Постанова 4851 № 520/12495/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 р. Справа № 520/12495/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025, (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) по справі № 520/12495/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду з виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 гривні; - зобов`язати Вищий антикорупційний суд здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 не донарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3.028,00 гривні). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позов повернуто позивачу з підстав подання позивачем до цього ж суду позовної заяви до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, зокрема, адміністративна справа №520/11857/25. Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, просив ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає що предмети позовів у справі № 520/12495/25 та у справі за № 520/11857/25, є різними, оскільки в одній справі стосуються покладення обов`язку на відповідача нарахувати суддівську винагороду за квітень 2025, а в іншій справі здійснити її виплату. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Положення п.6 ч.1 ст. 171 КАС України передбачають, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. З аналізу вище наведених приписів процесуального законодавства України слідує, що правовою підставою для повернення позовної заяви в порядку п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: 1) позивач подав до того ж суду аналогічний позов; 2) позовні вимоги в такому позову заявлені до того ж самого відповідача; 3) предмет обох позовних заяв є тотожним; 4) підстави позовів однакові; 5) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Як з`ясовано судом першої інстанції, звертаючись до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою ОСОБА_1 зазначено про те, що ним подана аналогічна позовна заява до Харківського окружного адміністративного суду. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав. Проте, повернення позовної заяви на підставі п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України можливе за умови встановленої тотожності позовів, у яких збігаються сторони, предмет та підстави позовів. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлено позов у справі № 20/12495/25 до Вищого антикорупційного суду щодо визнання протиправність дій Вищого антикорупційного суду з виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 гривні та зобов`язання за цей період здійснити виплату суддівської винагороди , виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні). Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/11857/25 також подано позов до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправності дій Вищого антикорупційного суду з нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 гривні та зобов`язання за цей період здійснити нарахування суддівської винагороди , виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні). Апелянтом не заперечується зазначені обставина, однак вказується, що в справі № 520/11857/25 ним подано позов до того ж відповідача, проте предмет позов є інший, а саме щодо покладення обов`язку на відповідача здійснити виплату суддівської винагороди. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подано два позову до одного й того відповідача, предметом спору в обох справах є розмір суддівської винагороди позивача за квітень 2025. Підставою позову зазначено не виплата суддівської винагороди виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні). Доводи апелянта щодо помилковості висновків суду про тотожність позовів, оскільки в одному позові ним заявлено вимоги про нарахування суддівської винагороди, а в іншому її виплати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом позову в обох справах є розмір суддівської винагороди за квітень 2025, проте як , вимоги "нарахувати" та "виплатити" є способом захисту права позивача у випадку задоволення позову. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги у даній справі та у адміністративній справі № 520/11857/25 є тотожними, оскільки в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Колегією суддів встановлено, що на час винесення оскаржуваної ухвали суду у даній справі, у справі № 520/11857/25 жодного рішення Харківським окружним адміністративним судом прийнято не було. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно позовну заяву повернуто позивачу, на підставі пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 520/12495/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський