Ухвала КЦС ВС № 686/31913/23

Ухвала Іменем України 30 травня 2025 року м. Київ справа № 686/31913/23 провадження № 61-6874ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року в складі судді Продан Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року (повна постанова складена 28 квітня 2025 року) у складі колегії суддів: Янчук Т. О. (суддя-доповідач), Грох Л. М., Ярмолюка О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку квартири та визнання права власності на частку, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення. Первісний позов мотивований тим, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 686/11252/22 визнано за ОСОБА_2 право часткової приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в розмірі 5,79%, визнано за ОСОБА_1 право часткової приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в розмірі 94,21%. Після набрання законної сили вказаним рішенням ОСОБА_2 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 579/10000 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивачка зареєстрована у зазначеній квартирі з 18 грудня 2019 року. У зв`язку з припиненням спільного проживання сторін з моменту виникнення судового спору з приводу поділу зазначеної квартири, позивачка не має доступу до зазначеного помешкання, оскільки усі комплекти ключів від квартири знаходяться у ОСОБА_1 , який вважає спірну квартиру своєю особистою власністю. За захистом своїх порушених прав позивачка зверталася до поліції, проте у відповіді наданій позивачці правоохоронні органи порекомендували звернутися до органів державної виконавчої служби. ОСОБА_2 просила: усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_1 , шляхом вселення ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 . У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку квартири та визнання права власності на частку. Зустрічний позов мотивований тим, що Хмельницький апеляційний суд визначивши частку ОСОБА_2 у спірній квартирі 5,79% (3,80 кв. м), також зазначив, що така частка є незначною, а площа найменшої з житлових кімнат згідно з технічним паспортом на квартиру складає 10 кв. м, тому встановити порядок користування житлом без неправомірного обмеження права власності ОСОБА_1 є неможливим. Спірна квартира є непридатною до проживання, в ній відсутній ремонт, комунікації та будь-які інші мінімальні зручності необхідні для проживання. ОСОБА_2 ніколи не проживала у спірній квартирі та не використовувала її як житло та не зверталась до ОСОБА_1 щодо надання їй ключів від вказаної квартири. Частка ОСОБА_2 у спірній квартирі є незначною, становить 5,79%, вартість такої частки з розрахунку вартості всієї квартири, що визнана сторонами у справі № 686/11252/22 в розмірі 317 865 грн становить - 18 404,38 грн, зазначена сума внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду. ОСОБА_1 просив: припинити право власності ОСОБА_2 на частку 579/10000 (5,79%) квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 579/10000 (5,79%) квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року: первісну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено; усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її в цю квартиру; зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку 579/1000 квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на цю частку за ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: ОСОБА_2 вказує, що з моменту виникнення судового спору з приводу поділу зазначеної квартири вона не має доступу до неї, оскільки усі комплекти ключів від квартири забрав і утримує ОСОБА_1 , чим чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, у зв`язку із чим вона просить вселити її у спірне житло, усунувши таким чином перешкоди в користуванні квартирою; так, відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно із статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. суд зробив висновок про задоволення первісного позову та усунення перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її в цю квартиру. Такі позовні вимоги є законними та обґрунтованими; відповідно до висновку експерта № 1165/024 ринкова вартість квартири станом на 11 вересня 2024 року складає 1 643 026 грн. Виділити в натурі частку 5,79% технічно не можливо; стосовно вимог зустрічного позову суд зробив висновок про їх необґрунтованість, оскільки ОСОБА_1 просить припинити право власності ОСОБА_2 на її частку в квартирі, що є не допустимим, оскільки в її власності відсутнє інше житло; статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Тлумачення статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року в справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16. як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не доведено ті обставини, що ОСОБА_2 має у власності інше житло, а тому у випадку задоволення зустрічного позову та припинення права на частку у спільному майні, їй буде завдано істотної шкоди, оскільки це позбавить її можливості проживати та користуватись належною їй власністю. За таких обставин, позовні вимоги про припинення права власності на частку 579/1000 квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на цю частку за ОСОБА_1 , є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають до задоволення. