Постанова 4857 № 380/26708/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26708/23 пров. № А/857/27697/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (суддя- Гулик А.Г., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/26708/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 14 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код (відповідач-2) та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про відмову у призначенні пенсії за № 133850014985 від 10.10.2023 року, та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову призначенні пенсії від 10.11.2023 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши період навчання в Бориславському медичному училищі, та періоди роботи на посадах медсестер до спеціального стажу у сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №

909. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №133850014985 від 10.10.2023 про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 133850014985 від 08.11.2023 "Про перегляд рішення про призначення пенсії". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, що враховується при призначенні пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 періоди роботи з 05.08.1986 по 08.12.1986; з 24.12.1986 по 27.09.1990; з 08.10.1990 по 01.04.1996; з 01.10.1996 по 21.01.1999; з 01.08.2000 по 31.03.2004; з 05.04.2004 по 11.01.2016; з 19.09.2016 по 03.08.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржили Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подавши апеляційні скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з підстав, наведених у своїй апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з підстав, наведених у своїй апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив на апеляційні скарги рішення суду першої інстанції поданий не був. Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працювала протягом усього періоду здійснення трудової діяльності медичним працівником, а загальний трудовий стаж становить 35 років 05 місяців 2 дні. Позивач 03.10.2023 звернувся до відповідача-2 із оригінальними документами для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» оскільки такі діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015. Відповідач-1 прийняв Рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років за №133850014985 від 10.10.2023, не зарахувавши до пільгового стажу, який визначений пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», весь період роботи позивача на посадах медсестри у пансіонатах, та підприємствах (установах), у яких працював позивач. Також, відповідач-1 зазначив, що Постановою № 909 від 04.11.1993 не передбачені дані медичні посади позивача, тому це не дає правових підстав для зарахування такого стажу. Як зазначив позивач, його страховий медичний стаж становить 35 років, що є достатнім для призначення пенсії за вислугою років, на момент звернення позивача (03.10.2023) до відповідача-2 із заявою для призначення пенсії у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії, звернувся з відповідним позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців. Відтак, законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача є трудова книжка. Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи. Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , спеціальний трудовий стаж складається із періодів: з 05.08.1986 по 08.12.1986 - на посаді медичної сестри у Львівській міській лікарні; з 24.12.1986 по 27.09.1990 позивач працював в пансіонаті "Карпати" з 24.12.1986 на посаді медична сестра по 16.08.1988 - переведена інструктором ЛФК; з 08.10.1990 по 01.04.1996 пансіонаті "Джерельце" на посаді медичної сестри; з 01.10.1996 (прийнята санітаркою палатною), 03.03.1997 переведена медсестрою палатною, звільнена з 21.01.1999 працювала в ВАТ Михайлівському гірнозбагачувальному комбінаті; з 01.08.2000 по 31.03.2004 працювала в філії ДП "Укрнафтаторгсервіскомплект" на посаді медичної сестри на водних та фізіотерапевтичних процедурах; з 05.04.2004 по 11.01.2016 працювала в приватному підприємстві "Зелений бір на посаді медичної сестри на водних та фізіотерапевтичних процедурах; з 19.09.2016 по 03.08.2023 працювала в приватному підприємстві Медичний центр "Едельвейс" на посаді старшої медичної сестри. Встановлені судом обставини справи щодо зайняття позивачем відповідних посад та працевлаштування у згаданих закладах, сторонами у справі визнаються. Також, згідно з наданими ПП "Зелений Бір" документами на час роботи позивача, таке мало ліцензію, видану Міністерством охорони здоров`я України №106038 на здійснення медичної практики, сертифікат відповідності на послуги санаторних та куротних закладів оздоровлюваного характеру № UA9.021.03393-11. У посадовій інструкції сестри медичної з фізіотерапії та водних процедур визначені функції та посадові обов`язки. Згідно з наданими ПП "Медичний центр "Едельвейс" документами на час роботи позивача, таке мало ліцензію, видану Міністерством охорони здоров`я України №063826. У довідці про зміст та обсяг виконуваної роботи, видану ПП "Медичний центр "Едельвейс" від 20.08.2024 №08, зазначені функції та посадові обов`язки старшої медичної сестри, на посаді якої працював позивач. Відтак, загальний стаж роботи як працівника охорони здоров`я становить понад 32 роки. Згідно пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців. Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 відповідає вимогам пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом з тим, відсутність у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 приватних медичних закладів та пансіонатів не нівелює характер виконуваної позивачкою роботи на напосаді, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу відповідного відпрацьованого часу, що надає право на пенсію за вислугу років. Право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал. Отже, позбавлення позивача права на пенсію з огляду на відсутність місця її роботи у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, є таким, що порушує її конституційні права на соціальний захист, гарантовані державною. Відповідач-1 також прийняв рішення про перегляд рішення про призначення пенсії № 133850014985 від 08.11.2023, яке у заяві про уточнення позовних вимог позивач помилково назвав рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову призначенні пенсії від 10.11.2023 року. У зазначеному рішенні відповідач-1 вказав наступне, а саме: "Рішення від 10.10.2023 про відмову в призначенні пенсії 08.11.2023 переглянуте, з розрахунку страхового стажу виключено періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 06.08.1986 з 01.01.1992 по 01.04.1996, з 01.07.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1996 по 21.01.1999, оскільки заявниця в цей період працювала на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. Страховий стаж скориговано та винесено рішення 133850014985 від 08.11.2023 про відмову в призначенні пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788 (страховий стаж склав 28 років 10 місяців 11 днів), просимо продовжити подальше опрацювання пенсійної справи." Стосовно періодів роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 06.08.1986 з 01.01.1992 по 01.04.1996, з 01.07.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1996 по 21.01.1999, суд зазначає наступне. Згідно частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу. Відтак, дія цієї угоди розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. Таким чином, норми Закону №1058-ІV без обмежень розповсюджуються на громадян України, що набули трудовий стаж на території держав-учасниць вказаної Угоди. Метою Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Стосовно припинення дії зазначеного міжнародного договору для України з 19 червня 2023 року, у зв`язку з рішенням української сторони про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, слід звернути увагу, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних правовідносинах та на час звернення про перерахунок пенсії, вказана Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Частинами 2 та 3 статті 6 згаданої Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 передбачено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. Відтак, згаданою Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії. Абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбулася трудова діяльність. Колегія суддів враховуючи наведене зазначає, що набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди стаж, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Як вбачається з записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 вона працювала, зокрема: з 08.10.1990 по 01.04.1996 на посаді медичної сестри в пансіонаті "Джерельце"; з 01.10.1996 - санітаркою палатною, з 03.03.1997 по 01.01.1999 медсестрою в пансіонаті Верховина" ВАТ Михайлівський гірничозбагачувальний комбінат". Судом першої інстанції вірно зазначено, що трудова книжка ОСОБА_1 Серії НОМЕР_3 , містить записи про роботу позивача у пансіонаті "Джерельце", пансіонаті Верховина" ВАТ Михайлівський гірничозбагачувальний комбінат", які завірені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містять ні виправлень, ні інших помарок, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Оскільки стаж позивача підтверджується записами у його трудовій книжці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1996, з 01.07.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1996 по 21.01.1999. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахування періоду навчання в Бориславському медичному училищі слід залишити без задоволення, оскільки такі є передчасними. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №133850014985 від 10.10.2023 про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №133850014985 від 08.11.2023 питання щодо зарахування періоду навчання в Бориславському медичному училищі не розглядалось, відповідно право позивача щодо зарахування зазначеного стажу відповідач-1 не порушив. Судовому захисту підлягають лише порушені права. При цьому захист права на майбутнє законодавством не передбачений. Відтак суд першої інстанції підставно визнав протиправними є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №133850014985 від 10.10.2023 про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 133850014985 від 08.11.2023 "Про перегляд рішення про призначення пенсії". Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного суду у справі №500/1216/23 від 08.02.2024, у якій зазначено наступне, а саме: «при цьому, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення ГУ ПФУ у Волинській області, проте, зобов`язуючи ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату пенсії, не врахував вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу». В даній справі, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, рішенням якого ОСОБА_1 з 03.10.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Відтак, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача- Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, що враховується при призначенні пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 періоди роботи з 05.08.1986 по 08.12.1986; з 24.12.1986 по 27.09.1990; з 08.10.1990 по 01.04.1996; з 01.10.1996 по 21.01.1999; з 01.08.2000 по 31.03.2004; з 05.04.2004 по 11.01.2016; з 19.09.2016 по 03.08.2023, та, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №380/26708/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга