Постанова 4855 № 320/6502/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Шевченко А.В., суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 року Справа № 320/6502/25 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М., за участю секретаря Бродацької І.А., представника Позивача Якимчука С.М., представника Відповідача Булави І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №4772/26-15-24-01-19-13/3119319842 від 25.10.2024 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку; - зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві відновити відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку третьої групи з 30.09.2024. Разом із позовною заявою Позивачка подала також заяву про забезпечення позову у якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у м. Києві №4772/26-15-24-01-19-13/3119319842 від 25.10.2024, яким було виключено з реєстрів платників єдиного податку Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . В обґрунтування заявлених вимог ФОП ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок прийняття спірного рішення вона змушена перейти на загальну систему оподаткування, зареєструватися платником податку на додану вартість, що спричиняє низку негативних наслідків аж до повної зупинки її господарської діяльності, вона буде зобов`язана вести податковий облік та сплачувати ПДФО та ПДВ, а не Єдиний податок, що істотно ускладнює у подальшому виконання рішення суду про скасування спірного рішення та робить неефективним захист та поновлення порушених прав або інтересів. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 було відмовлено. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи. Відтак, суд фактично надасть правову оцінку правомірності рішення до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства. При цьому, суд наголосив, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного наказу, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову, . В обґрунтування заявлених вимог Апелянтка зазначає, що у випадку задоволення позову, вона буде змушена анулювати ПДВ за період, що минув, анулювати всі податкові накладні, що будуть виписані на адресу контрагентів, а у контрагентів виникне обов`язок подавати уточнюючі декларації з ПДВ. Крім того, у Апелянтки виникне додаткове податкове навантаження у розмірі 15% від всієї суми доходів. Також ФОП ОСОБА_1 стверджує, що анулювання платником єдиного податку має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, що також свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача у вигляді зупинення господарської діяльності у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій з боку Відповідача до ухвалення рішення суду у цій справі. Крім того, ФОП ОСОБА_1 посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23. З цих та інших підстав Апелянтка вважає, що оскаржувана нею ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 та від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні скарги відмовити, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. При цьому Відповідач зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за паявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб?єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. При цьому Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 140/8457/20, від 31.01.2023 у справі № 140/6021/22, від 28.09.2023 у справі № 120/9931/22, від 23.11.2023 у справі № 140/13016/23, від 08.02.2024 у справі № 160/19014/23. Позивачкою подано до суду заяву у якій просить приєднати до матеріалів справи та врахувати висновки, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 320/60468/24 правовідносини у якій є аналогічними до правовідносин у цій справі. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав. Нормативно-правове регулювання. Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, за своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. Наведені праві висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №300/5005/22 та від 21 вересня 2023 року у справі №600/1531/23-а. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що предметом спірних правовідносин є рішення Головного управління ДПС у м. Києві №4772/26-15-24-01-19-13/3119319842 від 25.10.2024, яким Позивачку було виключено з реєстрів платників єдиного податку. Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями ПК України. Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених зокрема підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 ПК України. Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України. Водночас, колегія суддів зазначає, що правомірність/протиправність виключення Позивачки з реєстрів платників єдиного податку становить предмет доказування у цій справі, який має досліджуватись під час розгляду справи по суті. До того ж, як правильно наголосив суд першої інстанції, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, що відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17. При цьому забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у м. Києві №4772/26-15-24-01-19-13/3119319842 від 25.10.2024 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду пред`явленого у цій справі позову, не відповідає меті інституту забезпечення позову, оскільки фактично легалізує продовження здійснення Позивачкою видів діяльності, які можливо не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Щодо посилання Позивачки на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливе виникнення додаткових витрат та інше. Твердження Апелянтки про те, що у разі задоволення позовних вимог у цій справі виникне необхідність анулювання податкових накладних та подання її контрагентами уточнюючих розрахунків, колегія суддів приймає до уваги та зазначає, що можливість вчинення нею таких дій на виконання рішення суду лише додатково підтверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому конкретному випадку не матиме незворотних наслідків. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Колегія суддів також звертає увагу на те, що Позивачкою у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи взагалі не містять доказів до заяви про забезпечення позову), які б унеможливили захист її прав та законних інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Позивачки, наприклад щодо її зупинення у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій з боку Відповідача. Посилання ФОП ОСОБА_1 на правову позицію Шостого апеляційного адміністративного суду колегія суддів до уваги не приймає, оскільки висновки судів апеляційної інстанції не є обов`язковими до врахування у відповідності до ст. 7 та ч. 5 ст.242 КАС України. Разом з тим, варто зауважити, що саме по собі посилання на практику Верховного Суду, зокрема у справі № 160/11784/23 щодо правомірності вжиття судами заходів забезпечення позову у категорії спорів щодо оскарження рішень податкового органу не може свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення у кожній аналогічній справі, оскільки у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що в цьому випадку відсутні будь-які правові підстави, прямо передбачені чинним законодавством, для задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права Отже, судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотримання норм процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 23 червня 2025 р. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова О.М. Кузьмишина