Постанова 4816 № 591/10485/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м.Суми Справа №591/10485/24 Номер провадження 22-ц/816/821/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І. у присутності: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Мірошниченка Андрія В`ячеславовича, відповідачки ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2024 року, постановлену в м. Суми у складі судді Сидоренко А.П., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Лебединської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні, в с т а н о в и в: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов`язати відповідачку забезпечити спілкування (контакт) дочки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype тривалістю 20 хвилин кожного дня; побачення дочки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожної (першої, третьої, п`ятої суботи місяця та другої, четвертої неділі місяця) в присутності матері за місцем проживання/перебування батька ОСОБА_1 ; повідомляти ОСОБА_1 завчасно (за дві доби) про зміну місця перебування дитини ОСОБА_3 . Заяву мотивовано тим, що вжиття заходів забезпечення позову покликане запобігти відчуженню дитини від батька та зберегти його контакт із дочкою, оскільки відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дітьми. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити у подальшому виконання рішення суду. Вказував, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дитини особисто з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком Він, як батько, який на час вирішення справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною проживає окремо від дочки, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Вважає, що його зустрічі з дочкою будуть сприяти укріпленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Враховуючи вік дитини, існує ймовірність, що вона втратить той емоційний зв`язок з ним, який існує на даний час. Тим паче, тривала відсутність спілкування може негативно вплинути на рівень довіри дитини до нього, оскільки ОСОБА_4 може відчувати себе покинутою та нецікавою батьку, що явно не піде на користь емоційному стану його дитини. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 , з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype) тривалістю 20 хвилин кожного дня. Забезпечено позов шляхом встановлення побачень ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. кожної другої суботи в присутності матері ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини. В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду або змінити в частині відмови у задоволенні заяви, зобов`язавши ОСОБА_2 забезпечити побачення дочки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожної (першої, третьої, п`ятої суботи місяця та другої, четвертої неділі місяця) в присутності матері за місцем проживання/перебування батька ОСОБА_1 ; повідомляти ОСОБА_1 завчасно (за дві доби) про зміну місця перебування дитини ОСОБА_3 . В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Апеляційну скаргу мотивує тим, що побачення його з дитиною два рази на місяць за місцем проживання дитини не зможуть забезпечити повноцінного спілкування батька з дитиною та проведення часу разом. Крім того, його побачення лише за місцем проживання дитини позбавляють можливості провести якісно час з дочкою поза межами будинку та спланувати проведення спільного дозвілля. Вважає, що забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідачки надати можливість безперешкодного, регулярного спілкування та побачення батька з дитиною протягом певного проміжку часу не вирішує спір по суті, а лише спрямований на збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком, а зобов`язання відповідача повідомляти про місце проживання/перебування дитини забезпечить можливість організувати ці зустрічі з дитиною. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати ухвалу суду та визначити ОСОБА_1 зустрічі для спілкування з малолітньою дитиною за наступним графіком: кожної другої та четвертої суботи місяця з 16 год. до 19 год., кожної другої та четвертої неділі місяця з 09 год. до 12 год. за місцем проживання дитини в присутності матері. У разі зміни фактичного місця проживання дитини, ОСОБА_2 повідомляти про це ОСОБА_1 , інші дні за попередньою домовленістю та взаємною згодою батьків з урахуванням віку дитини та її бажання. Крім того вона заперечує з приводу забезпечення спілкування батька з дитиною засобами зв`язку, відеозв`язку, за допомогою технічних засобів, оскільки дитині на даний час повних 2 роки, остання не розмовляє, використання телефону в такому віці категорично заборонено. Використання гаджетів негативно вливає на психіку дитини, вона перезбуджується, починається істерика, плач, дитина важко заспокоюється, стає більш дратівливою, агресивною, починаються проблеми зі сном. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги , заперечення проти апеляційної скарги позивача відповідачки ОСОБА_2 , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Суд вважав, що зустрічі батька з дитиною за допомогою відеозв`язку, телефонного зв`язку будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивача з його малолітньою дочкою і ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька, так і дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про встановлення способів участі у вихованні дитини. Також вважав достатнім для забезпечення заявленого ОСОБА_1 позову та підтримання зв`язків дитини з батьком буде визначення часу спілкування малолітньої дитини з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. кожної другої суботи в присутності матері за місцем проживання дитини. Проте, повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права. За нормами ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ст. 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову, та крім інших передбачає забезпечення позову іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 ч. 1 вказаної статті. Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Положеннями статті 152 ЦПК України, якою визначено види забезпечення позову, з урахуванням роз`яснень, які містяться в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» не заборонено допускати й інші його види, але з урахуванням обмежень, зазначених у частині четвертій зазначеної статті. Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. У статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції). Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення способу участі у вихованні дитини. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Як обґрунтовано вказав місцевий суд, зустрічі ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 в присутності матері будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивача з його малолітньою донькою ОСОБА_4 і ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька, так і дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення перешкод в спілкування з дитиною та її вихованні. Разом з тим, колегія суддів не погоджується визначеним судом першої інстанції графіком зустрічей позивача з малолітньою дитиною для спілкування з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. кожної другої суботи, оскільки такий графік зустрічей не відповідатиме законним інтересам малолітньої дитини, враховуючи її вік, так як обмеження постійного контакту з батьком може позбавити дитину відчуття любові та піклування рідного батька, а також не сприятиме відновленню та налагодженню емоційний стосунків позивача з його малолітньою дитиною. За встановлених обставин справи колегія суддів приходить до висновку забезпечити позов шляхом встановлення побачень ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. кожної першої, третьої та п`ятої суботи місяця і другої і четвертої неділі місяця в присутності матері ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини та часу відпочинку. Окрім того колегія суддів вважає за недоцільне забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей позивача з дитиною за допомогою відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype) тривалістю 20 хвилин кожного дня, враховуючи вік дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції змінити шляхом зміни резолютивної частини судового рішення. В іншій частині ухвала суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2024 року змінити. Викласти абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції: «Забезпечити позов шляхом встановлення побачень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. кожної першої, третьої і п`ятої суботи місяця та другої і четвертої неділі місяця, в присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини та часу відпочинку». В іншій частині ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова