечить Порядку №560. Судом взагалі було проігноровано факт наявності у позивача права на відстрочку та було акцентовано увагу тільки на не особисте подання, а факт реєстрації звернення підтверджується протоколом Комісії та відповіддю ТЦК, тому подання документів відбулося у спосіб, що дозволив розглянути заяву на відстрочку від призову. Таким чином, суд не врахував, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не належним чином розглянув заяву та не перевірив наявність підстав для надання відстрочки, що свідчить про протиправну бездіяльність у розгляді звернення. Позивач наголошує, що має законні підстави для оформлення відстрочки від мобілізації та не повинен підлягати призову, як і особисто з`являтись до ТЦК. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.12.2024р. до ІНФОРМАЦІЯ_5 засобами поштового зв`язку надійшло звернення ОСОБА_1 про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додатками. Вказане звернення передане на розгляд Комісії утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_6 . За результатами розгляду вказаного звернення, протоколом від 19 грудня 2024 року № 21 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з відсутністю особистого подання заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку, або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку. Вказане рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 доведено до відома ОСОБА_1 Повідомленням за вих. № 09/19735 від 20.12.2024р., яке доведено до відома ОСОБА_1 Повідомленням за вих. № 09/19735 від 20.12.2024р.. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII). Згідно частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктами 7, 8 статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), згідно п.56 якого відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Пунктом 58 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. За приписами пункту 59 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися шляхом особистого подання заяви за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5, або за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Надсилання заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації поштою, кур`єром, через представника тощо, не передбачено ні Законом № 3543-XII, ані Порядком №

560. Відтак, доводи позивача про те, що Порядок № 560 не передбачає обов`язкового особистого відвідування ТЦК та СП для подання документів на отримання відстрочки від призову на військову службу, колегія суддів вважає безпідставними. Згідно пункту 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для прийняття спірного рішення про відмову у наданні відстрочки зазначено саме - у зв`язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була направлена позивачем засобами поштового зв`язку, то відповідач (відповідна комісія) не був зобов`язаний задовольняти заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивачем не дотриману встановленого порядку подання цієї заяви. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову. Доводи позивача про те, що судом проігноровано факт наявності у позивача права на відстрочку, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на те, що відповідачем заява позивача про надання відстрочки та додані документи по суті не розглядалася, оцінка підставам, вказаним в заяві, не надавалася. Спірним рішенням було відмовлено у задоволенні заяви позивача про надання відстрочки саме з підстав не дотримання встановленого порядку подання цієї заяви. Суд позбавлений права втручання в дискреційні повноваження відповідача. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Хоменко Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року по справі №200/241/25 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року по справі №200/241/25 - залишити без змін. Повне судове рішення 26 червня 2025 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: І.В. Геращенко І.В. Сіваченко