Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/22305/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22305/24 Перша інстанція: суддя Пекний А.С., повний текст судового рішення складено 13.01.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурії О. В. суддів - Ступакової І. Г. - Кравченка К. В. розглянувши, в порядку письмового провадження, адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовом адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Одеської районної державної (військової) адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ У липні 2024 року адвокат Крутоголова О. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом до Одеської районної державної (військової) адміністрації (далі Одеська райдержадміністрація), в якому просила: - зобов`язати змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту Одеської районної державної адміністрації з « 17 травня 2024 року» на « 19 червня 2024 року» та внести відповідний запис до трудової книжки; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36147,26 грн; - стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат пояснює, що її довірителька у період з 31.03.2021 по 17.05.2024 працювала на посаді начальника Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації. 17.05.2024 ОСОБА_1 звільнена з посади, за угодою сторін, відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу», на підставі розпорядження начальника Одеської райдержадміністрації від 14.05.2024 №105/к-2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Оскільки у період, що передував звільненню, ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, 14.05.2024 вона звернулась із листом до начальника Одеської райдержадміністрації, в якому просила трудову книжку разом із завіреною належним чином копією розпорядження про звільнення надіслати на поштове відділення Укрпошти рекомендованим листом за адресою: Одеський район, смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченка,

220. Однак, відповідні документи не були направлені відповідачем у день звільнення, лише листом від 07.06.2024 №3150/02-28/24/1, за підписом начальника Одеської райдержадміністрації, необхідні документи направлені та отримані позивачкою 19.06.2024. Отже, адвокат указує, що протягом трьох тижнів після звільнення її довірителька не могла отримати документ про звільнення та трудову книжку, що свідчить про обмеження її права на працю. Водночас, частина 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачає, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Частина 5 статті 235 КЗпП України установлює, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що, згідно частини 1 статті 47 КЗпП України, керівництвом Одеської райдержадміністрації, як роботодавцем, у день звільнення ОСОБА_1 , як працівнику були підготовлені наступні документи: - розпорядження про звільнення; - нараховані, роздруковані та виплачені суми при звільненні; - трудова книжка, яка містила усі записи. Попередньо, 15.05.2024 листом №2752/02-28/24/6 за підписом начальника Одеської райдержадміністрації ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду її заяви, доведено до її відома, що 17.05.2024 її буде звільнено та повідомлено про необхідність отримання трудової книжки. Крім цього, згідно зі статтею 89 Закону України «Про державну службу» позивачку завчасно повідомлено про необхідність передати справи і довірене їй майно у зв`язку з виконанням посадових обов`язків. Проте, ОСОБА_1 ані в день звільнення, ані в наступні дні на робоче місце не з`явилась, майно та справи фактично не передала, трудову книжку не забрала. Відповідно до п. 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення, а при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За правилами п. 4.2 Інструкції №58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Відповідач указує, що ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення та необхідність отримання трудової книжки вищезгаданим листом від 15.05.2024 № 2752/02-28/24/6, що вказує на виконання вимог п. 4.2 Інструкції №58. 17.05.2024 на електронну адресу Одеської райдержадміністрації надійшло звернення ОСОБА_1 з проханням надіслати завірену належним чином копію розпорядження про звільнення, трудову книжку, наявну в особовій справі довідку про очищення влади та завірені належним чином копії розпоряджень про надання відпусток за період з 30.03.2024 по 17.05.2024 на відділення Укрпошти рекомендованим листом. Крім цього, надіслати на вказану електронну адресу письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Вказана заява була задоволена та листом від 07.06.2024 №3150/02-28/24/1 ОСОБА_1 направлені: належним чином заповнена трудова книжка; копія довідки про результати перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади»; копія розпорядження про звільнення та копії розпоряджень про надання відпусток. Тобто, відповідач вважає, що виконав усі зобов`язання згідно законодавства, які належить виконати роботодавцю під час звільнення працівника. Також відповідач зазначив, що, згідно з частиною 1 статті 48 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача) облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Тому, відповідач вважає необґрунтованим посилання ОСОБА_1 на вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки та розпорядження про звільнення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обґрунтовує порушення своїх прав виключно несвоєчасним отриманням трудової книжки та посилається на норми КЗпП України в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 №1217-IX (далі Закон № 1217). При цьому, відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України, на яку посилається позивачка у позові, (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Стаття 235 КЗпП України не містить норми, якою було б передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Те, що абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ Закону №1217-IX на роботодавця покладений обов`язок у визначених випадках видати належно оформлену трудову книжку працівнику у день звільнення, не дає підстави для застосування до роботодавця відповідальності згідно із частиною 5 статті 235 КЗПП України, оскільки такою підставою слугує виключно затримка видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення. Таким чином, суд першої інстанції вважав безпідставними доводи позивачки про те, що несвоєчасне отримання нею трудової книжки має наслідком стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Крутоголова О. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що, звертаючись з даним позовом, позивачка обґрунтовує порушення своїх прав виключно несвоєчасним отриманням трудової книжки. Адвокат указує, що такий висновок суду не відповідає дійсності, адже в позовній заяві неодноразово було наголошено та підтверджено відповідними доказами, що копія розпорядження про звільнення була отримана позивачем лише 19.06.2024, що суперечить статті 47 КЗпП України, згідно з якою роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Адвокат наполягає, що у межах даної справи наявна затримка видачі копії розпорядження про звільнення позивачці, що і є тією підставою для застосування відповідальності до відповідача. Також адвокат на підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 341/1639/21, де зазначено, що днем звільнення позивача з посади директора гімназії є день отримання особою трудової книжки 31 липня 2021 року. Крім того, встановлено, що у день звільнення позивачу трудову книжку не вручено, а свій обов`язок щодо направлення працівнику повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки відповідач виконав лише після отримання припису від органу Держпраці України 22 липня 2021 року». Далі адвокат указує, що п. 4.2. Інструкції № 58 передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Разом з цим, суд першої інстанції, не взяв до уваги, що відповідне поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки відсутнє в матеріалах справи, а, отже, відповідач не виконав свого обов`язку, передбаченого п. 4.2 Інструкції №58. Підсумовуючи адвокат зазначила, що у день звільнення відповідач не надсилав позивачу копію розпорядження про звільнення та поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, незважаючи на те, що позивачка завчасно, ще 14.05.2024, повідомила його про своє волевиявлення отримати вказані документи саме поштою. Лише листом від 07.06.2024 № 3150/02-28/24/1, за підписом начальника Одеської райдержадміністрації, ОСОБА_1 були направлені копія розпорядження про звільнення, трудова книжка, копія довідки про результати перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади». З чим пов`язане таке зволікання, відповідач не пояснив, а суд першої інстанції не надав цьому жодної оцінки. Водночас, протягом трьох тижнів після звільнення, позивачка не могла отримати документ про звільнення та трудову книжку, що свідчить про обмеження її права на працю. Представник відповідача, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Мотиви відзиву полягають у тому, що у всіх відносинах з позивачкою Одеська райдержадміністрація діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, жодних порушень прав позивачки суб`єкт владних повноважень не допустив. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА ОСОБА_1 у період з 31.03.2021 по 17.05.2024 працювала на посаді начальника Управління соціального захисту населення Одеської райдержадміністрації. 01.04.2024 начальник Управління соціального захисту населення Одеської райдержадміністрації Вербицька О. М. о 10:53 год. направила на електронну пошту Одеської райдержадміністрації заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на 14 днів з дня, в який надіслана заява, тобто з 01.04.2024. Невідкладно, за результатами розгляду даної заяви ОСОБА_1 , прийнято рішення погодити надання відпустки та винести розпорядження «Про надання відпустки без збереження заробітної плати Вербицькій Оксані» від 01.04.2024 №76/к-2024. Вказане розпорядження передбачало відпустку ОСОБА_1 тривалістю 14 днів, по 14.04.2024 включно. 15.04.2024, в день, коли ОСОБА_1 мала вийти на роботу, на робочому місці не з`явилась та через електронну пошту надіслала власноруч написану заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом, тривалістю 19 днів. Відповідачем прийнято рішення надати Вербицькій О. М. відпустку без збереження заробітної плати, про що було винесено розпорядження №86/к-2024 від 15.04.2024 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 ». 30.04.2024 ОСОБА_1 знову надіслала до відповідача заяву про відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 12 днів, яка була задоволена та розпорядженням №94/к-2024 від 02.05.2024 надано позивачці відпустку з 06.05.2024 по 17.05.2024 включно. 01.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила звільнити її з займаної посади за угодою сторін 17.05.2024. Відповідно до розпорядження Одеської райдержадміністрації від 14.05.2024 № 105/к-2024 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області з 17.05.2024 за угодою сторін відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про держану службу». Також цим наказом зобов`язано ОСОБА_1 передати справи і довірене майно, у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, ОСОБА_3 , заступнику начальника Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області (а.с.53). Листом від 15.05.2024 № 2752/02-28/24/6 ОСОБА_1 було повідомлено, що її буде звільнено з посади з 17.05.2024, з розпорядженням про звільнення вона може ознайомитися у відділі з питань управління персоналом апарату Одеської райдержадміністрації та отримати належним чином оформлену трудову книжку. Також повідомлено, що відповідно до статті 89 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 зобов`язана передати справи і довірене майно, у зв`язку з виконанням посадових обов`язків (а.с.54). 17.05.2024 на електронну адресу відповідача надійшло звернення ОСОБА_1 , яке датоване 14.05.2024, підписане кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом 16.05.2024 о 22:18 год., у якому остання, серед іншого, просила трудову книжку надіслати на поштове відділення Укрпошти рекомендованим листом із завіреною належним чином копією відповідного розпорядження про звільнення та наявною в особовій справі довідкою про очищення влади (а.с.55-56 об.). На заяву позивачки відповідач, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, листом від 07.06.2024 № 3150/02-28/24/1 надіслав копію довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», належним чином завірені запитувані в заяві копії розпоряджень та оформлену трудову книжку з вкладишем до неї (а.с.57-58). Указані документи ОСОБА_4 отримала 19.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.58). Вважаючи, що відповідач порушив строки направлення копії розпорядження про звільнення та трудової книжки, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів виходить з такого. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. За правилами статті 47 КЗпП України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Згідно статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1.1- 1.3 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Трудові книжки ведуться на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності. Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. При влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Пунктом 4.2. Інструкції № 58 передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Разом з цим, 10.06.2021 набув чинності Закон № 1217, який вніс зміни до КЗпП України щодо нових правил обліку трудової діяльності працівника. Із цієї дати запроваджено електронний облік трудової діяльності. Основна суть змін переведення обліку трудової діяльності працівника з паперової форми (у трудовій книжці) в електронну у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст. 48 КЗпП). Відповідно до частини 3 статті 48 КЗпП України трудові книжки зберігаються у працівника. У той же час, законодавцем встановлено «перехідний період» тривалістю п`ять років, а саме: Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1217 передбачено, що протягом 5 років після 10.06.2021 відбуватиметься включення Пенсійним фондом до Реєстру застрахованих осіб відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою. Після завершення цих робіт наявні у роботодавців паперові трудові книжки видаватимуться працівникам на руки особисто під підпис. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до набрання чинності цим Законом та який звільняється до завершення процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, у день звільнення (абз.3 п.2 розділу ІІ Закону України від 05.02.2021 №1217-IX). Отже, протягом перехідного періоду можна буде використовувати як паперову трудову книжку, так і електронну форму уже наявних або внесених відомостей про трудову діяльність. Аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, то останній зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку у день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Теж саме стосується і розпорядження про звільнення, копію якого слід видати працівникові у день звільнення. Водночас, у разі відсутності працівника на роботі у день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Разом з цим, пересилання трудової книжки поштою допускається тільки за письмовою згодою працівника. Вирішуючи вимоги апеляційної скарги, які полягають у тому, що у межах даної справи наявна затримка видачі копії розпорядження про звільнення позивачці та трудової книжки, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 235 КЗпП України, колегія суддів установила наступне. Частини 1 та 2 статті 89 Закону України «Про державну службу» передбачають, що державний службовець зобов`язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв`язку з виконанням посадових обов`язків майно (далі - майно) особі, уповноваженій суб`єктом призначення у відповідному державному органі. Уповноважена особа зобов`язана прийняти справи і майно. Факт передачі справ і майна засвідчується актом, що складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою, керівником служби управління персоналом відповідного державного органу та державним службовцем, який звільняється. Один примірник акта видається державному службовцю, який звільняється, другий примірник або його копія долучається до особової справи цього державного службовця. 14.05.2024, за заявою ОСОБА_1 , відповідач приймає розпорядження №105/к-2024, яким звільняє її з посади з 17.05.2024 за угодою сторін, відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу». У цьому наказі передбачено, що ОСОБА_1 зобов`язана передати справи і довірене майно, у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, ОСОБА_3 , заступнику начальника Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області. 15.05.2024 відповідач листом №2752/02-28/24/6 повідомляє позивачку, що її буде звільнено з посади з 17.05.2024, з розпорядженням про звільнення вона може ознайомитися у відділі з питань управління персоналом апарату Одеської районної державної (військової) адміністрації та отримати належним чином оформлену трудову книжку. Також повідомлено про вимоги статті 89 Закону України «Про державну службу» щодо зобов`язання передати справи і довірене майно, у зв`язку з виконанням посадових обов`язків. Однак, ОСОБА_1 з 15.05.2024 по 17.05.2024 та в подальшому на робоче місце не з`явилась, майно та справи не передала. Водночас, позивачка направила на електронну адресу суб`єкта владних повноважень звернення, яке підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом 16.05.2024 о 22:18 год., у якому остання, серед іншого, просила трудову книжку надіслати на поштове відділення Укрпошти рекомендованим листом з завіреною належним чином копією відповідного розпорядження про звільнення та наявною в особовій справі довідкою про очищення влади. Отримавши 17.05.2024 вказане звернення позивачки, відповідач листом від 07.06.2024 № 3150/02-28/24/1 надіслав копію довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», належним чином завірені запитувані в заяві копії розпоряджень, в тому числі і про звільнення та оформлену трудову книжку з вкладишем до неї. На думку адвоката позивачки, наявна затримка у надісланні вказаних документів, оскільки позивачку звільнено 17.05.2024, вказані документи направлені поштою 07.06.2024, а фактичне отримання відбулось лише 19.06.2024. Колегія суддів не погоджується з таким доводом апеляції, з огляду на таке. Питання надсилання копії наказу про звільнення поштою регулюється Законом України «Про звернення громадян» та Інструкцією №58. Так, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Отже, загальний строк розгляду звернення, встановлений вказаним Законом України «Про звернення громадян», становить один місяць від дня його надходження. Обставини справи свідчать, що звернення ОСОБА_1 про направлення необхідних документів поштою надійшло до відповідача 17.05.2024, а 07.06.2024 відповідач листом з рекомендованим повідомленням про вручення направив необхідні документи позивачці, тобто у передбачений місячний строк розгляду звернення. Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що працівник, виявляючи бажання отримати копію розпорядження про звільнення та трудову книжку поштою, повинен враховувати час, який потрібен для вчинення відповідних дій (складення листа, направлення (пересилання) відповідних документів). Направляючи відповідну заяву працівник погоджується на те, що необхідні йому документи він отримає не в день звільнення, а пізніше. Колегія суддів також не приймає посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 341/1639/21, оскільки обставини справи встановлені Верховним Судом є іншими ніж обставини даної справи за позовом ОСОБА_1 . Так, Верховний Суд установив, що у день звільнення позивачу трудову книжку не вручено, а свій обов`язок щодо направлення працівнику повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки відповідач виконав лише після отримання припису від органу Держпраці України 22 липня 2021 року. У межах даної справи за позовом ОСОБА_1 відповідач виконав обов`язок про направлення відповідного повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки та копії розпорядження про звільнення. Те, що таке повідомлення направлено не у день звільнення, а 15.05.2024, тобто вже після прийняття розпорядження від 14.05.2024, не свідчить про порушення прав ОСОБА_1 , оскільки підстав для направлення повідомлення у день звільнення вже не було, у зв`язку з отриманням відповідачем звернення позивачки про направлення відповідних документів поштою. За таких умов, колегія суддів вважає, що відповідач не порушував трудових прав ОСОБА_1 , навпаки, обставини справи свідчать про дотримання норм трудового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Також слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 09.03.2021 по справі №600/121/19 указав, що отримання трудової книжки в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив усі умови для її вчасної видачі. Колегія суддів вважає, що у межах даної справи за позовом ОСОБА_1 відповідач створював усі умови для працівника для отримання копії розпорядження про звільнення та трудової книжки. Слід зазначити, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається. ОСОБА_1 з 01.04.2024 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати аж до моменту звільнення (17.05.2024). Навіть після прийняття розпорядження про звільнення та отримання повідомлення про необхідність з`явитися на робоче місце для передачі справ і довіреного майна, у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, ОСОБА_1 не з`явилась та вимоги наказу не виконала. Колегія суддів вважає, що не реалізація із власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах. Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що, звертаючись з даним позовом, позивачка обґрунтовує порушення своїх прав виключно несвоєчасним отриманням трудової книжки. Колегія суддів, дослідивши зміст позовної заяви, встановила, що в ній неодноразово наголошено на тому, що саме копія розпорядження про звільнення була отримана позивачем 19.06.2024, що, на думку адвоката, суперечить статті 47 КЗпП України, згідно з якою роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але мотиви, які він зазначив у судовому рішенні, відмовляючи в задоволенні позову, не є обґрунтованими. Наведені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, шляхом її викладення в редакції цієї постанови. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України, є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З огляду на результат апеляційного оскарження, підстав для розподілу судових витрат немає. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись статтями 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну його частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді К.В. Кравченко І.Г. Ступакова