Постанова 4857 № 300/7879/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7879/24 пров. № А/857/27520/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року про відмову у забезпеченні позову (суддя Матуляк Я.П., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №300/7879/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У жовтні 2024 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №00/20930/2413 від 30.09.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати відповідача поновити статус платника єдиного податку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024; 3) вирішити питання розподілу судових витрат по справі. Одночасно з позовною заявою ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення від 30.09.2024 за №00/20930/2413 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, починаючи з 30.09.2024 року, позивач фактично перебуватиме у невизначеному та спірному податковому статусі, оскільки податковий та бухгалтерський облік платника податку на загальній та спрощеній системі оподаткування ведеться за різними формами звітності, відбувається нарахування різних податків та у відмінні податкові періоди, тощо. Зазначає, що в залежності від результату розгляду справи, у позивача фактично за минулий період (з 30 вересня 2024 року) складеться зобов`язання подання звітності та сплати податків. При цьому, якщо позивач наразі буду вести облік за загальною системою оподаткування, а рішення суду буде на його користь, то у нього виникне прогалина (як платника єдиного податку) в податковому періоді, протягом якого суд буде розглядати справу. Без зупинення оскаржуваного рішення позивач фактично буде поставлений перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення) щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи, вимушено, перебувати у дуже скрутному положенні особи яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів. Вважає скаржник, що зупинення дії рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише як один зі способів судового захисту тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті та не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов`язку після скасування таких заходів у разі відмови у задоволенні позову. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 17.10.2024 та прийняти нове рішення, яким зупинити дію спірного рішення №00/20930/2413 від 30 вересня 2024 року. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову виходив з того, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може беззаперечно свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України). Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №00/20930/2413 від 30.09.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 18). У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову у вказаній справі шляхом зупинення дії рішення від 30.09.2024 за №00/20930/2413 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Заява про забезпечення позову мотивована протиправністю оскаржуваного рішення. Заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача, так як у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає перехід платника податків на загальну систему оподаткування. Звертає увагу на те, що у випадку незадоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення позивач перебуватиме фактично у невизначеному та спірному податковому статусі, оскільки податковий та бухгалтерський облік платника податку на загальній, та спрощеній системі оподаткування ведеться за різними формами звітності, відбувається нарахування різних податків та у відмінні податкові періоди. Разом з тим, правильно вважав суд першої інстанції, що протиправність рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів. Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи заявника не вказують на безумовну можливість виникнення конкретних та реальних обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в межах заявлених позовних вимог у випадку прийняття рішення на користь позивача. При цьому, сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень у формі прийняття спірного рішення та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Вказані в заяві доводи позивача про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову зумовить настання негативних та незворотних наслідків для нього не підтверджені належними та допустимим доказами. Заявником не подано жодних доказів і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. Суд апеляційної інстанції також враховує, що у цій справі №300/7879/24 за результатами розгляду позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18 грудня 2024 уже прийнято рішення. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року про відмову у забезпеченні позову в адміністративній справі №300/7879/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль