Постанова Одеський апеляційний суд № 522/1809/25

Номер провадження: 33/813/1122/25 Номер справи місцевого суду: 522/1809/25 Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., правопорушника ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 адвоката Курчина С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курчин Сергій Анатолійович, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на 10 діб. Строк арешту на гауптвахті ОСОБА_1 рахувати із моменту його поміщення на гауптвахту. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до адміністративних матеріалів, 25.01.2025 року військовослужбовець ОСОБА_1 перебував за місцем несення військової служби, а саме на території в/ч НОМЕР_1 , у АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, під час виконання ним службових обов`язків, в умовах особливого періоду під час правового режиму військового стану. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморським районним судом м. Одеси від 16 квітня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП (а.с.72-77). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курчин С.А., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП (а.с.79-86). Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Так, приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії 297КОО №1 від 26.01.2025 року (а.с.1-3); - висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000204 від 25.01.2025 року, згідно якого військовослужбовець ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності 2 свідків (а.с.8); - витягом із наказу начальника 297 комендатури охорони та обслуговування ОСОБА_2 за №299 від 21.11.24 року, згідно до якого солдата ОСОБА_1 номером обслуги зенітного артилерійського відділення взводу охорони ВОС-156533А, вважати таким, що із 21 листопада 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою із посадовим окладом 2640 гривень на місяць, шпк "солдат". Із 21 листопада 2024 року зарахувати на всі види забезпечення. На речове забезпечення при військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 21 листопада 2024 року. На продовольче забезпечення при військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 (із сніданку) 22 листопада 2024 року (а.с.9); - витягом із наказу начальника 297 комендатури охорони та обслуговування ОСОБА_2 за №16 від 18.01.25 року, згідно до якого солдат ОСОБА_1 вибув у відрядження до в/ч НОМЕР_1 з 18.01.2025 року до окремого розпорядження, із метою виконання завдань за призначенням (а.с.10). Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які, на переконання апеляційного суду, були в повній мірі досліджені судом, з огляду на наступне. Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут), цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Відповідно ст. 13 Статуту військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок. Стаття 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), передбачає, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Відповідно до п. 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю честю, не допускати самому і стримувати інших від негативних вчинків; Згідно п. 6 ст. 4 Дисциплінарного статуту заборонено військовослужбовцям під час проходження військової служби вживати (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Із матеріалів справи вбачається, що правопорушник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та проходить військову службу на посаді солдата НОМЕР_3 комендатури охорони та обслуговування. З 18.01.2025 був відряджений до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ). При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 25.01.2025 солдат ОСОБА_1 перебував за місцем несення військової служби, а саме на території в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, під час виконання ним службових обов`язків, в умовах особливого періоду під час правового режиму військового стану, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За даним фактом відносно ОСОБА_1 було складено протокол про військове адміністративне правопорушення серії 297КОО №1 від 26.01.2025 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП (а.с.1-3). Відповідно до ч. 3 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за дії передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. За змістом ч.1 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Таким чином, нормами законодавства передбачено, що адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 настає також за відмову військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння військовослужбовцем, утворює закінчений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Крім того, Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду №32 (далі Порядок) визначена процедура направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення огляду. У разі відмови військовослужбовця/військовозобов`язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії військовослужбовця/військовозобов`язаного щодо ухилення від огляду (п. 11 Порядку). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідності до п. 11 Порядку, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований в протоколі про адміністративне правопорушення у присутності двох свідків. Зазначений факт також не заперечувався ОСОБА_1 під час судового засідання в суді апеляційної інстанції 15.05.2025. Так, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції були викликані свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15 травня 2025 року, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що є заступником начальника 297 комендатури охорони та обслуговування та 25.01.2025 року під час несення служби, він разом з майстер-сержантом ОСОБА_4 , з метою перевірки особового складу та виконання інших обов`язків, прибув на позицію « ОСОБА_5 ». Зайшовши в бліндаж, випадкового розбудили солдата ОСОБА_1 , який почав кричати та агресивно поводитись. В ході перевірки у ОСОБА_1 були виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, про наявність, яких останній заперечував. З метою перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, останнього було доставлено в медичний заклад на вул. Воробйова м. Одеси, однак останній відмовився від проходження огляду. Крім того, зауважив, що ОСОБА_1 не є його прямим підлеглим. 13 червня 2025 року, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що є командиром взводу 297 комендатури охорони та обслуговування. 25.01.2025 року під час несення служби, він разом з капітаном ОСОБА_3 , з метою перевірки наявності особового складу, прибув на позицію «Дуга». Далі, в ході перевірки, прокинувся солдат ОСОБА_1 , який почав кричати та загалом неадекватно себе поводити. В ході перевірки у ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема відчутний запах алкоголю, нездорова збудженість. Після цього ОСОБА_1 було відведено до санчастини, де вони чекали направлення на огляд. Далі, він разом з капітаном, старшим позиції та командиром відділення сіли в автомобіль та поїхали до медичного закладу, з метою проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак, прибувши до медичного закладу, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд, після чого були запрошені свідки для засвідчення факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та безпосередньо засвідчення такого факту. Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово був подовжений Указами Президента і діє до сьогоднішнього дня. Отже, станом на 25.01.2025 року особливий період в Україні тривав. Тобто, дії ОСОБА_1 , що зафіксовані протоколом від 26.01.2025, вчинені в умовах особливого періоду, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Аналіз наведених вище норм та доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння військовослужбовцем, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння була проведена із порушенням процедури направлення військовослужбовців для огляду на стан сп`яніння, адже в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд, є необґрунтованими, оскільки направлення на огляд військовослужбовця з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння це документ, який є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та відповідно надається лікарю вказаного закладу. Разом з тим, законом не передбачено його долучення до матеріалів справи. За поясненнями свідка ОСОБА_6 зазначене направлення на огляд складалось. Твердження апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння мав проводись не уповноваженою особою, є помилковими, з огляду на таке. Огляд проводиться: уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку (п. 5 Порядку). Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право на проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих держадміністрацій з урахуванням необхідності проведення такого огляду також і в районах ведення бойових дій (п. 9 Порядку). Уповноважена посадова особа забезпечує проведення огляду військовослужбовця/військовозобов`язаного у закладі охорони здоров`я (п. 10 Порядку). Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу військовослужбовця/військовозобов`язаного (п. 13 Порядку). Отже, огляд військовослужбовця у закладі охорони здоров`я проводиться лікарем відповідного закладу у присутності уповноваженої посадової особи. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків, про що лікарем ОСОБА_7 було складено висновок КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000204 від 25.01.2025 року, в якому зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків. Крім того, у відповідності до п. 11 Порядку, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований в протоколі про адміністративне правопорушення у присутності двох свідків. Таким чином, апеляційним судом не встановлено порушень в цій частині, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відсутність у п. 5 висновку №000204 від 25.01.2025 року підпису особи, що направила ОСОБА_1 на огляд та даних свідків, жодним чином не впливає на наявність об`єктивної сторони складу інкримінуємого правопорушення, оскільки в даному випадку, складення зазначеного висновку прямо не передбачено ст. 266-1 КУпАП та/або Порядком. Визначальним в даному випадку є саме фіксація відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в протоколі про адміністративне правопорушення в присутності двох свідків, що і було дотримано, а тому твердження в цій частині не є слушними. Доводи апелянта про відсутність у протоколі часу вчинення правопорушення, не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 25.01.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Тим більше, суд зазначає, що приблизний час вчинення правопорушення (10:00 год.) випливає як із письмових пояснень свідків, так і з їх усних показань наданих в суді апеляційної інстанції, який ОСОБА_1 під час судового засідання не заперечувався. Щодо посилань сторони захисту на те, що ОСОБА_1 був вже притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді «суворої догани», апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Серед видів юридичної відповідальності визначають наступні види: кримінальна; адміністративна; цивільно-правова; дисциплінарна; матеріальна; конституційна; міжнародно-правова. На відміну від адміністративної відповідальності, дисциплінарна пов`язана із порушенням військової дисципліни. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Тобто, накладення стягнень за дисциплінарні проступки є правом командира (начальника), і використовується воно лише у разі необхідності, що передбачено п. 45 Дисциплінарного статуту. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Стаття 14 КУпАП визначає, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Тобто певний проступок може містити одночасно склад і дисциплінарного, і адміністративного проступку, що пов`язано з певними повноваженнями або статусом суб`єкта проступку. Адміністративне правопорушення, вчинене особою, водночас може бути і дисциплінарним проступком, оскільки пов`язане з неналежним виконанням службових обов`язків (обов`язків несення військової служби). Відтак притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності не виключається. Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку. Отже, притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність дисциплінарного проступку. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 травня 2022 року по справі № 420/3630/20. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.000616, для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Таким чином, апеляційний суд наголошує, що застосування до військовослужбовця солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не є порушенням ст. 61 Конституції України та відповідно не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як обраний правопорушником спосіб свого захисту. Апеляційний суд також враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_8 , винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_8 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курчин Сергій Анатолійович, залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда