Постанова Сумський апеляційний суд № 592/9688/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 року м.Суми Справа №592/9688/24 Номер провадження 22-ц/816/950/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2024 року у складі судді Бичкова І.Г., ухвалене у м.Суми, в с т а н о в и в : 11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання. Свої вимоги мотивував тим, що він є непрацездатною особою, пенсіонером, особою похилого віку та має інвалідність першої групи по зору з дитинства. У зв`язку з вадами здоров`я та похилим віком він потребує постійного стороннього догляду, піклування та матеріальної підтримки. Його дохід складає лише пенсія, яка не дозволяє забезпечити належне лікування, оздоровлення, харчування та проживання, інших доходів або майна від якого можливо отримувати додаткові кошти у нього немає. Посилаючись на те, що його повнолітній син ухиляється від обов`язку утримання батька, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову 11.06.2024 року; допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання батька в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 11.06.2024 року. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. ОСОБА_2 з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що батько не виконував відносно нього батьківських обов`язків, його утримання здійснювалося опікуном за рахунок держави; позивачем надана не вся інформація про його доходи; відповідач є єдиним годувальником в сім`ї і стягнення з нього аліментів є надмірним тягарем для його сім`ї. Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до апеляційного суду не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, як особа, яка досягла певного віку (а.с. 3), є особою з інвалідністю з дитинства першої групи по зору, встановленою безтерміново (а.с. 5, 9, 118), має розмір пенсії, який не на багато перевищує прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність (а. с. 8). Позивач ОСОБА_1 має ще одного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 26). Рішенням Ковпаківського районного народного суду м. Суми від 11.04.1991 року у справі № 2-144/1991 було стягнуто з ОСОБА_1 , 1958 року народження, уродженця с. Штеповка, Сумського р-ну, Сумської обл., аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку, але не менш як 20 руб., щомісячно, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, починаючи стягнення з 19.11.1990 року, на користь ОСОБА_5 . Рішення набрало законної сили 23.04.1991 року (а.с. 26). Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 не був позбавлений своїх батьківських прав щодо сина - ОСОБА_2 . Відсутні докази, що він ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач ОСОБА_2 не набув статусу дитини-сироти, 18.11.1996 року йому лише було призначено опікуна ОСОБА_6 (а. с. 28, 29). Відповідач ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 32) та непрацездатну дружину, особу з інвалідністю - ОСОБА_8 (а. с. 32, 33). Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2024 року у справі № 592/19426/23, провадження № 2/592/517/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус СМНО Онопрієнко Анна Вікторівна про визнання договору дарування недійсним було залишено без задоволення. Постановою Сумського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анною Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за №

895. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57538496 від 08 квітня 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анною Вікторівною, на підставі договору дарування серія та номер: 895, виданого 08 квітня 2021 року, про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2260137959101, номер відомостей про речове право: 41400370. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок - за розгляд справи в суді першої інстанції та в розмірі 1610 гривень 40 копійок - за апеляційний перегляд справи. Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач є непрацездатною особою та потребує матеріальної допомоги, а відповідач зобов`язаний утримувати батька. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром стягнутих з відповідача аліментів з огляду на таке. Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати непрацездатного батька судом не встановлено, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для відмови у задоволенні позову. Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 є непрацездатною особою, як особа, яка досягла певного віку, є особою з інвалідністю з дитинства першої групи по зору, має розмір пенсії, який не на багато перевищує прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність. Судом враховано, що позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості та права звернутися до іншого свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з позовом про стягнення аліментів на своє утримання, відповідач ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину: дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та непрацездатну дружину, особу з інвалідністю - ОСОБА_8 . Беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_1 не був позбавлений своїх батьківських прав щодо сина - ОСОБА_2 , а відтак він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, потребує матеріальної допомоги, а відповідач ОСОБА_2 має реальну можливість утримувати свого непрацездатного батька ОСОБА_1 суд дійшов висновку про те, що слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн щомісячно. При цьому, суд першої інстанції при визначені розміру аліментів на утримання позивача не врахував, що такий розмір є надмірним тягарем для відповідача та його родини, а також, що позивач отримує пенсію, яка перевищує прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, має право отримувати утримання від іншого повнолітнього сина, тому аліменти на утримання батька в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн будуть достатніми для позивача та не становитимуть надмірного тягаря для відповідача. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру аліменти на утримання батька. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач, як особа з інвалідністю 1 групи, звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог (на 30%), підлягає стягненню 363,36 грн. Пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги (60%), відповідачу необхідно компенсувати за рахунок держави сплачений ним судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду в розмірі 1090,08 грн Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України остаточно необхідно компенсувати відповідачу ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 726 грн 72 коп.(1090,08 грн - 363,36 грн). Оскільки справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.2 ч.1 ст. 374, ст. ст. 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2024 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання батька в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн, щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 11.06.2024 року. Компенсувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 726 грн 72 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов