Постанова Харківський апеляційний суд № 643/21914/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/21914/19 Номер провадження 22-ц/818/1611/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року в складі судді Новіченко Н.В. по справі № 643/21914/19 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Малишева Віталія Валерійовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги, скасування рішення приватного нотаріуса, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та поновлення права власності,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Малишева Віталія Валерійовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги, скасування рішення приватного нотаріуса, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та поновлення права власності, вимоги за яким у подальшому доповнив. Позовна заява мотивована тим, що він був власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 04 квітня 2000 року. Вказана квартира за іпотечним договором передана ним в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 05 липня 2006 року № 444/06-КВ, укладеним нею з ТОВ «Український промисловий банк», за умовами якого позичальниця отримала від банку кредит в сумі 38 600, 00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 04 липня 2012 року. У подальшому право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від ТОВ «Український промисловий банк» перейшло до ПАТ «Дельта Банк», а від нього - до ОСОБА_1 . Вказав, що договір купівлі-продажу прав вимоги № 1563/К від 12 липня 2019 року, а також договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 444/06-КВ/Z від 12 липня 2019 року, укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , мають бути визнані недійсними, оскільки за ними передані недійсні права вимоги. Зокрема, банк вже скористався своїм правом на звернення до суду з вимогою щодо стягнення боргу. Банк безпідставно збільшив розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами та додав заборгованість з пені та штрафів. При цьому, строк кредитного договору закінчився ще 04 липня 2012 року, і право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось. Ніяких прав вимоги щодо стягнення пені та штрафів взагалі не існувало. Також, ПАТ «Дельта Банк» відступлені вимоги до поручителя ОСОБА_4 після того, як строк дії поруки припинився. На дату укладення договору купівлі-продажу прав вимоги рішенням апеляційного суду банку було відмовлено у позові до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та минув строк звернення з позовом до іпотекодавця. Крім того, кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа. Фізична особа ОСОБА_1 не може бути кредитодавцем за кредитним договором та іпотекодержателем, вона не наділена правом надавати фінансові послуги. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Вказав, що дії державного реєстратора Малишева В.В. щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 є протиправними, оскільки вчинені без достатніх правових підстав, зокрема: іпотечний договір не містить умов та порядку переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, а окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя він не укладав; він не отримував від іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушень; на момент реєстрації права власності на спірну квартиру не проводилася оцінка предмету іпотеки; був відсутній дозвіл від органу опіки та піклування щодо вчинення таких дій, тоді як у квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня дитина; на момент реєстрації права власності між ПАТ «Дельта Банк» та ним був наявний невирішений судовий спір щодо розміру боргу. Крім того, державним реєстратором були порушені вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит був наданий позичальниці у доларах США, тобто в іноземній валюті, квартира використовувалась ним як місце постійного проживання, у нього у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а площа квартири не перевищує 140 кв м. Просив, з урахуванням заяви про зміну предмету позову: визнати недійсним договір № 1563/К купівлі-продажу прав вимоги від 12 липня 2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 444/06-КВ/Z від 12 липня 2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В. № 47754611 від 12 липня 2019 року щодо зміни іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк» на ОСОБА_1 та припинити обтяження (індексний номер рішення 47755036, номер запису про обтяження 5598964); скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Малишева В.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_1 прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48906675 від 27 вересня 2019 року щодо реєстрації права власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,2 кв м, житловою площею 34,8 кв м, та припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,2 кв м, житловою площею 34,8 кв м (номер запису про право власності 33432052) та поновити за ним право власності на вказану квартиру; судові витрати покласти на відповідачів. 28 січня 2020 року від ПАТ «Дельта Банк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому банк просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що право вимоги відступлене ОСОБА_1 в порядку продажу активів банку, що ліквідується. Позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними. Позивач зловживає процесуальними правами шляхом подання тотожних позовів. 11 лютого 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що у зв`язку з невиконанням боржником основного зобов`язання нею було здійснене позасудове врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сума заборгованості є предметом окремого позову. Позивачем не зазначено, які його права порушені оспорюваними договорами. 03 вересня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому вона просила повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 . Відзив мотивовано тим, що умовами іпотечного договору передбачено, що сторони можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Зі спливом позовної давності зобов`язання не припиняється. Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на дійсність договору про відступлення права вимоги. Відмова банку у зверненні стягнення на предмет іпотеки не є підставою для визнання такого договору та вимоги за ним недійсними. Відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації. Вимогу стосовно усунення порушення було направлено позивачу. Вона набула право власності на підставі застереження, встановленого сторонами у іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Оцінку квартири було проведено, що підтверджується звітом про вартість майна. Дозвіл органу опіки та піклування на реєстрацію права власності не був потрібний, адже дозвіл на відчуження майна надається лише батькам/опікунам/піклувальникам, а не іпотекодержателю. При цьому, на момент укладення іпотечного договору дітей у позивача не було, а отже їх права ніяким чином не порушувались. Доводи позивача про порушення вимог Закону України «Про мораторій про стягнення на майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті» є безпідставними, оскільки сума заборгованості за кредитом, яка існувала в доларах США, рішеннями судів у справі № 643/6911/13-ц від 31 вересня 2019 року і від 12 листопада 2019 року була переведена в гривню, тож на дані правовідносини не розповсюджується дія Закону. Будь-яких належних та допустимих доказів наявності передумов для застосування вказаного Закону позивачем не наведено. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Малишева В.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_1 прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48906675 від 27 вересня 2019 року щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 046,75 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваних договорів з відступлення прав вимоги недійсними. Однак, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру підлягає задоволенню, оскільки таке майно не могло бути примусово стягнуто в силу Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом позасудового врегулювання. Інші доводи позивача щодо незаконності переходу права власності на квартиру до ОСОБА_1 відхилені. На вказане судове рішення 31 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Темнюкова М.І. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в частині скасування рішення державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Малишева В.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_1 прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48906675 від 27 вересня 2019 року щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалити в даній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї вимоги; судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив сукупність умов, визначених Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у нього іншого нерухомого житлового майна станом на момент проведення оскаржуваної державної реєстрації, і що вказана квартира є його постійним місцем проживання. З урахуванням укладених 12 липня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «Український промисловий банк», щодо яких здійснюється процедура виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та нею договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 05 липня 2006 року та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 05 липня 2006 року на підставі протоколу електронних торгів (аукціону) від 14 червня 2019 року, застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" як підстави скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру є незаконним. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 19 червня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи. ОСОБА_2 отримав в електронному кабінеті 21 січня 2025 року (а.с. 106 том 6). Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 27 січня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 111-112 том 6). Представницею ОСОБА_1 адвокатом Темнюковою М.О. отримано в електронному кабінеті 21 січня 2025 року (а.с. 108 том 6). ПАТ «Дельта Банк» отримало в електронному кабінеті 21 січня 2025 року (а.с. 107 том 6). Судова повістка на ім`я державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Малишева В.В. повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 27 січня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 113-114 том 6). ПН Київського МНО Антиповою І.В. отримано поштою 27 січня 2025 року (а.с. 115 том 6). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності від 04 квітня 2000 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 загальною площею 59,2 кв м (а.с. 12-13 том 1). 05 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» укладено іпотечний договір № 444/06-КВ/Z, відповідно до умов якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 444/06-КВ від 05 липня 2006 року, укладеним між іпотекодержателем та ОСОБА_3 , за умовами якого остання зобов`язана банку до 04 липня 2012 року повернути кредит в розмірі 38 600,00 доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 13,5% річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором. Предметом іпотеки є двокімнатна квартира загальною площею 59,2 кв м, житловою площею 34,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 225-226 том 1). Згідно з п. 4.1. Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; якщо у триденний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п. 3.1.8 цього Договору; порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов`язання; якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки. Відповідно п. 4.2. Договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям (та позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п. 4.3. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4. цього Договору. Пунктом 4.4. Договору іпотеки передбачено, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1. цього Договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: 4.4.1. шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. 4.4.2. шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавців та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодежателем або на підставі незалежної експертної оцінки предмета іпотеки. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цього договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки. У травні 2013 року ПАТ «Дельта Банк», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «Український промисловий банк», звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 у справі № 643/6911/13-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» були задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 180, 45 грн. В частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 24-26 том 1). Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 грудня 2019 року, рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року у справі № 643/6911/13-ц змінено в частині процентів та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по нарахованим процентам у розмірі 3 349, 61 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 11 квітня 2013 року складає 26 773, 43 грн (а.с. 27-33 том 1). Крім того, у березні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 444/06-КВ/Z. Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 643/3381/14-ц вказані вище позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» були залишені без задоволення (а.с. 34-37 том 1). З відомостей з ЄДРСР вбачається, що Верховний Суд постановою від 18 березня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 як іпотекодателя були залишені без задоволення. 12 липня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1563/К купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 444/06-КВ від 05 липня 2006 року у розмірі 927 816, 63 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 12 311, 65 доларів США, що еквівалентно 317 663, 19 грн, за процентами у розмірі 13 786, 49 доларів США, що еквівалентно 355 716, 77 грн, пені та штрафи 254 436, 67 грн (а.с. 38-39, 101-104 том 1, а.с. 87-90 том 2). Також 12 липня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Новий іпотекодержатель) було укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 444/06-КВ/Z від 05 липня 2006 року, відповідно до п. 1.1. якого на умовах цього Договору, Договору № 1563/К купівлі-продажу прав вимоги від 12 липня 2019 року та на підставі протоколу електронних торгів (аукціону) № UA-ЕА-2019-04-26-000051-b від 14 червня 2019 року (оператор електронного майданчику, через який надано найвищу цінову пропозицію ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн»), Первісний іпотекодержатель передає (відступає) Новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором № 444/06-КВ/Z від 05 липня 2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 444/06-КВ від 05 липня 2006 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк», право вимоги за яким перейшло до АТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 40 том 1, а.с. 91-92, 95-96 том 2). 23 липня 2019 року ОСОБА_1 направила за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення в порядку, передбаченому статтею 35 Закону України «Про іпотеку», в якій зазначено, що у випадку невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку вона має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предметі іпотеки третім особам. Направлення зазначеної вимоги підтверджується копією опису вкладення та копією квитанції ПАТ «Укрпошта» від 23 липня 2019 року з трек-номером 6100141831891. Аналогічні вимоги направлені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 133-141 том 2). Згідно висновку про вартість майна до Звіту № 18/09/2019 від 16 вересня 2019 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складає 927 690, 00 грн без ПДВ (а.с. 130-131 том 2). Рішенням державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Малишева В.В. № 48906675 від 27 вересня 2019 року вирішено зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 05 липня 2006 року (а.с. 14-16, 227, 229-235 том 1, а.с. 22-54 том 2). Згідно довідки ОСББ «Московський» № 47 від 29 жовтня 2019 року у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 256 том 1). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19 лютого 2021 року № 245063637 щодо суб`єкта ОСОБА_2 вбачається, що у його власності не перебуває інше нерухоме майно (а.с. 236-255 том 1). Згідно з частиною 1 статті 15 та частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно з Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку. Пунктом 4 вказаного Закону передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження. З огляду на викладене, предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнуто на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. Висновки про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підлягає застосуванню навіть у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку містяться і в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 201/7014/18 (провадження № 61-7373св20), від 30 вересня 2021 року у справі № 127/15802/15-ц (провадження № 61-16395св20), від 02 травня 2022 року у справі № 754/716/19 (провадження № 61-12633св21). У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21) зазначено, що: реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у позасудовому порядку є примусовим зверненням стягнення на майно в розумінні Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Позивач стверджувала, що у неї відсутнє інше житло, належне їй на праві власності, крім спірної квартири. Відповідач АТ «Альфа-Банк не довів те, що позивач має у власності інше житло та/або не проживає у спірній квартирі. Саме на банк як особу, що заперечує проти вказаних обставин, покладено обов`язок щодо доведення вказаних обставин. Установивши, що предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позивача, не може бути примусово стягнуто на підставі норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про недотримання вимог закону при реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Таке порушення є самостійною і достатньою підставою для скасування оспорюваного рішення державного реєстратора. Ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20). Як встановлено судом, спірна квартира виступала як забезпечення виконання зобов`язання позичальниці ОСОБА_3 за кредитом, наданим їй в іноземній валюті, використовувалася іпотекодавцем ОСОБА_2 як постійне місце проживання, загальна площа квартири не перевищує 140 кв м. Право вимоги за кредитним та іпотечним договорами відступлене ОСОБА_1 щодо заборгованості позичальниці ОСОБА_3 у доларах США з еквівалентом у гривні. Обставин щодо зміни за домовленістю сторін умов кредитного договору шляхом зміни валюти кредитування, що свідчило б про те, що сторони кредитного договору врегулювали свої зобов`язальні відносини на власний розсуд, та позичальник добровільно відмовився від поширення на ці кредитні правовідносини мораторію, передбаченого вказаним Законом, і втратив би право на таку державну гарантію, судом не встановлено. За таких умов, враховуючи положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у державного реєстратора були підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права власності на цю квартиру за відповідачкою. Отже, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 проведена державним реєстратором у порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 206/362/20, від 22 березня 2023 року у справі № 523/14857/19, від 25 липня 2024 року у справі № 522/8230/19. Колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач не надав доказів того, що спірне іпотечне майно є єдиним його житловим приміщенням, оскільки зазначені обставини встановлені судом і відповідачкою не спростовані, що є її процесуальним обов`язком, адже саме на неї як особу, що заперечує проти таких доводів позивача, покладено обов`язок щодо доведення цих обставин. Аналогічні висновки щодо розподілу тягаря доказування у подібних справах викладені у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 760/2648/18, від 11 вересня 2024 року у справі № 459/3884/19. До того ж, відсутність у ОСОБА_2 іншого нерухомого майна підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 від 19 лютого 2021 року № 245063637 (а.с. 236-255 том 1). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що з урахуванням укладених 12 липня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «Український промисловий банк», щодо яких здійснюється процедура виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та нею договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 05 липня 2006 року та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 05 липня 2006 року на підставі протоколу електронних торгів (аукціону) від 14 червня 2019 року, застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" як підстави скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру є незаконним, не можуть бути взяті до уваги, оскільки пунктом 7 вказаного Закону передбачено, що після відступлення (відчуження) на користь (у власність) іншої особи (інших осіб) банком, щодо якого здійснюється процедура виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прав вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 пункту 1 цього Закону, дія пункту 1 цього Закону поширюється також на особу, що придбала (прийняла, отримала) таке право вимоги. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині - без змін. В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, немає підстав для перерозподілу апеляційним судом судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 23 червня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина