Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1550/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1550/21 Категорія: 112030100 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 29.04.2021 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Яковлєва О.В. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки у сумі 161 678,47 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі №815/1112/18 задоволено позов ОСОБА_1 до УМВС України на Одеській залізниці про зобов`язання задовольнити у повному обсязі вимоги позивача про звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 "г" (через скорочення штатів). Наказом УМВС України на Одеській залізниці від 04 червня 2020 року №1 о/с позивача скорочено з 16 березня 2018 року. Позивач вказував, що роботодавцем - УМВС, взагалі не повідомлено в день видання цього наказу про такий наказ або про намір прийняття відносно позивача такого наказу. Останній раз - 29 жовтня 2020 року, коли позивач знов прийшов за трудовою книжкою та не отримав її, був змушений вже письмово звернутись до УМВС із вимогою щодо надання трудової книжки, і тільки потім в усній формі отримав запрошення. 03 листопада 2020 року позивачу видано трудову книжку. Отже, роботодавцем порушено строки видачі позивача трудової книжки. Позивач вважав, що якщо рішення приймається 04 червня 2020 року, як у наказі УМВС №1, то в такий день його повинні запросити до роботодавця, ознайомити з наказом, видати витяг з нього, видати трудову книжку та здійснити розрахунок, що роботодавцем свідомо проігноровано, що тягне за собою відповідальність з боку роботодавця, у вигляді: виплати середнього заробітку у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки з вини роботодавця, за період з дня звільнення - 16 березня 2018 року по день затримки видачі трудової книжки - 03 листопада 2020 року, у розмірі: 161 678,47 грн. Також позивач зазначав, що він 6 (шість) років знаходиться у постійних судах та листуваннях, зіткається з відвертим ігноруванням роботодавцем норм закону та рішень суду, вимог виконавчих органів, відсутності відповідальності винних осіб і т.д. Обсяг листування та документів наданих до суду, витрати, як моральні та моральні, на всі ці заходи незліченні. Тому, нанесену позивачу моральну шкоду оцінює в половину вимушеного прогулу, а саме: 80 839,24 грн. Станом на момент розгляду справи відзив ГУНП в Одеській області на адміністративний позов до суду не надходив. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - в день прийняття наказу про звільнення відповідач повинен був запросити позивача, ознайомити з наказом, видати витяг з наказу, видати трудову книжку та здійснити розрахунок, що роботодавцем було свідомо проігноровано, що тягне за собою відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки з вини роботодавця; - повідомлення надісланого в день, завчасно для належного прибуття позивача, ані телефонного дзвінка від органу з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці не було. У відзиві ГУНП в Одеській області на апеляційну скаргу вказується, що зміст та суть апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом першої інстанції, а зводяться виключно до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року по справі №815/1112/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано УМВС України на Одеській залізниці задовольнити у повному обсязі вимоги позивача, викладені у заяві від 12 березня 2018 року, адресованій УМВС України на Одеській залізниці а саме: "звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 16 березня 2018 року або будь-якої іншої дати, яка не минула". Наказом УМВС на Одеській залізниці від 04 червня 2020 року №1 о/с звільнено майора поліції ОСОБА_1 (М-120583), старшого інспектора з пожежної безпеки відділу матеріального забезпечення УМВС України на Одеській залізниці, вважати звільненим за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 16 березня 2018 року. 29 жовтня 2020 року позивач звернувся до голови комісії з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці із заявою в якій просив: знайти час та запросити ОСОБА_1 , вказавши точну дату, місце та час, для належного ознайомлення позивача з прийнятими рішеннями комісією з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці щодо проходження ним служби, які прийняті без його запрошення, присутності позивача та його належного повідомлення про дату, час та місце прийняття таких рішень; на день запрошення: здійснити всі необхідні заходи щодо підготовки та приведення всіх документів, що регулюють трудові відносини між роботодавцем та робітником під час звільнення у відповідність до норм діючого трудового законодавства України. 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав копію витягу з наказу та трудову книжку. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в день прийняття наказу позивач вже не проходив службу в органах внутрішніх справ. Відтак, роботодавець був позбавлений можливості видати позивачеві трудову книжку у зв`язку з тим, що позивач вже був звільнений. Суд першої інстанції зауважував, що пересилання трудової книжки поштою відповідно до Інструкції №58 допускається тільки за письмовою згодою працівника. Доказів наявності письмової згоди позивача у відповідача до суду не надано. Також суд першої інстанції зазначав, що позивач ОСОБА_1 не надано доказів того, що йому відмовлялось у видачі трудової книжки. Отже, позивач не звертався за отриманням саме трудової книжки. Крім того, позивачем не було надано доказів звернення із заявою про видачу трудової книжки. Позовна вимога про стягнення на користь позивача моральної шкоди є похідною від інших заявлених вимог, в задоволенні яких відмовлено, а тому в суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 47, 48, ч.2 ст. 235 КЗпП України, п.п.3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301, п.п.2.4, 4.1, 4.2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" Міністерства праці України, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку в день звільнення. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Згідно п.п.3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301, трудові книжки повинні зберігатися на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, трудова книжка зберігається, як правило, у кадровій службі (службі управління персоналом), а відповідальність за неї несе керівництво. Згідно п.п.2.4, 4.1, 4.2 Інструкції №58, усі записи, що здійснюються в трудовій книжці: про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку видання такого наказу, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу, тобто, підстави звільнення, що зазначенні в наказі про звільненні, мають відповідати підставам, зазначеним у трудовій книжці. Так, у випадку звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Згідно з п.п.3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301, трудові книжки повинні зберігатися на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідно до п.п.4.1, 4.2 розділу 4 Інструкції №58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Згідно ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого органу; вимушений прогул викликаний затримкою трудової книжки. Колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень був позбавлений можливості видати або направити засобом поштового зв`язку трудову книжку позивача у день прийняття наказу про звільнення його зі служби, оскільки ОСОБА_1 вже був звільненим, а письмової згоди на направлення трудової книжки поштою від останнього не було. Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови комісії з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці із заявою про призначення дати ознайомлення позивача з прийнятими рішеннями комісією з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці щодо проходження ним служби та підготовки всіх документів, що регулюють трудові відносини між роботодавцем та робітником під час звільнення у відповідність до норм діючого трудового законодавства України. 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав копію витягу з наказу та трудову книжку. З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає умисних винних дій (бездіяльності), відповідно й вини суб`єкта владних повноважень у затримці видачі трудової книжки. Колегія суддів погоджується та вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на правову позиці Верховного Суду викладену в постанові від 09 березня 2021 року у справі №600/121/19 про те, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається. А право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки встановлені та доведені обставини свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень ч.5 ст. 235 КЗпП України, а не реалізація працівником свого права на отримання трудової книжки не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 12 серпня 2021 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Яковлєв О.В.