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18лютого 2025 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: судом встановлено, що між сторонами виникають суперечки щодо користування квартирою АДРЕСА_1 по причині вчинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні належною ОСОБА_2 часткою спірної квартири, з приводу чого вона зверталася до правоохоронних органів із заявами щодо вжиття заходів для усунення їй перешкод у доступі до спірної квартири. для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками. у статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду; тлумачення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності»; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) вказано, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Та обставина, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї»; у справі що переглядається, судом встановлено, що частка ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, між сторонами, як колишнім подружжям вже тривалий час існують неприязні відносини, рішенням апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 686/11252/22 відмовлено у визначенні порядку користування спірною квартирою. Однак з огляду на те, що ОСОБА_2 іншого житла не має, вона значиться зареєстрованою у спірній квартирі з 2019 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову про припинення права на частку у спільному майні колишнього подружжя та задоволення первісного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном. Припинення частки власності власника на відповідну частку майна допускається лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам тобто завдана внаслідок припинення права не буде істотною. Суд першої інстанції встановив істотність шкоди, яка може бути завдана ОСОБА_2 внаслідок припинення її права на частку у спільному майні та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших; доводи апелянта про те, що частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим не є безумовною підставою для примусового припинення права власності відповідачів належної їм частини у спірній квартирі. Припинення права власності власника на відповідну частку майна допускається лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам, тобто завдана внаслідок припинення права шкода не буде істотною. Суд першої інстанції встановив істотність шкоди, яка може бути завдана ОСОБА_2 внаслідок припинення її права власності на частку у спільному майні. 23 травня 2025 рокуОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року (повна постанова складена 28 квітня 2025 року), в якій просить: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити: Підставою касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі зазначається неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, від 09 жовтня 2019 року в справі №750/11178/17, від 31 травня 2021 року в справі № 419/583/19, від 24 листопада 2021 року в справі №754/16751/18, від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2022 року в справі №125/2157/19, від 09 вересня 2024 року в справі № 671/1543/21. Касаційна скарга мотивована тим, що: в оскаржуваних рішеннях судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовано/ порушено норму матеріального права, статтю 365 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, внаслідок чого було постановлено незаконні та необґрунтовані рішення які підлягають скасуванню. не враховано висновки Верховного Суду про застосування норм права, неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 365 ЦК України, оскільки не врахували, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном, задовольняючи позов ОСОБА_2 про вселення її в квартиру АДРЕСА_1 суди помилково вважали, що вказана квартира є єдиним місцем проживання ОСОБА_2 та не врахували висновків Хмельницького апеляційного суду викладених в постанові від 05 вересня 2023 року № 686/11252/22 про відмову у встановленні порядку користування спірною квартирою, з тих підстав, що це призведе до неправомірного обмеження прав власності ОСОБА_1 ; спірна квартира АДРЕСА_1 не є місцем проживання ОСОБА_2 , оскільки остання там ніколи не проживала, що вона особисто підтвердила в судових засіданнях; ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду було внесено ринкову вартість частки ОСОБА_2 в сумі 95 131,20 грн., яка була визначена внаслідок проведеної у справі судової експертизи на час розгляду справи в суді, вартість квартири та висновок експертизи ОСОБА_2 не оспорювали; судами не враховано позиції Верховного Суду щодо застосування статті 365 ЦК України, до спірних правовідносин, зокрема не встановлено/ не надано належної правової оцінки обставинам, зокрема не визначено, якої саме істотної (в чому вона полягає) буде завдано інтересам співвласника ОСОБА_2 припиненням права власності на належну їй частку в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 5,79% та чи буде завдано взагалі з врахуванням фактичних обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном; судами не надано відповіді на питання, яким чином припинення права власності ОСОБА_2 на частку в розмірі 5,79% в квартирі АДРЕСА_1 порушить її права, враховуючи, що ОСОБА_2 ніколи не проживала в кв. АДРЕСА_1 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 в якому постійно проживає без реєстрації починаючи з червня 2017 року по даний час з врахуванням отримання, у випадку припинення права власності на вказану частку, повної матеріальної компенсації вартості своєї частки в розмірі ринкової вартості такої частки визначеної станом на час розгляду справи в суді, що знаходяться на депозитному рахунку суду. судовим рішенням у справі № 686/11252/22, що набрало законної сили вже було встановлено, що ОСОБА_2 та члени її родини не користувалися квартирою АДРЕСА_1 для проживання. Відмовляючи ОСОБА_2 у встановленні порядку користування вказаною квартирою суд встановив, що її частка в майні є незначною та встановити порядок користування житлом без неправомірного обмеження права власності ОСОБА_1 є неможливим; суд апеляційної інстанції у справі № 686/11252/22 визначив єдино можливий спосіб захисту прав співвласника ОСОБА_2 у випадку їх порушення, це «право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації», що не було враховано судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваного рішення та вирішення справи по суті. Враховуючи викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_2 обрала неналежний спосіб захисту, який не тільки не призведе до поновлення її прав, але і навмисно обрала саме такий спосіб захист (т.я. ОСОБА_2 була учасником справи №686/11252/22, в якому суд дійшов вище вказаних висновків), знаючи, що він призведе до неправомірного порушення/обмеження права іншого співвласника - ОСОБА_1 позивачем обраний неналежний спосіб захисту, який до того ж не тільки не призведе до поновлення порушених прав позивача, а й фактично порушує мої права як власника майна шляхом протиправного втручання у мирне володіння мною таким майном, виходячи з принципів мирного володіння майном та не порушення права власності, а відповідно оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року в частині підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України та в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» повернуто. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 686/11252/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113262549): апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення; позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково; визнано за ОСОБА_2 право часткової приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в розмірі 5,79%; визнано за ОСОБА_1 право часткової приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в розмірі 94,21%. в іншій частині позовних вимог відмовлено. Після набрання чинності зазначеним судовим рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено зміни щодо права власності на зазначену квартиру і згідно доданої копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 17 жовтня 2023 року за позивачем ОСОБА_2 зареєстровано 579/10000 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з копією Витягу з реєстру територіальної громади від 05 вересня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у зазначеній квартирі з 18 грудня 2019 року. Відповідно до висновку експерта № 1165/024 від 12 вересня 2024 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 11 вересня 2024 року складає 1 643 026 грн. Виділити в натурі частку 5,79%, що належить ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , технічно не можливо через незначну площу квартири, яка припадає на зазначену частку та є суттєво меншою за мінімально необхідну, а також неможливість поділу квартири на два самостійні об`єкти. Згідно довідки від 05 січня 2024 року № 9, яка видана старостою Митковецького старостинського округу Меджибізької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 проживає без реєстрації з червня 2017 року за адресою АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки ОСББ «Інститутська 6-Б» від 10 січня 2024 року, ОСОБА_2 не проживає і ніколи не проживала в квартирі АДРЕСА_1 . Ця квартира не придатна для проживання, оскільки в ній відсутні внутрішні комунікації. Щодо первісного позову Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 758/15206/16-ц (провадження № 61-12194св19) зазначено, що «вимагати від інших співвласників квартири матеріальної компенсації у разі неможливості надання у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає частці співвласника у праві спільної часткової власності, має право співвласник. Право на одержання співвласником матеріальної компенсації є субсидіарним, тобто його здійснення можливе лише у випадку неможливості надання співвласником відповідної частини спільного майна в натурі. Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову. Отже, є необґрунтованими доводи касаційної скарги, що належним способом захисту є надання позивачу грошової компенсації за належну йому частку в квартирі, оскільки суди розглянули спір в межах позовних вимог, відповідно до вимог матеріального закону. Безпідставними є доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження неможливості ОСОБА_1 потрапити в спірну квартиру з вини відповідачів, оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_9 не заперечує щодо наявності постійних конфліктів між сторонами, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, зокрема, листом Подільського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вселення ОСОБА_1 у квартиру, в якій він є співвласником, є засобом захисту його прав, свобод та інтересів, лише наявність того факту, що позивачу належить менший розмір частки в квартирі у порівнянні з часткою відповідачів, не свідчить про порушення прав інших співвласників, тому доводи касаційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року в справі №754/1506/20 (провадження № 61-645св23) вказано, що: «апеляційний суд врахував, що право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна, тобто позивач є таким же співвласником спірної квартири, як і відповідачі; між співвласниками не визначено порядок користування житловим приміщенням та існує конфлікт щодо користування квартирою, який має тривалий характер, у зв`язку з цим позивач не має можливості проживати в спірній квартирі через перешкоди, які створюються відповідачами .К Колегія суддів враховує, що право на одержання співвласником матеріальної компенсації є субсидіарним і його здійснення можливе лише у випадку неможливості надання співвласником відповідної частини спільного майна в натурі. Предметом спору у цій справі не є поділ, виділ або встановлення порядку користування житлом, а сама лише наявність того факту, що позивачу належить менший розмір частки у праві спільної часткової власності в квартирі у порівнянні з частками відповідачів, не є підставою для відмови у вселенні». Суди встановили, що: ОСОБА_2 вказує, що з моменту виникнення судового спору з приводу поділу зазначеної квартири вона не має доступу до неї, оскільки усі комплекти ключів від квартири забрав і утримує ОСОБА_1 , чим чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, у зв`язку із чим вона просить вселити її у спірне житло, усунувши таким чином перешкоди в користуванні квартирою; між сторонами виникають суперечки щодо користування квартирою АДРЕСА_1 по причині вчинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні належною ОСОБА_2 часткою спірної квартири, з приводу чого вона зверталася до правоохоронних органів із заявами щодо вжиття заходів для усунення їй перешкод у доступі до спірної квартири. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення первісного позову про усунення перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її в цю квартиру. Щодо зустрічного позову У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Європейський суд з прав людини вказав, що «апеляційний суд, ухвалюючи рішення про припинення права заявника на частку у квартирі, посилався на статей 364 та 365 ЦК України від 2003 року. Проте, як було підтверджено роз`ясненням Верховного Суду України, ці положення не можуть бути застосовані одночасно за тих самих обставин, оскільки вони стосуються різних юридичних питань. А саме, можливість припинення права особи на частку в спільному майні без її згоди передбачена статтею 365 Кодексу, тоді як стаття 364 стосується ситуації, коли співвласник бажає виділення частки зі спільної власності та не проти одержання компенсації за свою частку в спільному майні. Навіть припускаючи, що, попри неоднозначність у рішенні апеляційного суду, статті 365 Кодексу була юридичним положенням, застосовним у справі заявника, і що умову пункту першого було дотримано, Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 365 протилежна сторона повинна була завчасно внести вартість частки заявника у квартирі на депозитний рахунок суду першої інстанції. Це було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні. У справі заявника протилежна сторона не внесла вартість частки на рахунок. Конкретні та відповідні аргументи заявника стосовно нездійснення протилежною стороною необхідного платежу національні суди не взяли до уваги. У цьому контексті Суд зазначає, що положення ЦК від 2003 року, про яке йдеться, є достатньо чітким і не дає підстав для суперечливого тлумачення. Крім того, це положення відображає конституційну гарантію попередньої компенсації за будь-яке позбавлення власності, за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану. Як свідчить відповідна практика національних судів - хоча йдеться про рішення, винесені у період після подій у справі, що розглядається,- вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій має ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди (ANDRIY RUDENKO v. UKRAINE, № 35041/05, § 41 - 43, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що: «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника,та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Та обставина, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що: «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суди встановили, що частка ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, між сторонами, як колишнім подружжям вже тривалий час існують неприязні відносини; постановою апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 686/11252/22 відмовлено у визначенні порядку користування спірною квартирою; ОСОБА_2 іншого житла не має. Суди перевірили чи не завдасть припинення прав на частку відповідачки істотної шкоди її інтересам та обґрунтовано вважали, з урахуванням відсутності у ОСОБА_2 іншого житла, про те, що припинення права на частку відповідачки зумовить завдання істотної шкоди її інтересам. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову. Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17, від 31 травня 2021 року в справі № 419/583/19, від 24 листопада 2021 року в справі №754/16751/18, від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2022 року в справі №125/2157/19, від 09 вересня 2024 року в справі № 671/1543/21, необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт 5 частини другої статті 394 ЦПК України). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку квартири та визнання права власності на частку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков