Постанова 4855 № 640/20635/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20635/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. за участю секретаря Дудин А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування наказу, поновлення на посаді, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві в якому просив: - скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.10.2022 №1125 в частині застосування до заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність; - скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2022 №1171 в частині застосування до заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади; -поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовив у повному обсязі. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що наряд «Реус101» неодноразово покидав визначені межі патрулювання, перебуваючи у різних районах міста Києва- безпідставні та не підтверджуються жодним належним та допустим доказом, що містяться в матеріалах справи. Єдиним фактом залишення місця несення служби патрульним нарядом «Резус 101» в Голосіївському районі м.Києва є поїздка екіпажу патрульного наряду до лікарні в Шевченківському районі м.Києва, де старший наряду ОСОБА_2 отримував за його словами консультацію у лікаря. Позивач зазначив, що перебуваючи в наряді ОСОБА_2 свідомо не повідомив ані відповідального по полку поліції ОСОБА_1 , ані безпосереднього командира про прийняте ним рішення залишити місце несення служби в Голосіївському районі м.Києва та поїхати на консультацію до лікаря. Позивач зазначив, що під час проведення інструктажу ОСОБА_2 не повідомляв його про необхідність відвідування ним лікаря, і не просив замінити його в цей день в наряді. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що під час відсутності наряду «Резус 101» у районі патрулювання, відбулося декілька резонансних подій, на які поліцейські повинні були б відреагувати, позивач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що серед 63 перелічених повідомлень чергового по Голосіївському району м.Києва міститься певна кількість саме резонансних подій. Щодо висновку суду про відвертий формалізм з боку ОСОБА_1 у здійсненні інтруктажів, позивач зазначив, що він 14.09.2022 провів інструктажі з особовим складом. На інструктажах був присутній перевіряючий-старший інспектор, який у судовому засіданні підтвердив, що особисто приймав участь в інструктажах і жодних зауважень у нього не було. На наступний день після виявлення дисциплінарних порушень у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , вже інший перевіряючий - старший інспектор ОСОБА_6 здійснив перевірку організації несення служби особовим складом та перевірку проведення інструктажів з особовим складом, на підставі чого дійшов висновку про відсутність недоліків при проведенні інструктажів. Позивач зазначив, що не вважає порушеннями порядок заповнення путівки-завдання в частині визначення часу проведення інструктажів та часу заступання в наряди, а також інші відомості. Також апелянт зазначив, що 06 жовтня 2022 року він також проводив інструктаж з нарядами та звертав увагу на недопустимість залишення місць патрулювання, інформування відповідального по полку поліції про всі нештатні ситуації, які можуть траплятися під час несення служби. Водночас старший наряду ОСОБА_7 свідомо пішов на порушення службової дисципліни, та здійснив виїзд на АЗС під час несення служби для дозаправки службового транспорту. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.10.2022 №1125, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національна поліції України, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов?язків, вимог підпункту 4 пункту 4 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2017 №440), до заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. В подальшому, Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2022 №1171, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національно поліції України, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов?язків заступника командира полку в частині контролю за дотриманням підлеглими засобів безпеки, зокрема щодо поводження з вогнепальною зброєю, під час виконання службових обов?язків, а також не здійсненні щоденного контролю за несенням служби нарядами по забезпеченню охорони публічного порядку, вимог підпункту 4 пункту 4 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2017 №440), до заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. Не погоджуючись із вищевказаними наказами, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування та поновлення на посаді. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.4 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною 4 статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01 травня 2022 року, передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Відповідно до ч.1 статті 12 Закону № 580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до частин 1,2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п. 24 ч.1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. Згідно ч.2 статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - "Дисциплінарний статут"), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Частина 3 вказаної статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, у тому числі: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до частин першої - шостої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Відповідно до частин першої-третьої, сьомої-десятої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", Закону України "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Судом встановлено, що наказом від 26.10.2022 №1125 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, а наказом від 07.11.2022 №1171 у вигляді звільнення з посади. Вищевказані накази прийняті на підставі висновків службового розслідування, якими фактично встановлено, зокрема, неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що матеріалами службових розслідувань доведено в діях позивача складу дисциплінарних проступків, через які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що зроблені за неповного встановлення обставин справи з огляду на наступне. Щодо дисциплінарного проступку, за вчинення якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, 20.09.2022 старшими інспекторами ВП УГІ ГУНП у м. Києві Немченко Д. та Чумаченко Я. було подано начальнику ГУНП у м. Києві доповідну записку, в якій повідомлялось, що 14.09.2022 здійснено перевірку дотримання дисципліни та законності під час несення служби нарядами поліції ГУНП у м.Києві. О 12:20 цього дня було виявлено службовий автомобіль «Мітцубісі» Аутлендер», у салоні якого перебував поліцейський взводу №2 роти №1 ППОП №1 ГУНП у м.Києві сержант поліції ОСОБА_3 . Пізніше до транспортного засобу підійшли поліцейські взводу №2 роти №1 ППОП №1 ГУНП у м.Києві старші сержанти поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебували. без автоматичної вогнепальної зброї. Під час з`ясування причини перебування за адресою по вул. Майбороди, 19 у м.Києві, встановлено, що вони заступили на відпрацювання Голосіївського району із позивним «Резус 101». Оскільки одному з поліцейський треба було проконсультуватися у лікаря, вони покинули межі патрулювання та прибули за вказаною адресою. В подальшому під час перевірки службового транспортного засобу у багажному відсіку виявлено автоматичну вогнепальну зброю, яка належала поліцейському ОСОБА_2 . Вказана особа пояснила, що він залишив свою зброю у багажному відділенні у зв`язку з тим, що потребував консультації лікаря. З метою отримання пояснення що вказаної події, на місце викликано відповідального заступника командира полку ППОП №1 ГУНП у м.Києві підполковника поліції ОСОБА_1 . По прибуттю ОСОБА_1 повідомив, що після надходження на їх адресу доповідної записки про виявлені недоліки, буде проведено службове розслідування. 27.09.2022 начальником ГУНП у м.Києві видано Наказ №1230 про призначення та проведення службового розслідування за фактом наведеним у доповідній записці. 11.10.2022 Наказом №1317 було продовжено строк проведення службового розслідування. В ході службового розслідування у всіх осіб причепних до вказаної події були відібрані письмові пояснення. ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначив, що 14.09.2022 він згідно плану-розрахунку сил та засобів був запланований відповідальним по ППОП №1 ГУНП у м.Києві. О 9:00 був проведений цільовий інструктаж групам швидкого реагування, які заступали на охорону публічного порядку в м.Києві. Серед питань які підіймалися на інструктажі крім дотримання мір особисто безпеки, дотримання законності, ввічливого ставлення до громадян, використання фотозйомки, відеозйомки всіх порушень, попереджав про категоричну заборону порушення наказу №70 від 2016 року, в частині заборони залишати табельну зброю без нагляду, а також передавати її іншим особам. Також наголошував про заборону залишення місця несення служби без дозволу командира полку. У поясненнях ОСОБА_1 також вказав, що поліцейські про виїзд за межі району патрулювання його не повідомляли. Крім того вказав, що якщо і повідомляли то дозвіл на виїзд надає командир полку, без його дозволу він особисто дозволу не міг надати. 21.10.2022 складено Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ППОП №1 ГУНП у м.Києві. У вказаному висновку зазначено, що вивченням Інформаційного порталу Національної поліції України (далі - ІНП), встановлено, що 14.09.2022 о 14:53 на службовий планшетний пристрій "Резус 101" надійшло повідомлення про хуліганство біля станції метрополітену "Видубичі". Поліцейські о 15:08 на службовому планшеті проставили відмітку про прибуття на місце. У подальшому о 16:17 на службовому планшеті проставили відмітку про відпрацювання вказаного виклику із внесенням електронного рапорту до підсистеми ІПНН. Вказане повідомлення зареєстровано ІТС ІПНП та журналі ЄО Голосіївського УП за №35683. Вивченням GPS-трекеру, який встановлений на службовому транспортному засобі, з?ясовано, що 14.09.2022 наряд "Резус 101" о 15:08 перебував у районні отриманого виклику, але через 20 хвилин вони покинули його межі та направились до іншого місця. Також було встановлено, що наряд "Резус 101" неодноразово покидав визначені межі патрулювання, перебуваючи у різних районах міста Києва. Вивченням путівок-завдань ППОП №1 ГУНП у м. Києві за 14.09.2022 встановлено, що відповідальним по ППОП №1 ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 інструктажі нарядів особового складу не здійснюються, відмітки у вказаних документах проставлялися формально. Про що свідчать, зокрема, путівка-завдання наряду «Резус 105», у якій зазначено, що інструктаж проведено о 09:00, та о тій же годині вони заступили на патрулювання Оболонського району м. Києва. Наряд «Резус 115» інструктаж проведено о 10:00 та о тій же годині вони заступили на патрулювання Дарницького району м. Києва. Наряду «Дельта 3» інструктаж проведено о 08:00, та о тій же годині вони заступили на патрулювання Подільського району м. Києва. Крім того, дослідивши відомості з ІНП з?ясовано, що під час відсутності наряду «Резус 101» у районі патрулювання, відбулося декілька резонансних подій, на які поліцейські ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) повинні були б відреагувати, у разі несення служби визначеним маршрутом у межах Голосіївського району м. Києва. У висновку вказано, що у діях заступника командира полку ППОП №1 ГУНП у м.Києві підполковника поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог пункту сьомого ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», функціональних обов`язків, що виразилось у формальному підході до проведення інструктажів особового складу, який залучався до виконання покладених завдань, вимог пп.4 п.4 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, що виразилось у неналежному контролі за діями особового складу, що у кінцевому результаті призвело до порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ППОП №1 ГУНП у м.Києві. Саме на підставі вказаного висновку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. Суд першої інстанції зазначив, що під час судового засідання вказані обставини позивачем не спростовані, що в свою чергу свідчить про те, що позивач самоусунувся від виконання своїх безпосередніх обов`язків, зокрема, щодо забезпечення належної організації діяльності ввіреного йому підрозділу та здійснення належного контролю за дотриманням службової дисципліни підпорядкованого особового складу. Окремо суд зазначив, що відвертий формалізм з боку ОСОБА_1 , з яким позивач проводив інструктажі, свідомо формує хибну думку у своїх підлеглих. Позивач як керівник несе відповідальність за дотримання службової дисципліни особовим складом. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком відповідача та суду першої інстанції та зазначає наступне. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність слугувало вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національно поліції України, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов?язків, вимог підпункту 4 пункту 4 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів. Згідно пункту 7 частини 1 ст.3 Дисциплінарного статуту НПУ керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Підпунктом 4 пункту 4 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів передбачено, що відповідальний по ТВП повинен перебувати в службовому приміщенні за місцем розташування ТВП, постійно бути на зв`язку із черговою частиною, виїжджати на місце подій та здійснювати перевірку організації несення служби нарядами поліції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до посадових обов`язків позивача входить контроль дотримання підлеглими службової дисципліни, проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. В ході службового розслідування відповідачем опитано всіх причетних до події, і вказані обставини вказали, що свого безпосереднього керівника вони не повідомляли про залишення на деякий час місця свого патрулювання, як і не отримували від позивача дозволу на залишення місця патрулювання. У свою чергу в судовому засіданні відповідач не зміг відповісти на питання колегії суддів, яким нормативно-правовим актом, інструкцією, тощо передбачено порядок дій чергового по ППОП №1 ГУНП у м.Києві зі здійснення перевірки несення служби підпорядкованими йому нарядами поліції. Щодо висновків про те, що відповідальним по ППОП №1 ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 інструктажі нарядів особового складу не здійснюються, колегія суддів зазначає наступне. В матеріалах справи наявні путівки-завдання за 14.09.2022. Вказані путівки заповнені особисто поліцейськими, яким вони видавались. В кожній такій путівці-завданні зазначено про проведення інструктажу відповідальним по ППОП №1 ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 . Наявний підпис позивача та розписано детально пропозиції, які обговорювались на інструктажі. Зокрема у путівці-завданні виписаній Гладкому вказано, що інструктаж проведено 14.09.2022 о 9:30 відповідальним ОСОБА_1 . При цьому у Плані-розрахунку за 14.09.2022 містяться відмітки майора поліції ОСОБА_8 , який здійснював контроль за проведенням інструктажів з особовим складом, про проведення ОСОБА_1 о 8:00, 8:30, 10:00, 19:30 інструктажів. Аналогічні відомості про проведення позивачем інструктажів з особовим складом містяться також у наявних у матеріалах справи Планах-розрахунках за 13.09.2022, 15.09.2023, 16.09.2022. Вказані обставини не спростовані відповідачем у судовому засіданні. Щодо посилання відповідача на те, що у путівках-завданнях час проведення інструктажів збігається з часом виїзду поліцейських на завдання, що за висновком відповідача свідчить про взагалі відсутність проведення позивачем інструктажів, колегія суддів зазначає, що такі помилки у зазначенні вірного часу проведення інструктажів не можуть свідчити про відсутність їх взагалі. Наявні у матеріалах справи докази та свідчення осіб, дають змогу суду дійти висновку, що інструктажі з особовим складом позивачем проводились. Колегія суддів зазначає, що матеріалами службового розслідування достеменно не підтверджено факт неналежного контролю ОСОБА_1 за діями особового складу, не підтверджено належними доказами факт відсутності проведення позивачем інструктажів. