Постанова Київський апеляційний суд № 755/6196/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №755/6196/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6984/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г., при секретарі Яхно П.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва», третя особа: Первинна профспілкова організація КП ШЕУ Солом`янського району м. Києва, про визнання незаконних та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» та представника ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Гончарука В.П.,- встановив: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом. Позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 06 березня 2024 року № 46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_1» та від 04 березня 2024 року № 54/1 «Про порушення трудової дисципліни», що видані в.о. начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» В. Гуземою; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з виробничих питань у комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» з 06 березня 2024 року; стягнути з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду у розмірі 30 000 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом від 04 березня 2024 року № 54 «Про надання пояснення про причини відсутності на робочому місці» від позивача вимагалось надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці без поважної причини 29 лютого 2024 року. 04 березня 2024 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення відсутності на робочому місці з 29 лютого 2024 року у зв`язку із участю у слідчих діях у кримінальному провадженні № 42023100000000541. Наказом від 04 березня 2024 року № 54/1 «Про порушення трудової дисципліни» 01 березня 2024 року визнано прогулом. 06 березня 2024 року в.о. начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м.Києва» В. Гуземою видано наказ № 46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » за прогули, п. 4 ст. 40 КЗпП України із виплатою грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки та вирахуванням з позивача повної вартості за навчання з охорони праці та навчання у вищому закладі. Підстава наказу - протокол засідання профспілкового комітету № 9 від 06 березня 2024 року. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем не взято до уваги пояснення позивача про те, що 29 лютого 2024 року з 09 год 30 хв по 17 год 00 хв та 01 березня 2024 року з 10 год 00 хв протягом робочого дня позивач був у слідчого за його викликом. В оскаржуваному наказі та у протоколі профспілкового комітету № 9 від 06 березня 2024 року чітко не вказано в які дні та протягом скількох годин робочого часу ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. ОСОБА_1 вважає протиправним визнання 01 березня 2024 року прогулом та звільнення його за прогули, оскільки 29 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року був відсутній на робочому місці з поважних причин, звільнення здійснено з істотними порушенням визначеного законом порядку. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року названий позов задоволено частково. Визнанонезаконним та скасовано наказ від 06 березня 2024 року № 46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ». ПоновленоОСОБА_1 на посаді заступника начальника з виробничих питань у комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва». Стягнуто з комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 326 074 грн 95 коп. та завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп. В апеляційній скарзі представник КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги поданої апеляційної скарги підтримала, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва». На адресу Київського апеляційного суду від представника первинної профспілкової організації КП ШЕУ Солом`янського району м. Києва надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає представника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності посилання позивача щодо порушення вимог трудового законодавства при винесенні наказів від 06 березня 2024 року № 46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_1» та від 04 березня 2024 року № 54/1 «Про порушення трудової дисципліни». Суд зазначив, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази поважності його відсутності на робочому місці 29 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції вважав обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, щоз відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 326 074 грн 95 коп. Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим. Встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника з виробничих питань КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» 26 лютого 2024 рокупозивачу вручено повістку про виклик до слідчих органів для ознайомлення з матеріалами справи, а саме 29 лютого 2024 року з 09 год 30 хв по 17 год. та 01 березня 2024 року з 10 год для виконання вимог ст. 290 КПК України. Позивач має статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023100000000541. Наказом № 54/1 від 04 березня 2024 року «Про порушення трудової дисципліни» ОСОБА_1 позбавлено преміальної винагороди за березень 2024 року на 100 %, день 01 березня 2024 року визнано прогулом. 06 березня 2024 року відбулось засідання профспілкового комітету КП ШЕУ Солом`янського району щодо розгляду питання «Про розгляд подання начальника ШЕУ щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули п. 4 ст. 40 КЗпП України». Згідно протоколу засідання, позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин 29 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року та надано згоду на звільнення позивача з займаної посади. Наказом № 46-п від 06 березня 2024 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, а саме за прогули. Наказом № 54 від 04 березня 2024 року «Про надання пояснення відсутності на робочому місці» ОСОБА_1 зобов`язано надати пояснення стосовно відсутності на робочому місці без поважних причин 29 березня 2024 року протягом робочого дня без врахування часу перебування у СУ ГУНП України в м. Києві. 19 серпня 2024 року видано наказ № 160/1 «Про проведення службового розслідування» підставою якого стало не надання на візування та ознайомлення наказ від 08 березня 2024 року № 58/1 «Про відміну дії наказу» від 04 березня 2024 року № 54/1. Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначав, що накази від 06 березня 2024 року № 46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_1» та від 04 березня 2024 року № 54/1 «Про порушення трудової дисципліни» є незаконними та підлягають скасуванню. Позивач був відсутній 29 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року на робочому місці з поважних причин. ОСОБА_1 просить стягнути з КП«Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня 2024 року. Враховуючи, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 як працівника у сфері трудових відносин, відтак позивач має право на стягнення завданої моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 30 000 грн 00 коп. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. За ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. За ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 727/3114/21, від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц. Так, наказом від 04 березня 2024 року № 54 «Про надання пояснення про причини відсутності на робочому місці» від позивача вимагалось надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці без поважної причини 29 лютого 2024 року. Наказом від 06 березня 2024 року № 46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » позивача звільнено за прогули, п. 4 ст. 40 КЗпП України із виплатою грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки та вирахуванням з позивача повної вартості за навчання з охорони праці та навчання у вищому закладі. Підстава наказу - протокол засідання профспілкового комітету № 9 від 06 березня 2024 року. Згідно протоколу засідання, позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин 29 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року та надано згоду на звільнення позивача з займаної посади. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що був відсутній на робочому місці 29 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року з поважних причин. До матеріалів справи долучено копію протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування від 20 лютого 2024 року, підписаний слідчим СУ ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Греку Р.Г. Дослідивши копію протоколу, колегією суддів встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами досудового розслідування: 29 лютого 2024 року з 09 год 30 хв по 17 год 00 хв.; 01 березня 2024 року з 10 год 00 хв по 17 год 15 хв. Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази підтверджують та обґрунтовують поважність відсутності на робочому місці 29 лютого 2024 року 01 березня 2024 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо незаконності виданих наказів від 06 березня 2024 року № 46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_1» та від 04 березня 2024 року № 54/1 «Про порушення трудової дисципліни». Так, звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 просив стягнути з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня 2024 року. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком №

100. Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Положенням п. 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Встановлено, що позивача звільнено з роботи з 06 березня 2024 року. День звільнення не враховується для розрахунку середнього заробітку, а тому правильним є період з 07 березня 2024 року по 19 грудня 2024 року. Колегією суддів встановлено, що за попередні три місця роботи перед звільненням (лютий 2024 року, січень 2024 року та грудень 2023 року) ОСОБА_1 не відпрацював жодного дня. Відтак, вказаний період виключається із розрахункового періоду. Згідно довідки КП ШЕУ Солом`янського району м. Києва про доходи ОСОБА_1 , заробітна плата позивача за листопад 2023 року склала 32 977 грн 09 коп., заробітна плата за жовтень 2023 року склала 39 484 грн 00 коп. Робочі дні у листопаді 2023 року - 22; робочі дні у жовтні 2023 року -

22. Середньоденна заробітна плата складає ((32 977 грн 09 коп. + 39 484 грн 00 коп.) : 44 робочий день) 1 646 грн 84 коп. За період з 07 березня 2024 року по 19 грудня 2024 року середній заробіток становить: 206 робочих днів х 1 646 грн 84 коп. = 339 249 грн 04 коп. Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 339 249 грн 04 коп. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув своєї уваги на вищенаведені положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 щодо розрахунку середнього заробітку та дійшов помилкового висновку щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 326 074 грн 95 коп. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що рішення суду від 19 грудня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованим. У ч. 3 ст. 23 ЦК зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи встановлені обставини справи, ступінь вини КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва», принципи розумності та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначена ОСОБА_1 завдана моральна шкода у розмірі 30 000 грн 00 коп. є завищеною та недостатньо обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача обгрунтовано застосовано заходи дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці без поважних причин та звільнено із займаної посади, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, зокрема, копією протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування від 20 лютого 2024 року. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 19 грудня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення суду про стягнення з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 339 249 грн 04 коп. В порядку розподілу судових витрат з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення суду. Стягнути з комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 339 249 грн 04 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з комунального підприємста «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 23 червня 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: О.В. Желепа С.Г. Музичко