Постанова 4857 № 380/5659/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5659/25 пров. № А/857/19139/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р., представник позивача: Мельничук Ю.І., представник відповідача: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 380/5659/25 за адміністративним позовом Галицької окружної прокуратури до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2», Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправною постанови, суддя в 1-й інстанції Сподарик Н.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури (79005, м. Львів ,вул. Богомольця, 9; код ЄДРПОУ 02910031) до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 39; код ЄДРПОУ 35009358) з вимогами: - визнати постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.01.2025 про закінчення виконавчого провадження №75418374 протиправною та скасувати; - зобов`язати державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення (поновити порушене право) шляхом вчинення виконавчих дій щодо відновлення виконавчого провадження №75418374. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 380/5659/25 адміністративний позов першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2», Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про скасування постанови задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.01.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №75418374. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. Вважає, що належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. На думку позивача, в даному випадку державний виконавець допустив неналежний стан виконання рішення суду щодо приведення ПрАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» захисних споруд цивільної оборони (сховище) №48408 та №48900 у належний стан, що в свою чергу, створює загрозу для життя та здоров`я цивільного (мирного) населення через неможливість їх перебувати в укриттях у разі військової (терористичної) небезпеки. Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог керівника Галицької окружної прокуратури про скасування постанови державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.01.2025 про закінчення виконавчого провадження №75418374 відмовити в повному обсязі. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №380/23210/23 визнано протиправною бездіяльність приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» щодо невжиття заходів для приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту - сховища № 48408 та № 48900, що розміщені за адресою: м. Львів вул. Польова

44. Зобов`язано приватне акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» привести захисні споруди - сховища № 48408 та № 48900, що розміщені за адресою: м. Львів вул. Польова 44, стан готовності. 15.05.2024 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/23210/23 про зобов`язання приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» привести захисні споруди - сховища № 48408 та № 48900, що розміщені за адресою: м. Львів вул. Польова 44, стан готовності. За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 01.07.2024 головним державним виконавцем Личаківського відділу виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобельник С.Б. відкрито виконавче провадження №75418374 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/23210/23, виданого 15.05.2024. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 05.08.2024 державний виконавець з метою виконання виконавчого листа №380/23210/23 від 15.05.2024 виніс вимогу №44939, якою вимагав з`явивитися 13.08.2024 о 09:00 год за адресою м. Львів, вул. Польова, 44 для перевірки виконання вимог виконавчого документа. Згідно акту державного виконавця від 13.08.2024 при виході на адресу м. Львів, вул. Польова, 44 встановлено, що рішення не виконано в частині відновлення захисної споруди №48900 в стан готовності. Захисну споруду №48408 приведено в стан готовності частково. У акті від 13.08.2024 зазначено, що відповідно до актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 09.08.2024 захисні споруди №48408 та №48900 є не готовими для використання. Представник прокуратури на виконання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений. 14.08.2024 відповідач виніс постанову ВП №75418374, якою на приватне акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» накладено штраф у розмірі 5100 грн, за невиконання виконавчого листа від 15.05.2024 у справі №380/23210/23. Штраф боржником сплачений. Відповідно до акту державного виконавця від 12.09.2024, при виході за адресою м. Львів, вул. Польова, 44, встановлено, що рішення суду виконано частково. А саме, приведено частково у стан готовності захисну споруду №48408. Захисна споруда №48900 не приведена у стан готовності через підтоплення, що унеможливлює виконання рішення суду. Згідно технічного паспорту ОКП БТІ та ЕО від 11.08.2013 загальний відсоток зносу захисної споруди №48900 становить 49%. 13.09.2024 державним виконавцем Личаківського відділу виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на боржника приватне акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» у розмірі 10200,00 грн. Штраф боржником сплачений. Головний державний виконавець надіслав до Львівського районного управління поліції №1 у Львівській області повідомлення від 18.10.2024 №57508 про вчинення боржником кримінального правопорушення, в якому просив внести відомості про вчинення посадовою особою приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 2» кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове слідство. 23.01.2025 головний державний виконавець відповідача виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №75418374 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із правомірністю постанови від 23.01.2025 №75418374, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно із пунктом 1 частини 3, частини 4 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідно до правого висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, навпаки свідчить про неповноту виконавчих дій, що є неприпустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України. Отже, невжиття державним виконавцем усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду у справі № 380/23210/23, предметом якого є забезпечення приведення у стан готовності захисних споруд цивільного захисту, розташовану на території працюючого підприємства та призначеної для укриття його працівників та інших громадян, є неприпустимим в умовах воєнного стану, та з огляду на ст. 129-1 Конституції України свідчить про його бездіяльність. Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22). Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних законодавчих приписів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №75418374 та підстави для її скасування. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 380/5659/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 24.06.25