Постанова 4803 № 175/14685/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1489/25 Справа № 175/14685/24 Суддя у 1-й інстанції - Т.С.Журавель Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2025 року м. Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю: секретаря судового засідання Нікітюк В.М., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності адвоката Ігнатова Є.Є., апеляційну скаргу адвоката Ігнатова Є.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, звільнено від сплати судового збору, - ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , 28.07.2024 року о 00 год 27 хв., керував транспортним засобом «ВАЗ 21093», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. В. Стуса, біля буд. 39, у м. Краматорськ, Донецької області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager, результат огляду - позитивний 1,86 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі захисник Ігнатов Є.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду 1-ї інстанції щодо ОСОБА_1 , оскільки до первинної апеляційної скарги, яка була подана у встановлені законом строки, не було долучено повноваження захисника на участь в даній справі при апеляційному розгляді. Просить в апеляційній скарзі постанову суду 1-ї інстанції відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази законної зупинки транспортного засобу, передбачені вимогами ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Зазначає, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських є неповними та не відображають всіх обставин справи, є не безперервними, що є підставою для визнання такого доказу неналежним та недопустимим. Стверджує, що такий відеозапис зроблений на телефон, що не передбачено Інструкцією. Вважає, що суд першої інстанції поверхнево провів слухання, не надавши можливості довести відсутність складу правопорушення та відсутність провини ОСОБА_1 . Позиції сторін в суді : Захисник Ігнатов Є.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 . Висновки суду: Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою захисника Ігнатова Є.Є., діючої в інтересах ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 06 березня 2025 року. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга була подана вперше через суд першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 14 березня 2025 року, тобто без пропуску строку на апеляційне оскарження. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року апеляційна скарга була повернута адвокату Ігнатову Є.Є., оскільки повноваження захисника не були підтвердженні у передбачений законом порядок. Повторно з апеляційною скаргою адвокат Ігнатов Є.Є. звернувся до апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 07 квітня 2025 року з наданням належних доказів його повноважень на представлення інтересів ОСОБА_1 . Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника Ігнатова Є.Є. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні. На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскарженою постановою встановлено, що ОСОБА_1 , 28.07.2024 року о 00 год 27 хв., керував транспортним засобом «ВАЗ 21093», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. В. Стуса, біля буд. 39, у м. Краматорськ, Донецької області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager, результат огляду - позитивний 1,86 % проміле, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби). Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Хоча в апеляційній скарзі захисник стверджує, що ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, зокрема: Як вбачається з акту огляду на стан сп`яніння, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мовлення. Огляд на стан сп`яніння проводився з використання спеціального технічного засобу (прилад Alcotest Drager 6820 ARHJ-0061), результат якого складає 1,86 %, що також підтверджується тестом №

568. Також в судовому засіданні був досліджений відеозапис, з якого вбачається, що огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку, при цьому сам ОСОБА_1 жодного разу не зазначив, що транспортним засобом не керував, натомість на відеозаписі зафіксований факт керування ним транспортним засобом. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив факт того, що вживав алкогольні напої. Суд першої інстанції обгрунтовано критично поставився до тверджень захисника про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки записаний на пристрій, який не передбачений Інструкцією, оскільки не кожне формальне порушення процедури може бути підставою для звільнення особи від відповідальності, а тому доводи захисника спрямовані на уникнення від притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд також зважає на те, що на доданому до матеріалів справи відеозапису відображені обставини, які стосуються предмета даної справи встановлення факту алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 і самі по собі ці обставини не оспорюються. З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі відеозапису подій, що мали місце 06 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Доводи сторони захисту щодо визнання відеозапису недопустимим через його небезперервність ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, оформлення матеріалів адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. В той же час з наданого відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 та його зовнішні ознаки, які були оголошені йому працівником поліції, твердження самого ОСОБА_1 про вживання ним алкогольного напою, давали поліцейським підстави для підозри, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, та для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку. Огляд на стан сп`яніння проводився з використання спеціального технічного засобу (прилад Alcotest Drager 6820 ARHJ-0061), результат якого складає 1,86 %, що також підтверджується тестом №

568. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився (відеозапис «export», починаючи з 0:05:10). Крім того, працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 порядок проведення огляду, роз`яснено можливість доставляння водія до закладу охорони здоров`я для проходження повного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння (відеозапис «export», починаючи з 0:04:52). Включення камери, якою було зафіксовано процес проходження огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння до закінчення проведення такого огляду, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Переривання відеозапису на час складання протоколу також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що не лише відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а і сукупність цієї обставини з іншими доказами у даній справі підтверджує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності. Доводи сторони захисту про незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , вважаю необґрунтованими. Як вбачається з відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було оголошено причини зупинки порушення комендантської години (відеозапис «export», починаючи з 0:03:58). Доводи сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_1 , оскільки справу було розглянуто за відсутності особи, стосовно якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає необґрунтованими. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з оскарженої постанови суду 1-ї інстанції та матеріалів справи, розгляд судом 1-ї інстанції було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , проте дане питання вирішено судом, з урахуванням того, що адвокат Ігнатов Є.Є., який представляв його інтереси був присутній в залі судових засідань в день розгляду даної справи судом. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких клопотань чи заяв від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Тож суд першої інстанції правильно виходив з того, що правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності, є обов`язковою, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , за участю його захисника на підставі наявних у справі доказів. Що стосується доводів сторони захисту про зупинення провадження в даній справі, апеляційний суд виходив з наступного: Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі до звільнення з військової служби ОСОБА_1 та наведено мотиви відмови у задоволенні такого клопотання. З урахуванням наведених висновків в постанові апеляційної інстанції від 29 травня 2025 року, вважаю доводи сторони захисту про безпідставну відмову судом 1-ї інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі, необґрунтованими. Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Що стосується доводів захисника про призначення стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації та застосування положень ст. 69 КК України, апеляційний суд не вважає їх слушними з огляду на таке. За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними. У такому випадку загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом або не застосування того чи іншого обов`язкового стягнення. У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 як то позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним. Отже, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., що є еквівалентом однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні, тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Ігнатову Є.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу адвоката Ігнатова Є.Є. залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин