Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1030/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1030/25 Перша інстанція: суддя Свида Л.І., повний текст судового рішення складено 18.03.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства освіти і науки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправним рішення Міністерства освіти і науки України щодо відображення в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти №530115 від 21.11.2024 року інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 ; - зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 .. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач 16.08.2024 року зарахований до Національного університету «Одеська політехніка» для здобуття вищої освіти за освітнім рівнем «Бакалавр», однак 21.11.2024 року позивач отримав довідку про те, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», при тому що найвищій освітній ступень позивача молодший спеціаліст, що дорівнює ступеню молодшого бакалавра. Позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з проханням внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, однак отримав протиправну відмову в задоволенні його вимог, оскільки раніше він був зарахований на навчання за освітнім рівнем магістр до Запорізького державного медичного університету, який не закінчив та був відрахований, але в даному випадку порушена послідовність здобуття вищої освіти. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 19.06.2014 року отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту, а 30.06.2016 року отримав атестат про повну загальну середню освіту в Котовському медичному училищі. 27.06.2018 року позивач завершив навчання в Обласній комунальній установі «Подільський медичних фаховий коледж імені В.О. Жуковського» за освітнім рівнем молодший спеціаліст та отримав відповідний диплом. В подальшому, ОСОБА_1 03.08.2018 року був зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 «Медицина» до Запорізького державного медичного університету, однак 01.09.2021 року був відрахований з цього навчального закладу. ОСОБА_1 06.09.2021 року поновлений на навчанні за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 «Медицина» в Одеському національному медичному університеті, однак знов відрахований з цього навчального закладу 16.06.2022 року. 16.08.2024 року позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету «Одеська політехніка» де продовжує навчання. На ім`я позивача 21.11.2024 року сформована довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №530115, яка в полі довідки «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»» містить наступну інформацію: «Ні, порушує». Отримавши таку довідку, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою від 27.11.2024 року про внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти в частині послідовності здобуття освіти на запис «Так, не порушує», однак Міністерством освіти і науки України надана відповідь про те, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. У своїй відповіді Міністерство освіти і науки України також зазначило, що 03.08.2018 року зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 «Медицина» до Запорізького державного медичного університету, 01.09.2021 року він відрахований з цього навчального закладу, 06.09.2021 року поновлений на навчанні за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 «Медицина» в Одеському національному медичному університеті, однак знов відрахований з цього навчального закладу 16.06.2022 року. Ключовою особливістю вищої медичної освіти є безперервна підготовка, тобто здобуття окремо освіти бакалавра і магістра не передбачено. Вступ на медичні спеціальності відбувається одразу на магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування (раніше - спеціаліста медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування). Навчання для здобуття ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань на основі повної загальної середньої освіти або освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра, освітнього ступеня молодшого бакалавра вважається навчанням одночасно для здобуття ступенів бакалавра та магістра. 16.08.2024 року ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету «Одеська політехніка». Таким чином, позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач не отримував диплом «магістра», то вважається, що він не пройшов та не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем, а тому відсутні перешкоди для його зарахування для навчання у вищому навчальному закладі для здобуття першого рівня вищої освіти «Бакалавр», і таке зарахування не є порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», а отже дії Міністерства освіти і науки України, пов`язані із відображенням у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, є протиправними. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Відповідно до ч.1-3 ст.3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.40 Закону України «Про освіту» після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Згідно з положенням п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Пунктами 1-5 ст.5 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності. Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв`язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва. Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків. Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра. Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Таким чином, після одержання повної загальної середньої освіти особа має право вступити до закладу вищої освіти для здобуття початкового рівня (короткий цикл) вищої освіти, після цього має право вступити до закладу вищої освіти для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, після здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти особа має право вступити до закладу вищої освіти для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти. Відповідно до ч.ч.1, 2, 10 ст.7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Відповідно до п.3 розділу І «Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2024 року №134, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.05.2024 року за №509/41854, відрахування зі складу здобувачів освіти це втрата особою статусу здобувача вищої освіти в порядку, визначеному цим Положенням, що має наслідком припинення прав та обов`язків здобувача вищої освіти. З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий і підтверджують здобутий рівень освіти. Відповідно до ст.28 Закону України «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність; 2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов`язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність; 3) коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Відповідно до п.4-1 ч.7, абз.2 ч.9 ст.33 Закону України «Про вищу освіту» структурними підрозділами закладу вищої освіти можуть бути, зокрема, фаховий коледж може бути (відокремленим) структурним підрозділом закладу вищої освіти відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту». Територіально відокремлені структурні підрозділи закладу вищої освіти у формі інститутів, коледжів, факультетів, відділень тощо утворюються з метою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у червні 2018 року завершив навчання в Обласній комунальній установі «Подільський медичних фаховий коледж імені В.О. Жуковського» за освітнім рівнем молодший спеціаліст та отримав відповідний диплом. Згідно п.4 ч.2 роз.XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач в 2018 році отримав диплом молодшого спеціаліста (початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, а саме «молодший бакалавр»). В подальшому позивач 03.08.2018 року був зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 «Медицина» до Запорізького державного медичного університету, однак 01.09.2021 року був відрахований з цього навчального закладу. 06.09.2021 року позивач був поновлений на навчанні за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 «Медицина» в Одеському національному медичному університеті, однак знов відрахований з цього навчального закладу 16.06.2022 року. Отже, позивач навчання не завершив, та відповідний диплом не отримав, а тому у позивача залишився попередній рівень освіти «молодший спеціаліст» (початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти). 16.08.2024 року позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету «Одеська політехніка» де продовжує навчання. Тобто, на момент зарахування позивача до вищого навчального закладу Національного університету «Одеська політехніка» для здобуття першого рівня вищої освіти «Бакалавр», позивач мав лише освітній ступінь молодшого спеціаліста (фахова передвища освіта, що прирівнюється до молодшого бакалавра), що є послідовним процесом здобуття освіти у розумінні ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». Колегія суддів зазначає, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, а тому відсутність у позивача диплома «магістра», за наявності здобутого ступеня молодшого спеціаліста, не перешкоджає позивачу поступати на навчання для отримання кваліфікаційного рівня «бакалавр». Не отримання позивачем диплому «магістра», свідчить про те, що позивач не пройшов весь необхідний навчальний курс, не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем та не підтвердив свої знання і вміння. Однак, в запереченнях до позовних вимог та апеляційній скарзі, відповідач, з посиланням на відрахування позивача з Запорізького державного медичного університету та з Одеського національного медичного університету, зазначив, що по факту завершення долучення особи до освітнього процесу (навчання) у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі (етапу освіти), у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа, яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти незалежно від форми та обсягів такого долучення, а після відрахована із закладу вищої освіти, особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти. Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача та вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що ключовим є розуміння терміну «здобутий», що означає «вже завершений», у свою чергу «здобуває» вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема Закон України «Про освіту» чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. Законодавець однозначно використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, а незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Таким чином, відображення в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти №530115 від 21.11.2024 року інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» щодо позивача є протиправним. Щодо посилання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України 03.06.2024 року №1/9758-24, на підставі якого, на його думку, було сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, який не є нормативно-правовим актом, колегія суддів зазначає наступне. Міністерство освіти і науки України надіслано листа від 03.06.2024 року №1/9758-24 керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс», яким роз`яснено особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти. Колегія суддів зазначає, що лист МОН України не є нормативно-правовим актом, має лише роз`яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм. Норма Закону є нормою прямої дії та має вищу юридичну силу, ніж лист МОН України №1/9758-24 від 03.06.2024 року. При цьому, Верховний Суд неодноразово підкреслював у своїх рішеннях те, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами. У своїх роз`ясненнях МОН України щодо формування довідки з ЄДЕБО (лист МОН №1/9758-24 від 03.06.2024 року) прирівнює «відрахування» до «здобутого рівня освіти», що є порушенням Закону. Визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.74 Закону України «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом. Відповідно до абз.2 ч.2 ст.74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 року за 1132/32584, затверджене Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (надалі - Положення про ЄДЕБО). Згідно п.5 розділу І Положення про ЄДЕБО, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Згідно з п.2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО. Відповідно до п.1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб`єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб`єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов`язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО. Отже, в силу чинного законодавства України, Міністерство освіти і науки України, є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії Міністерства освіти і науки України, пов`язані із відображенням у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО інформації, зокрема про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, є протиправними. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, Міністерство освіти і науки України в порушення законодавства вчинив бездіяльність по відношенню до позивача в частині невнесення до бази ЄДЕБО змін щодо факту дотримання послідовного навчання, оскільки не забезпечив належних дій щодо організації системи ЄДЕБО та щодо встановлення таких вимог до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО, за яких встановлення послідовності навчання відбувалося б виключно на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». Оскільки матеріалами справи беззаперечно підтверджений та доводами апеляційної скарги не спростований факт послідовного навчання - здобуття позивачем освіти, та порушення відповідачем чинного законодавства України в частині неналежного функціонування системи ЄДЕБО та неправильного відображення відомостей у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності дій відповідача пов`язаних із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №530115 від 21.11.2024 року відображалися відомості про порушення позивачем послідовності навчання, а також стосовно бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо позивача в частині послідовності навчання. Також, доводами апеляційної скарги не спростовані висновку суду першої інстанції в частині обраного засобу відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти зміни щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виключивши інформацію про порушення послідовності здобуття освіти та зазначивши відсутність такого порушення відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, у ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька