Постанова 4851 № 520/3395/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 р. Справа № 520/3395/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 (суддя: Тітов О.М., м. Харків) по справі № 520/3395/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - перший відповідач, ГУПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - другий відповідач, ГУПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - третій відповідач, ГУПФУ в Запорізькій області), в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо незарахування ОСОБА_1 до трудового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я при призначенні пенсії; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у виплаті грошової допомоги 15.01.2024 № 204950019467; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії 16.01.2024 № 204950019467; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити грошову допомогу, згідно з п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позовних вимог послалася на протиправну бездіяльність першого відповідача в частині нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , мотивованою посиланнями на ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV) та можливістю зарахування стажу у подвійному розмірі лише до 01.01.2004, як такої, що суперечить нормам закону. Зазначила, що відомостями трудової книжки позивача підтверджено, що з 03.10.1985 ОСОБА_1 по теперішній час працює в КНП Обласна дитяча інфекційна лікарня на різних посадах. З огляду на те, що всі необхідні документи для зарахування у подвійному розмірі періодів роботи позивача в КНП Обласна дитяча інфекційна лікарня з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), зокрема, трудова книжка та довідки КНП Обласна дитяча інфекційна лікарня, були надані пенсійному органу при зверненні за перерахунком пенсії, стверджувала про наявність підстав для зарахування позивачу вказаного періоду роботи у подвійному розмірі. Крім того, зауважила, що ст. 24 Закону № 1058-IV, на яку посилається пенсійний орган в обґрунтування відмови у зарахуванні спірного періоду у подвійному розмірі після 2004 року, не скасовує та не зупиняє дію Закону № 1788-ХІІ, оскільки відповідно до положень ст. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 1788-ХІІ, зокрема, ст. 60 Закону № 1788-ХІІ застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років, що підтверджує право позивача на зарахування стажу в подвійному розмірі за період з 01.11.2012 по 29.05.2023, що також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/19, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17. Так, за правилами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених законом, а згідно з нормами п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1788-ХІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону № 1788-ХІІ в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 520/3395/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до трудового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я при призначенні пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у виплаті грошової допомоги 15.01.2024 року № 204950019467. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії 16.01.2024 року № 204950019467. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 645 (шістсот сорок п`ять) грн. 97 коп.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 645 (шістсот сорок п`ять) грн. 97 коп.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 645 (шістсот сорок п`ять) грн. 97 коп.. Другий відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/3395/24 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ГУ ПФУ в Донецькій області зазначає, що періоди роботи позивача в КНП Харківської обласної ради Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня на посаді лікаря інфекціоніста, медсестри загального закладу з 03.10.1985 по 30.06.1986, з 01.07.1986 по 31.08.1991, з 20.09.1993 по 13.01.2002 зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після набрання чинності Закону № 1058-IV, тобто з 01.01.2004, всі періоди страхового стажу обчислюються лише в одинарному розмірі. Таким чином, на переконання другого відповідача, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періодів її роботи з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022. ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/3395/24 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неможливість врахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 відомостей, зазначених в довідках КНП ХОР «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» № 753, № 756 від 05.09.2023, щодо періодів її роботи у вказаному закладі після 01.01.2004, оскільки згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV лише до набрання чинності цим Законом (01.01.2004) такі періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Отже, на переконання апелянта, позивач, яка дійсно працювала у інфекційній лікарні, у відповідності до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ має право на обчислення стажу роботи у подвійному розмірі незалежно від посади до 01.01.2004. Разом з цим, можливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному закладі після 01.01.2004 Законом № 1058-IV не передбачено. Крім того, зауважує, що ГУ ПФУ в Харківській області не приймалось рішення по суті звернення позивача про перерахунок пенсії, а відтак, за твердженням апелянта, оскільки оскаржуване рішення від 16.01.2024 №204950019467 було прийнято ГУ ПФУ в Донецькій області, то саме на цей пенсійний орган, враховуючи приписи п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, має бути покладено обов`язок з відновлення порушених прав ОСОБА_1 .. Позивач правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористалась. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу першого відповідача слід задовольнити частково та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги другого відповідача, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.07.2023. 10.01.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою № 275 про допризначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами стосовно виплати грошової допомоги згідно пункту 7.1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та заявою № 277 про перерахунок пенсії, в якій просила зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі періоди її роботи в інфекційному закладі відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. До вказаних заяв позивач надала довідки № 753, № 756 від 05.09.2023 про періоди роботи в комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня». За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 № 275 від 10.01.2024 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення від 15.01.2024 № 204950019467, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної інформації (даних про сплату страхових внесків до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на день досягнення пенсійного віку заявниці). Заяву позивача № 277 від 10.01.2024 за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 16.01.2024 № 204950019467, яким відмовлено в зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі періоди роботи в інфекційному закладі, відповідно до ст. 60 Закону № 1788. Зазначено, що згідно наданих ОСОБА_1 довідок № 753 від 05.09.2023 та № 756 від 05.09.2023 про роботу в КНП Харківської обласної ради «Обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні» на посаді лікаря-інфекціоніста, медсестри згаданого закладу періоди з 03.10.1985 - 30.06.1986, 01.07.1986 - 31.08.1991, 20.09.1993 - 13.01.2002 вже внесені до стажу в подвійному розмірі. Вказано, що з 01.01.2004 стаж обчислюється в одинарному розмірі - за даними персоніфікованого обліку. У відповідь на запит представника позивача від 22.01.2024, ГУ ПФУ в Харківській області листом від 30.01.2024, посилаючись на норми ст. 24 Закону № 1058-IV повідомило, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Враховуючи викладене, вказано, що періоди роботи у закладах охорони здоров`я, передбачених ст. 60 Закону №1788 до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу для обчислення розміру пенсії у подвійному розмірі. З посиланням на ч.4 ст. 24 Закону № 1058-IV, ГУ ПФУ в Харківській області зазначено, що періоди роботи позивача з 02.11.2004 року по 28.02.2022 року та з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі. Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідачів щодо не виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7.1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та незарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періодів її роботи з 02.11.2004 року по 28.02.2022 року та з 01.12.2022 року по 31.12.2022 в КНП ХОР Обласна дитяча інфекційна лікарня, звернулася до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, врахувавши позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, з огляду на п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, яким визначено, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а ст. 60 Закону № 1788-XII передбачає можливість зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи в інфекційних закладах охорони здоров`я, дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII, не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. Із врахуванням викладеного, вважав наявними підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до трудового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 02.11.2004 року по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я при призначенні пенсії та відповідно визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у виплаті грошової допомоги 15.01.2024 року № 204950019467 та визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії 16.01.2024 року № 204950019467. Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити грошову допомогу, згідно з п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції, враховуючи що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача в даному спорі буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог, звернених до ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ в Донецькій області), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Закон України № 1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано Законом № 1788-ХІІ. Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Колегія суддів наголошує, що вказані пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах в подвійному розмірі, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ є діючими і на теперішній час. Так, положеннями статті 24 Закону № 1058-IV не скасовано статтю 60 Закону № 1788-ХІІ та не зупинено її дію. А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я, яка виконувалася особою і після 1 січня 2004 року, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону № 1058-IV та ст. 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019, у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020, у справі № 462/1713/17, які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування. Суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 року у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17. В постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за 1058-IV. Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону 1788-ХІІ, то він мав би виключити із останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність права у позивача на зарахування стажу в подвійному розмірі, яке передбачене ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, не пов`язаного із набранням чинності Закону № 1058-IV та яке не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Так, з трудової книжки ОСОБА_1 (від 10.10.1985 серії НОМЕР_2 ) судом встановлено наступне: - 03.10.1985 зарахована на посаду медсестри 7 відділення Дитячої інфекційної лікарні № (наказ №227 від 03.10.1985); - 01.08.1986 переведена на посаду лікаря-інтерна в зв`язку з закінченням медичного інституту (наказ № 173-к від 01.08.1986); - 01.08.1987 в зв`язку з закінченням інтернатури переведена на посаду лікаря-інфекціоніста 3 відділення (наказ № 179-к від 01.08.1987); - 31.08.1991 звільнена з дитячої інфекційної лікарні в зв`язку з вступом в клінічну ординатуру за власним бажанням (наказ 200 від 29.08.1991); - 02.09.1991 зарахована на навчання в клінічну ординатуру на кафедру дитячих інфекцій та в 31.08.1993 року відрахована в зв`язку з закінченням навчання; - 20.09.1993 зарахована на посаду лікаря-інфекціоніста - педіатра в Обласну дитячу інфекційну клінічну лікарню (наказ № 214 к від 16.09.1993); - 06.11.2006 переведена на посаду лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення (наказ № 212к від 02.11.2006) цієї ж лікарні; - 24.06.2010 призначена на посаду в.о. завідуючої приймального відділення (наказ №» 119-к від. 24.06.2010) в Обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні; - 01.12.2010 призначена на посаду завідуючої приймального відділення (наказ № 235-к від 01.12.2010); - 05.09.2018 Комунальний заклад охорони здоров`я Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня перетворена в Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня»; - 15.04.2023 переведена на посаду лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення та 12.12.2023 звільнена за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію. Довідкою від 16.01.2024 № 63, виданою КНП ХОР «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» засвідчено, що ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді медсестри, завідуючої приймальним відділенням та лікарем інфекціоністом дитячим вищої категорії з 03.10.1985 наказ № 227 від 03.10.1985 по 31.08.1991 наказ № 200 від 29.08.1991, з 20.09.1993 наказ № 214к від 16.09.1993 по 12.12.2023 наказ № 274 к/тр від 12.12.2023 (а.с. 28). Таким чином, з наведеного слідує, що у спірні періоди (з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022) ОСОБА_1 працювала в інфекційному закладі охорони здоров`я, що дає право на зарахування стажу роботи у цих закладах у подвійному розмірі, що в свою чергу, свідчить про наявність підстав для зарахування пенсійним органом під час обчислення пенсії позивачу періодів роботи з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-ХІІ, та, відповідно, вказує на протиправність відмови пенсійного органу у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу позивача на підставі наведеної норми. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії 16.01.2024 № 204950019467, оскільки рішенням саме цього пенсійного органу було відмовлено у зарахуванні до стажу позивача спірних періодів роботи у подвійному розмірі. Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до трудового стажу в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів роботи з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я при призначенні пенсії, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Харківській області в межах спірних правовідносин не приймалось жодного рішення по суті за заявою позивача про перерахунок пенсії. Відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2024 № 2000-0202-8/17001 на запит представника позивача не може вважатися рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, оскільки вона має інформаційно-роз`яснювальний характер і не містить припису чи розпорядження, що безпосередньо впливає на права, свободи чи обов`язки заявника. Така відповідь не породжує, не змінює і не припиняє правовідносин у сфері пенсійного забезпечення, зокрема не є відмовою у задоволенні заяви про перерахунок пенсії або іншим актом індивідуальної дії. Відтак, оскільки відсутнє рішення як юридично значуща дія, що тягне правові наслідки, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до трудового стажу позивача в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 02.11.2004 по 28.02.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, що в свою чергу зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Щодо зобов`язання судом першої інстанції Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до п.4.1. Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо зарахування періодів роботи позивача і наявності підстав для перерахунку пенсії, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем, на якого в даному випадку слід покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у її перерахунку. Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області після скасування оскаржуваного рішення від 16.01.2024 зобов`язане повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв зобов`язальну частину оскаржуваного рішення щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, стосовно неналежного відповідача - ГУПФУ в Харківській області, а також безпідставно стягнув з останнього судові витрати зі сплати судового збору, оскільки в межах судового розгляду справи порушень прав позивача з боку ГУПФУ в Харківській області судом не встановлено. За таких обставин, висновок суду першої інстанції в частині покладення обов`язку на ГУ ПФУ в Харківській області з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, є помилковим та свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги першого відповідача частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції належить змінити в резолютивній частині відповідно до мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції. Апеляційну скаргу другого відповідача слід залишити без задоволення. Розподіл судових витрат здійснити з урахуванням наведених вище висновків суду апеляційної інстанції у відповідності до ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/3395/24 змінити, виклавши абзаци 5, 8, 9 резолютивної частини цього рішення в такій редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 95 коп.. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 95 коп. та виключивши з резолютивної частини цього рішення абзаци 2,

7. В іншій частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/3395/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко