Постанова 4809 № 398/1945/25

ПОСТАНОВА Іменем України 20 червня 2025 року м. Кропивницький справа № 398/1945/25 провадження № 22-ц/4809/1086/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Приютівської селищної ради, розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бакальця Ігора Гнатовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2025 року у складі судді Молонової Ю. В. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми. Позовна заява мотивована тим, що 12.01.2017 між сторонами було укладено шлюб, від якого народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.05.2024 у справі № 398/37/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Оскільки відповідач після розірвання шлюбу не надає згоди на спілкування позивача з дітьми та чинить останньому перешкоди у вихованні дітей, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом за захистом поушених прав. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Приютівської селищної ради, про усунення перешкод та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що у відповідності до ч. 7 ст. 185 ЦПК Україниповернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Ухвала суду мотивована тим, що статтею158 СК України визначений досудовий порядок врегулювання спору за вимогами про встановлення порядку спілкування з дітьми, який є обов`язковим та передує пред`явленню до суду позову. Однак, в порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач не зазначив в позовній заяві чи звертався він до відповідного органу опіки та піклування в порядку досудового врегулювання даного спору та чи було вирішено це питання відповідно до положень ст. 158 СК України, що є підставою для повернення заяви. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Бакалець І. Г., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена із невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У позовній заяві позивачем чітко прописано, що відомостями про вжиття заходів досудового врегулювання спору є виписка з мережі мобільного зв`язку про вхідні дзвінки з мобільного телефону ОСОБА_1 на мобільні телефони синів та відповідача в період з 01.02.2025 по 28.02.2025. Норми матеріального та процесуального права передбачають, що суди вправі за своєю ініціативою виносити ухвалу про зобов`язання органу опіки та піклування надати висновок щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дітьми. Крім того, досудово врегулювати спір із відповідачем, позивач ОСОБА_1 не міг, так як ОСОБА_2 заблокувала номер свого мобільного телефону та номери мобільних телефонів синів, що унеможливило спілкування позивача як з відповідачем, так і з синами. Відзив на апеляційну скаргу Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Розгляд справи судом апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті шостому частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право на апеляційне оскарження. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, згідно з якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року). ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20). Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (частина четверта статті 124 Конституції України). Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (частина перша статті 16 ЦПК України). Позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (пункт 6 частини другої статті 175 ЦПК України). Заява повертається особі, яка її подала, у разі якщо до неї не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (пункті 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Частиною 1 ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Аналіз викладеного свідчить про те, що Конституція України передбачає можливість встановити в законі обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Законодавець визначив в процесуальному законі таку вимогу до позовної заяви, як необхідність зазначення в ній про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, незалежно від того чи мають вони обов`язковий характер. Разом з тим підставою для повернення позовної заяви є ненадання доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі є обов`язковими згідно із законом. На рівні закону законодавець не визначив обов`язкового досудового порядку усунення перешкод та визначення порядку участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дітьми. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначив в позовній заяві чи звертався він до відповідного органу опіки та піклування в порядку досудового врегулювання даного спору та чи було вирішено це питання відповідно до положень ст. 158 СК України, що є підставою для повернення заяви. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу, що підставою для повернення позовної заяви є ненадання доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі є обов`язковими згідно із законом. Оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору з приводу усунення перешкод та визначення порядку участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про повернення позову на підставі пункту 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України. До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 367/2005/23 (провадження № 61-12061св23). Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року). З огляду на викладене є підстави вважати, що відповідно до статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції право позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст 379 ЦПК України). Оскільки, суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, помилково повернув позовну заяву позивачеві, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд приходить до висновку, що відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу адвоката Бакальця Ігора Гнатовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник