Постанова 4851 № 520/6934/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2025 р.Справа № 520/6934/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 03.03.25 року по справі № 520/6934/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Міністерство Юстиції України звернулося з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, в якій просив змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 520/6934/24 від 05.12.2024, виданого Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Вищого антикорупційного суду провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 682895,86 коп., у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року заяву представника Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Заявник, Міністерство юстиції України, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №520/6934/24 та постановити ухвалу, якою задовольнити заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/6934/24 від 05.12.2024 можливо виконати лише шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. Відповідач, Вищий антикорупційний суд, надав до Другого апеляційного адміністративного суду письмові пояснення щодо апеляційної апеляційну скарги. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судовим розглядом встановлено, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищого антикорупційного суду, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду з нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00грн.; - зобов`язати Вищий антикорупційний суд провести нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00грн.); - зобов`язати Вищий антикорупційний суд провести виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Рішенням від 28.08.2024 року у справі 520/6934/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00грн. Зобов`язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Зазначене рішення суду набрало законної сили 28.09.2024 року. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76901225 з примусового виконання виконавчого листа № 520/6934/24, виданого Харківським окружним адміністративним судом про «зобов`язання Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. 22.01.2025 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Вищий антикорупційний суд листом від 05.02.2025 № 03.10-05/32/2025 повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 520/6934/24 від 28.08.2024, виданого Харківським окружним адміністративним судом, оскільки ВАКС як головний розпорядник коштів Державного бюджету України та державний орган, що зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, може виконати судові рішення зобов`язального характеру, зокрема, й у справі №520/6934/24, шляхом нарахування й виплати суддівської винагороди виключно за наявності для цього відповідних коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», у кошторисі ВАКС на 2025 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні кошти на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені. Отже виконання вказаного рішення не вбачається можливим з причин, не залежних від ВАКС. Вказані обставини зумовили звернення заявника до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання вказаного рішення, в якій просить змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 520/6934/24 від 05.12.2024 з зобов`язання Вищого антикорупційного суду провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 29 лютого 2024 року на безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 682895,86 коп., у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Залишаючи без задоволення заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 520/6943/24, суд першої інстанції виходив з того, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а безспірне списання ДКС України конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, а тому запропонований Міністерством юстиції України спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 520/6934/24. Суд першої інстанції зазначив, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є те, що виплата Вищим антикорупційним судом нарахованої суми грошового забезпечення згідно з бюджетним законодавством можлива лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, за наявності відповідного бюджетного призначення, а тому суд вважає безпідставними аргументи Міністерства юстиції України, наведені в його заяві, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 520/6943/24. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його зробленим із дотриманням вимог процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 3 статті 33 Закон №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Отже, підставою для застосування правил наведеної норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити у задоволенні такої заяви. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 червня 2019 року у справі №800/203/17. Судовим розглядом встановлено, що Вищий антикорупційний суд здійснив нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонараховану суддівську винагороду за період з 01 по 29 лютого 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Крім того, відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 нараховані грошові кошти в сумі 682895,86грн, проте вказує, що згідно з розрахунками до кошторису на 2025 рік, які є його невід`ємною частиною, за КПКВК 0851010 за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні кошти на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені, що унеможливлює виконання судового рішення з незалежних від боржника причин. В заяві про зміну способу і порядку виконання рішення, Міністерство юстиції України зазначає, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 520/6934/24 в повному обсязі можливе лише після зміни способу i порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів, нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 682895,86грн у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845. Поряд з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що здійснене відповідачем нарахування суддівської винагороди позивачу, сума якої не виплачена, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України. Крім того, зобов`язання відповідача вчинити певні дії з нарахування і виплати щомісячної суддівської винагороди та безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 520/6934/24 має зобов`язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо безспірного списання певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості з щомісячної суддівської винагороди. Більше того, відповідачем у справі № 520/6934/24 є - Вищий антикорупційний суд, а не Державна казначейська служба України. В своїй апеляційній скарзі заявник вказує, що виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/6934/24 від 05.12.2024 можливо виконати лише шляхом безспірного списання відповідної суми коштів Державною казначейською службою України, нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 682 895, 86 грн. у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №

845. З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що Міністерство юстиції України в заяві про встановлення способу виконання судового рішення, фактично просить змінити суть резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №520/6934/24, із виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості з щомісячної суддівської винагороди судом не здійснювався. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведене не узгоджується з приписами ст. 378 КАС України, оскільки по суті змінює зміст резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №520/6934/24, яке набрало законної сили і виконується. Так, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. У постанові від 24 грудня 2014 року у справі № 21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. Разом з цим зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15, від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а. Також, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні заяви про встановлення способу виконання судового рішення у цій справі необхідно відмовити, оскільки за результатами її розгляду не встановлено обґрунтованих підстав та не подано належних доказів необхідності змінити способу та порядку виконання рішення суду. Таким чином, апеляційна скарга Міністерства юстиції України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 520/6934/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 22.05.2025 року