Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/31246/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31246/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі № 160/31246/24 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 25.11.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії /а.с.1-9/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/31246/24 і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін /а.с. 34/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що ГУ ПФУ в Закарпатській області рішенням №204650020839 від 11.11.2023р. відмовило їй у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку з відсутністю необхідного віку 50 років, вважаючи такі дії відповідача безпідставними просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії № 204650020839 від 11.11.2024 р.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до пільгового страхового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, всі періоди роботи з 04.08.1998р. по 15.01.2003р. - 4 роки 5 місяців 12 днів, з 16.01.2003 р. по 30.09.2008р. - 5 років 8 місяців 3 дні, у жовтні 2008р. - 18 днів, що разом становить 10 років 2 місяці 3 дні в ВАТ «Дніпрошина» як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1; - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити їй пенсію на пільгових умовах по Списку № 1 зі зниженням пенсійного віку по досягненню нею 45 років з 05.11.2024р. з дня звернення до ГУ ПФУ в Закарпатській області з відповідною заявою на підставі до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі №160/31246/24 позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 204650020839 від 11.11.2024р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 05.11.2024р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із п.3 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено / а.с. 50-54/. Відповідач - ГУ ПФУ в Закарпатській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 17.03.2025р. за допомогою засобів поштового зв`язку подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 25.03.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025р. у справі №160/31246/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі № 160/31246/24 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/31246/24. Матеріали справи № 160/31246/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 03.04.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025р. у справі №160/31246/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.05.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. Відповідач ГУ ПФУ в Закарпатській області у апеляційній скарзі посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 18.02.2025р. та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 05.11.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у цій справі, звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 і ця заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Закарпатській області, який рішенням № 204650020839 від 11.11.2024 р. відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі. З наданої суду ксерокопії вищезазначеного рішення / а.с. 24/ вбачається, що на момент звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до територіальних органів Пенсійного фонду України 05.11.2024р., страховий стаж заявника становить 25 років 7 місяців 16 днів, пільговий стаж за Списком №1 становить 9 років 10 місяців 29 днів, та відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявнику у призначені пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного віку 50 років. Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом України від 03.10.2017р. № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було доповнено Закон № 1058-ІV розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017р.. Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991. (далі Закон № 1788-XII , в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015р. (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років. Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015р., збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. 09.07.2003р. ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV. 03.10.2017р. Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017р., що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За приписами ст. 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Таким чином, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «а» ст. 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015р. та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003р. в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017р.. Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вищезазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Рішенням від 23.01.2020р. № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку з цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021р. у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Колегія суддів, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, вважає, що суд першої інстанції ї зробив правильний висновок про те, що ГУ ПФУ в Закарпатській області мав застосувати при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не положення Закону № 1058-ІV, а тому правомірно скасував рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 204650020839 від 11.11.2024р. та з метою відновлення порушеного права позивача обґрунтовано зобов`язав саме ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити позивачу з 05.11.2024р. (дата звернення з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із п.3 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р. Також колегія суддів з огляду на те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оскаржуване рішення № 204650020839 від 11.11.2024р. не ухвалювало, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог до цього відповідача. Щодо заявлених позивачем у справі позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до пільгового страхового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, всі періоди роботи з 04.08.1998р. по 15.01.2003р. - 4 роки 5 місяців 12 днів, з 16.01.2003 р. по 30.09.2008р. - 5 років 8 місяців 3 дні, у жовтні 2008р. - 18 днів, що разом становить 10 років 2 місяці 3 дні в ВАТ «Дніпрошина» як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, то з огляду на зміст рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 204650020839 від 11.11.2024р. / а.с. 24/ у якому у якості підстави для відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зазначено відсутність необхідного віку 50 років, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскільки відповідачами не приймалось рішення про відмову позивачу в зарахуванні цих періодів до пільгового стажу роботи за Списком №1 та не зазначено підстав такого не зарахування, суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності чи протиправності дій відповідачів в цій частині, тому ця частина позовних вимог позивача є передчасною, що є підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог. Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 18.02.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі №160/31246/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 17.06.2025р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова