Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2306/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2306/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 18 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2025 позов задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 01.10.2020 по 09.12.2020 проходив службу на посаді інспектора сектору дізнання Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області (наказ ГУНП № 176 о/с від 01.10.2020). З 09.12.2020 позивача переведено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області (наказ № 204 о/с від 09.12.2020). З 04.01.2021 ОСОБА_1 переведено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (наказ № 240 о/с від 31.12.2020). Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 22.04.2021 № 59 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 26.04.2021 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). 12.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП у Вінницькій області із запитом на інформацію у якому просив: - повідомити чи виплачувалася йому додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 01.10.2020 по 26.04.2021; - повідомити чи виплачувалася йому надбавка за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01.10.2020 по 26.04.2021. Листом ГУНП у Вінницькій області від 19.02.2025 позивача повідомлено про те, що додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 виплачувалася за періоди, вказані у довідці, що додається. Також позивача повідомлено, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01.10.2020 по 26.04.2021 йому не виплачувалася. Відповідно до довідки ГУНП у Вінницькій області від 18.02.2025 № 51зі/1-2025 ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за 5 днів у жовтні 2020 року в сумі 1332,93 гривень, за 7 днів у листопаді 2020 року 2035,22 гривень, за 1 день у лютому 2021 року 319,40 гривень. Згідно із листом Управління кадрового забезпечення ГУНП у Вінницькій області від 18.03.2025 № 50219-2025 ОСОБА_1 в період часу з 01.10.2021 по 26.04.2021 перебував у відпустці з 29.03.2021 по 16.04.2021. Із наданого відповідачем списку формування даних для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, установленою Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 в період з 13.10.2020 по 21.10.2020 перебував на лікарняному (на самоізоляції). Вказану доплату виплачено за 23, 24, 25, 26, 29 жовтня 2020 року та за один день лютого 2021 року. Із наведеного слідує, що позивач за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року фактично відпрацював 180 календарних днів. Як свідчить лист відділу поліції № 1 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 20.03.2025 № 51761-2025 та лист Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 19.03.2025 № 51573-2025, ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці за формою 3 (ступінь секретності «таємно»). В період перебування на посаді дізнавача та слідчого мотивований рапорт керівника підрозділу в якому працівник здійснював діяльність, пов`язану з державною таємницею, не подавався, у зв`язку із тим, що відповідно до журналів обліку матеріальних носіїв секретної інформації ОСОБА_1 не здійснював і не проводив жодних робіт з відомостями, що становлять державну таємницю. Зі змісту листа відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Вінницькій області від 18.03.2025 № 50269-2025 в період з 01.10.2020 по 26.04.2021 до такого відділу рапорти щодо встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 не надходили. Для з`ясування факту наявності або відсутності в ОСОБА_1 доступу до інформації зі ступенем секретності та матеріальних носії секретної інформації, з якими останній провадив секретні роботи під час виконання функціональних обов`язків рекомендовано звернутися до підрозділів, де позивач проходив службу. Листом Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 17.04.2025 № 71872-2025 підтверджується те, що в провадженні СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебували матеріали кримінального провадження № 42020020110000068 від 02 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 5 статті 191, частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу України. У вказаному кримінальному провадженні проводився ряд слідчих дій, у тому числі негласних слідчих дій, за результатами яких встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, та 31 вересня 2021 року обвинувальний акт відносно таких осіб скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області. При цьому, відповідно до постанови про призначення групи слідчих у даному кримінальному провадженні до групи слідчих, що здійснювало досудове слідство також включено слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Охмуша Олександра Ігоровича. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а переглядає рішення суду першої інстанції в тільки частині задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Щодо доплати до грошового забезпечення, передбаченої Постановою №375. Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Відповідно до пункту 4 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Частинами 1-2 статті 94 ЗУ «Про Національну поліцію», встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За приписами п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів. Постановою №375 урегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни. Пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Установлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Згідно пункту 5 Постанови №375 доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Аналізуючи вищевикладене апеляційний суд зазначає, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським, 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків, забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним. Так, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 01.10.2020 по 26.04.2021 проходив службу в ГУНП у Вінницькій області на посаді інспектора сектору дізнання та слідчого. Відповідно до покладених на ОСОБА_1 повноважень, останній займав посади, функціональні обов`язки за якими передбачали забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання таких обов`язків позивач мав безпосередній контакт з населенням. Водночас, сторонами не заперечується той факт, що відповідачем вибірково здійснено виплату спірної у цій справі доплати, передбаченої постановою Уряду №

375. Зокрема ОСОБА_1 виплачено додаткову доплату за 5 днів у жовтні 2020 року в сумі 1332,93 гривень, за 7 днів у листопаді 2020 року в сумі 2035,22 гривень та за один день лютого 2021 року в сумі 319,40 гривень. Такий факт підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ГУНП у Вінницькій області від 18.02.2025 № 51зі/1-2025. При цьому за інші дні проходження ОСОБА_1 служби в поліції протягом періоду з 01.10.2020 по 26.04.2021 відповідачем спірна доплата не нараховувалася та не виплачувалася. Разом з тим, заперечуючи право позивача на отримання спірної доплати, відповідач вказує на те, що така доплата йому не виплачувалася, оскільки не була встановлена відповідним наказом начальника ГУНП у Вінницькій області та у відповідача були відсутні кошторисні призначення на таку виплату. Однак такі твердження відповідача, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Зокрема, у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №420/19450/21 Верховний Суд зазначив, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд від 31 січня 2024 року у справі № 280/4853/22 та від 30 квітня 2025 року у справі № 600/2758/22-а. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованого часу. Стосовно надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, апеляційний суд зважає на наступне. Статтею 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року №3855-XII (далі - Закон №3855-XII) визначено, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації. Відповідно до ч.1 статті 22 Закону №3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років. Частиною 2 статті 22 Закону № 3855-ХІІ вказано, що допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин. Згідно ч. 4 статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов`язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України. Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю (ч. 7 статті 22 Закону №3855-ХІІ). Статтею 30 Закону №3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Положення № 414 визначено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків. Відповідно до п.5 Положення №414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Згідно п.6 Положення №414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Абзацами 10, 11 Порядку № 260 передбачено, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється поліцейським за займаною посадою наказом по особовому складу на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів відповідного органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується поліцейським з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці, а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи, з огляду на поставлені завдання, передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видає відповідний розпорядчий документ. Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 січня 2021 року по справі №240/229/20, від 25.04.2018 по справі №802/74/15-а, від 27.05.2020 по справі №806/2056/18. Як вбачається з матеріалів справи, характер роботи позивача передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці. Зокрема, згідно листів відділу поліції № 1 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 20.03.2025 № 51761-2025 та Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 19.03.2025 № 51573-2025, ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці за формою 3 (ступінь секретності «таємно»). Разом з тим, на виконання вимог ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року про витребування доказів, відповідачем надано лист Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 17.04.2025 № 71872-2025 зі змісту якого слідує, що в провадженні СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебували матеріали кримінального провадження № 42020020110000068 від 02 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 5 статті 191, частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу України. При цьому, сам відповідач у вказаному листі зазначив, що у кримінальному провадженні № 42020020110000068 від 02 вересня 2020 року проводився ряд зокрема негласних слідчих дій, а до групи слідчих, що здійснювало досудове слідство у такому кримінальному провадженні, 13 січня 2021 року включено слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Охмуша Олександра Ігоровича. Отже, маючи допуск до державної таємниці форми 3 «таємно», та будучи призначеним до групи слідчих у кримінальному провадженні, у якому проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, відомості щодо яких становлять державну таємницю, обсяг функціональних обов`язків за посадою ОСОБА_1 , передбачав, що під час їх виконання він був ознайомлений з документами та іншими матеріальними носіями, засекреченими у встановленому законодавством порядку. У той же час, Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону № 3855-XII, пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці. Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ. Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 травня 2020 року у справі №806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20, що враховується судом в силу приписів статті 242 КАС України. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки у даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №520/18808/21. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.