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність в діях позивача порушення службової дисципліни. Щодо дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що наказом від 07.11.2022 №1171 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні функціональних обов`язків в частині контролю за дотриманням підлеглими засобів безпеки, зокрема щодо поводження з вогнепальною зброєю, а також не здійсненні щоденного контролю за несення служби нарядами по забезпеченню охорони публічного порядку. Так, під час службового розслідування встановлено, що 06.10.2022 відповідно до плану-розрахунку добових нарядів для забезпечення публічного порядку на території залізничного вокзалу Київ-пасажирський у м. Києві заступили поліцейські ППОП №1. Старшим наряду було визначено командира взводу №2 роти №2 ППОП №1 ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_7 . Так, цього ж дня перевіряючими КМУ ДВБ НП України, було виявлено відсутність на прилеглій території до Центрального залізничного вокзалу службового автобусу "ПАЗ", номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), у період часу з 12:00 по 13:10, який мав перебувати неподалік несення служби поліцейськими ППОП №1. Після прибуття вказаного службового транспортного засобу на територію вокзалу було встановлено, що ним керував поліцейський-водій взводу №3 автотранспортної роти ППОП №1 ГУНП у м. Києві старший сержант поліції Скрипка С.Л., а разом з ним був ОСОБА_7 , яким було залишено визначене місце патрулювання Солом?янського району м. Києва. У подальшому, перевіряючими, під час огляду салону службового автобуса було виявлено вогнепальну автоматичну зброю, а саме "АКСУ" з набоями до неї у кількості 30 штук, яка закріплена за капітаном поліції ОСОБА_7 , який під час здійснення перевірки був відсутній, а прибувши через деякий час повідомив, що відходив по власним справам. У судовому засіданні свідок капітан поліції ОСОБА_7 пояснив, що дійсно він 06.10.2022 згідно Плану-розрахунку нарядів ППОП №1, заступив на чергування для забезпечення публічного порядку, припинення та виявлення правопорушень на території прилеглій до залізничного вокзалу Київ-пасажирський у м. Києві та був визначений старшим нарядів. Перед заступанням на службу вони заїхали на АЗС, однак, так як на паливній карті не було палива вони не змогли заправитись та поїхали до місця несення служби. О 12:00 він спільно з водієм ОСОБА_9 поїхали на АЗС, де заправились та повернулись до місця несення служби. Про те, що вони виїжджали з місця несення служби, він нікому з керівництва не повідомляв. Повернувшись на залізничний вокзал о 13:10 помітили працівників КМУ ДВБ НП України, які перевіряли несення служби нарядами. Через деякий час ними було виявлено його автоматичну зброю, яка лежала на капоті приладів службового автобуса без нагляду. Про вказаний недолік останні внесли відмітку як зауваження у шляховий лист. У подальшому, він повідомив чергову частину ППОП №1 про цю ситуацію та на місце прибув відповідальний від керівництва заступник командира полку ППОП №1 ГУНП у м. Києві підполковник поліції Салієнко М.Б. Окрім наведеного у судовому засіданні ОСОБА_7 зазначив, що не вважає свій вчинок порушенням порядку несення служби в наряді, а також те, що після цієї події командиром ППОП №1 його було підвищено на посаду заступника командира роти. У письмових поясненнях та у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 06.10.2022 він заступив відповідальним по ППОП №1 ГУНП у м. Києві. О 08:30 після отримання зброї особовим складом він провів цільовий інструктаж із нарядами, які заступають для забезпечення охорони публічного порядку, щодо дотримання ними дисципліни, законності та правил особистої безпеки. Крім того, наголосив на дотримані Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом від 01.02.2016 №70. Також особовому складу він неодноразово наголошував про заборону залишення меж патрулювання. О 13:30 його повідомили, що була здійснена перевірка несення служби особовим складом в Солом?янському районі м. Києва, а саме на Центральному залізничному вокзалі, як недолік було вказано на те, що службовий транспорт був відсутній на місці несення служби, а капітан поліції ОСОБА_7 залишив автоматичну зброю без нагляду. Також зазначив, що 06.10.2022 наряд поліцейських не повідомляв його про залишення меж патрулювання, та відповідного дозволу він їм не надавав. Позивач акцентував увагу суду щодо виконання ним у вказані періоди завдань лише в якості відповідального ППОП №1 ГУНП у м. Києві, зокрема, щодо неповідомлення його як відповідального поліцейськими у залишенні меж патрулювання та обмеження у транспортному засобі, що унеможливлювало здійснити перевірку несення служби за підлеглими. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та дійшов висновку про те, що у діях позивача вбачаються порушення вимог пункту сьомого частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов?язків, що виразилось у формальному підході до проведення інструктажів особового складу, який залучався до виконання покладених завдань, вимог підпункту 4 пункту 4 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2017 №440, що виразилось у неналежному контролі за діями особового складу, що у кінцевому результаті призвело до порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ППОП №1 ГУНП у м. Києві. Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про те, що згідно наказу ГУНП у м.Києві від 20.01.2022 №152 саме начальника центра забезпечення №2 ОСОБА_10 зобов`язано забезпечити необхідними паливно-мастильними матеріалами визначену кількість груп реагування підрозділів поліції особливого призначення та відділу поліції. Суд першої інстанції не врахував, що саме неналежне забезпечення паливно-мастильними матеріалами полку поліції особливого призначення №1 в м.Києві начальником центру забезпечення №2 ОСОБА_10 стало причиною того, що 06.10.2022 транспортний засіб - автобус ПАС патрульного наряду на залізничний вокзал в м.Києві перед заступанням в наряд не був заправлений необхідною кількістю пального і старший наряду ОСОБА_7 під час несення служби на залізничному вокзалі залишив місце несення служби та виїхав з водієм ОСОБА_9 для дозаправки пальним. Натомість відповідач у судовому засіданні не зміг відповісти на питання колегії суддів, яким нормативно-правовим актом, інструкцією, тощо передбачено порядок дій чергового по ППОП №1 ГУНП у м.Києві зі здійснення перевірки несення служби підпорядкованими йому нарядами поліції. Також суд першої інстанції зазначив, що досліджені у судовому засіданні путівки-завдання ППОП №1 ГУНП у м. Києві за 06.10.2022 свідчать про те, що відповідальним по ППОП №1 ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 інструктажі нарядів особового складу здійснюються формально, про що свідчать відмітки у вказаних документах у яких зазначено, що інструктаж проведено у той же час, коли поліцейські заступають на патрулювання. Стосовно вказаних обставин колегія суддів вже надавала оцінку та зазначала, що такі помилки у зазначенні правильного часу проведення інструктажів, враховуючи наявність інших належних доказів, не можуть свідчити про не проведення позивачем інструктажів. Відповідачем не надано до суду жодного доказу, чи свідчення службової особи, яка б підтвердила факт ухилення позивача від виконання свого обов`язку з проведення інструктажів, або формального проведення останніх. Отже, матеріали службового розслідування не місять доказів не здійснення контролю позивачем за дотриманням підлеглими службової дисципліни, а також не здійсненні щоденного контролю за несення служби нарядами по забезпеченню охорони публічного порядку. Як наслідок, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади є безпідставним. Фактично висновки службових розслідувань, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими, зроблені лише з урахуванням пояснень працівників поліції, відносно яких проводилось службове розслідування та документів, на підставі яких такі розслідування призначені, без надання оцінки доводам позивача, без з`ясування всіх обставин, без врахування особи позивача, ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, його попередньої поведінки, ставлення до служби. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про вчинення позивачем дисциплінарних проступків є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування наказу від 26.10.2022 №1125 в частині застосування до заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність та наказу від 07.11.2022 №1171 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку позивачем оскаржено дисциплінарний наказ, яким власне й застосовано до позивача дисциплінарне стягнення, проте не оскаржено наказ по особовому складу, яким виконано (реалізоване) дисциплінарний наказ. ГУНП у м. Києві 14.11.2022 було видано наказ №1751 о/с, яким на реалізацію наказу від 07.11.2022 №1171 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника командира полку поліції особливого призначення №1 Головного управління Національної поліції у м. Києві. Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. За положеннями частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Змістом статті 160 КАС України встановлені вимоги до позовної заяви, за якими у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша). В позовній заяві, зокрема, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункт 4 частини п`ятої). Верховний Суд в постанові від 13 квітня 2023 року в справі № 757/30991/18-а вказав на те, що вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог. У розумінні статті 13 Конвенції «ефективний засіб правого захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15). Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а). У зв`язку з наведеним, з метою повного, належного захисту порушених прав позивача, колегія суддів, керуючись ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.11.2022 №1751 по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника командира полку поліції особливого призначення №1 Головного управління Національної поліції у м. Києві. Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач працював та був звільнений з посади заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивача слід поновити на посаді заступника командира полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві з 14.11.2022. Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, у додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що під час здійснення розгляду справи судом першої інстанції, представник ГУНП у м. Києві неодноразово звертав увагу суду на порушення позивачем процесуального строку звернення до суду з позовною заявою, зокрема до відзиву на позовну заяву було долучено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, однак дане клопотання судом розглянуто не було. Відповідач зазначив, що з Наказом ГУНП у м. Києві від 26.10.2022 № 1125 позивач ознайомлений 31.10.2022, а з наказом ГУНП у м. Києві від 07.11.2022 № 1171 позивача ознайомлено 09.11.2022. Відповідач вважає, що позивач звернувшись до суду 29.11.2022 пропустив п`ятнадцятиденний строк звернення до суду з даним позовом. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, за частиною першою якої визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Водночас, відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України. Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут НП України доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду. При цьому, Преамбулою Дисциплінарного статуту передбачено, що цим Статутом, зокрема, визначені види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Так, предметом оскарження у цій справі є накази відповідача про застосування до позивача дисциплінарних стягнень у виді попередження про неповну службову відповідність та у виді звільнення з посади. Аналіз викладених вище положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин. Отже, за загальним правилом строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, як вже було зазначено вище, Законом № 2123-ІХ було доповнено Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Поряд з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). При цьому, надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні. Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту (який у цій справі є спеціальним законом) встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої якої поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що дійсно законодавець у згаданій статті Дисциплінарного статуту пов`язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 16.05.2025 у справі № 480/5518/24. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що незважаючи на те, що Дисциплінарним статутом встановлений 15-денний строк звернення до суду, відповідно до положень статті 121 КАС України, суд, який розглядає таке звернення не позбавлений права поновити пропущений строк, за заявою позивача, якщо обґрунтування щодо підстав поновлення строку визнано поважними. Так, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 121 КАС України). Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19. При цьому, колегія суддів зауважує, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом. У матеріалах справи наявне клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, в якому він зазначає, що дійсно з наказом №1125 він ознайомився під підпис 31.10.2022. Разом з тим, 04.11.2022 він звернувся з рапортом до Національної поліції у м.Києві про скасування дисциплінарного стягнення, визначеного наказом №1125. Листом від 16.11.2022 №1741/15-2022 було відмовлено у задоволенні рапорту про скасування дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. Вказаний лист позивач отримав 25.11.2022. Позивач зазначив, що з наказом від 07.11.2022 він ознайомився 09.11.2022 та 11.11.2022 звернувся до Національної поліції України з відповідним рапортом про скасування дисциплінарного стягнення. Не отримавши відповіді він 28.11.2022 звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують доводи позивача наведені у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом. З матеріалів справи вбачається з позовом до суду позивач звернувся 28.11.2022, при цьому наказ про виконання застосованого дисциплінарного стягнення про звільнення з посади, видано відповідачем 14.11.2022. Отже строк на звернення до суду з позовною вимогою про скасування наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2022 №1171 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, позивачем не пропущено. В частині позовних вимог про скасування наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.10.2022 №1125 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, строк звернення до суду є пропущеним. Разом з тим, враховуючи не значний період пропуску позивачем строку, наявність у нього поважних причин пропуску останнього, які підтверджуються наявними у матеріалах страви доказами, з метою повного захисту прав позивача, колегія суддів вважає, що наявні обґрунтовані підстави для визнання поважними причини пропуску строку позивачем на звернення до суду з даною позовною заявою. Натомість доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження та не є підставою для залишення позову без розгляду. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 317, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.10.2022 №1125 в частині застосування до заступника командира полку поліції особливого призначення №1 Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. Скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2022 №1171 в частині застосування до заступника командира полку поліції особливого призначення №1 Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади. Скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.11.2022 №1751 по особовом складу про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника командира полку поліції особливого призначення №1 Головного управління Національної поліції у м. Києві. Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника командира полку поліції особливого призначення №1 Головного управління Національної поліції у м. Києві з 14.11.2022. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 19.06.2025 Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О.Сорочко А.Ю.Коротких