Постанова 4806 № 308/5313/25

Справа № 308/5313/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25.06.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участі представника Закарпатської митниці Селеша О.Я., захисника - адвоката Свистовича Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника начальника Закарпатської митниці ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В: Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2025 року провадження у справі про порушення митних правил відносно гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу Українизакрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАПу зв`язку відсутності в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 483 МК України. Вилучені на підставі ст. 511 Митного кодексу України згідно з протоколом про порушення митних правил №0109/UA305000/2025 від 07.02.2025 року товар, а саме: іноземна валюта у загальній кількості 30 000 євро, автомобіль марки Renault моделі «Kangoo», 2015 року випуску, реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або її представнику за дорученням. Відповідно до постанови та протоколу про порушення митних правил, встановлено, 07.02.2025 року о 13 год. 40 хв. у зону митного контролю на ділянку Виїзд з України митного поста «Астей» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль марки «Renault Kangoo», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_3 , у якому в якості водія з України в Угорщину слідувала громадянка України ОСОБА_2 . Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_2 обрала порядок проходження митного контролю по каналу зелений коридор. Статтею 366 МК України передбачена спрощена система митного контролю (двоканальна система), яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору (зелений коридор), є декларування шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення. Згідно з ч. 6 даної статті громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом. При усному опитуванні гр. України ОСОБА_2 заперечила наявність у неї будь-яких товарів в обсягах, що підлягають обов`язковому письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, які підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, чи переміщуються з приховуванням від митного контролю. Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно ч.2 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої ПКМУ від 21.05.2012 №451 - митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства, вибірково, у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками. Згідно п. 6 цієї Технологічної схеми - під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, зокрема, аналіз та оцінку ризиків, митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян). Відповідно до п. 6 ПКМУ «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» від 23.05.2012 №467, на підставі результатів аналізу та оцінки ризиків, транспортний засіб було виведено з загального потоку «зеленого коридору» для проведення митного огляду на оглядовий майданчик. Під час здійснення митного огляду вищезазначеного транспортного засобу, який проводився на майданчику поглибленого огляду, були виявлена не заявлена під час усного опитування та прихована від митного контролю іноземна валюта, а саме 30000 євро. Разом із іноземною валютою знаходились декларація транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей видана на прізвище гр. України ОСОБА_2 ,та доручення №2510,2511 від 05.02.2025 р. видане на прізвіще ОСОБА_2 , що знаходились в спеціально виготовленому сховищі (тайнику). Спеціально виготовлене сховище (тайник) розташоване по середині кузову автомобіля під задніми сидіннями в підлозі автомобіля, яке виготовлене шляхом вирізання отвору розміром 16 см на 16см в кузові автомобіля. Доступ до сховища (тайника) став можливим після демонтажу задніх сидінь, обшивки підлоги салону автомобіля, відкриття кришки на защіпці, яка закривала вхід до тайника. Відповідно до п.57 ст.4 Митного кодексу України «товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі» Відповідно до п. 53 ст.4 Митного кодексу України «спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані та пристосовані з цією метою конструктивні ємності чи предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо». Згідно з ч.3 ст. 197 МКУ переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції». Частиною 1 статті 8 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 Євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ПКМУ від 27.02.2019 № 203 затверджено форму бланка декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей. Частиною 3 статті 8 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті. Згідно пунктами 5 та 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, фізична особа вивозить за межі України:готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 тисяч євро, без письмового декларування митному органу, готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 тисяч євро, тільки за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Згідно інформації, отриманої з мережі «Інтернет» сайту «autoria.ua», вартість подібного до автомобіля марки Renault моделі «Kangoo», 2015 року випуску, тип двигуна дизель, об`єм двигуна 1461 см.куб., колір , білий , становить 8500 доларів США, що по курсу НБУ, станом на 07.02.2025 (1 долар США = 41,4897 грн) складає 352662,45 грн., курс НБУ станом на 07.02.2025 1 євро складає 42,9792 грн. Таким чином, громадянка України ОСОБА_2 вчинила дії, спрямовані на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників), які попередньо піддавалися розбиранню та монтажу, з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України. Не погоджуючись з даною постановою заступник начальника Закарпатської митниці Т. Кравченко подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду про закриття провадження в справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 . Просить прийняти нове рішення, яким ОСОБА_2 визнати винним у порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України та призначити стягнення згідно з санкцією ч.1 ст.483 МК України. Заслухавши пояснення представника митниці - Селеша О.Я., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, захисника-адвоката - Свистовича Р.С., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд дійшов до наступного висновку. Відповідно до положень ч.1 ст.486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне, та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Як вбачається з матеріалів провадження, вказані вимоги закону при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 були дотримані в повному обсязі. Митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на переміщення товарів (іноземної валюти) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, та під час розгляду справи не встановлені будь-які докази того, що вона мала умисел вчинити вказане правопорушення. Митним органом жодним належним доказом не доведено, що ОСОБА_2 мала можливість здійснити декларування валютних цінностей, тобто скористатись своїм законним правом визначеним Митним кодексом України та іншими законодавчих актів щодо транскордонного переміщення валютних цінностей. Належність ОСОБА_2 грошових коштів підтверджується розпискою від 26.10.2024 року. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як випливає зі змісту положень ст. 1 Першого протоколу, вони містять три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила. У практиці Європейського суду з прав людини (далі по тексту Суд) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний інтерес»; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. При цьому Суд констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78). Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п. п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п. п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року). Окрім того ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 09.06.2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24.03.2005 у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06.11.2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів. За змістом п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України валютні цінності є товаром. Національне законодавство не містить нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України. Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст. 197 МК України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 цієї статті обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України. Поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати те, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, в тому числі і у іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинен здійснюватись на підставі відповідного дозволу. При цьому будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання/видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить. Разом з цим суд враховує рішення КСУ від 21.07.2022 у справі № 3-261/2019(5915/19), в якому зазначено наступне. Юридичне регулювання питань транскордонного переміщення валютних цінностей в Україні визначає, що власне переміщення через митний кордон України валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, не зумовлює потреби в сплаті митних зборів або будь-яких інших платежів на користь держави, а лише вимагає дотримання встановлених законодавцем додаткових вимог щодо письмового декларування зазначених цінностей, після виконання яких заборони чи обмеження не застосовуються до такого переміщення і воно не характеризується відповідно до законодавства України як незаконне. Отже, недотримання зазначених вимог не завдає жодної матеріальної шкоди або інших збитків державі, а також не спричиняє суттєвих негативних наслідків для суспільних або державних інтересів, якщо походження та подальше використання валютних цінностей, що не були задекларовані, не є неправомірними або злочинними. Водночас переміщення валютних цінностей в сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, без їх попереднього декларування через митний кордон України особою, яка формою митного контролю обрала проходження (проїзд) через „зелений коридор, з огляду на специфіку організації та реалізації такої форми переміщення валютних цінностей може відбуватися без дійсного наміру особи порушувати правила митного контролю, установлені законодавством України. Якщо такого наміру немає, фактично уся шкода для державних і суспільних інтересів полягатиме у неповідомленні держави про переміщення через її митний кордон зазначених валютних цінностей, а їх конфіскація як адміністративне стягнення набуватиме непомірно каральних ознак. Тому і суспільна користь від застосування такого адміністративного стягнення відповідно до статті 471 Кодексу є незначною, тоді як сама конфіскація валютних цінностей стає надмірним тягарем для права власності особи. З огляду на викладене, приходжу до висновку, що втручання в право на мирне володіння своїм майном (іноземною валютою) не відповідатиме принципу правомірності та співмірності, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Слід врахувати те, що держава від дій ОСОБА_2 у цій частині не зазнала жодних збитків, оскільки законодавством не передбачено сплату в даному випадку будь-яких податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Практика Європейського Суду вказує на те, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Відповідно до вимог ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника митниці є безпідставною, оскільки доказів на спростування висновків місцевого суду в ній не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції не здобуто. Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2025 року залишити без змін. Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу заступника начальника Закарпатської митниці Т. Кравченко - залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага