Постанова 4852 № 199/3/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 червня 2025 року м.Дніпросправа № 199/3/25 2-а/199/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року у справі № 199/3/25 (2-а/199/1/25) (суддя Кошля А.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2024 року №1/147, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року позовні вимоги позивача було задоволено, визнано протиправною та скасовано оскаржену позивачем постанову відповідача, провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що спірна постанова є законною та такою, що прийнята у відповідності до норм КУпАП. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджено належними доказами та не спростовано позивачем. Висновки суду щодо допущення порушень процедури притягнення до відповідальності є помилковими та не відповідають обставинам справи. Відповідач звертає увагу, що позивач не прибув до ТЦК за повісткою на 18.10.2024 року для звірки даних, повістка вважається врученою згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого ПКМУ від 16.05.2024 року №

560. Протокол про адміністративне правопорушення не складався згідно ст. 258 КУпАП оскільки особа не оспорювала будь-яких обставин. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доводам сторін та доказам, що подавалися обома сторонами. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дніпропетровськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 14.05.2024 року. 05.06.2024 року ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із зазначенням своїх особистих даних, таких як: адреса місця проживання, податковий номер, електронна пошта та контактний номер мобільного телефону. Згідно довідки від 12.06.2024 року ОСОБА_1 надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відстрочка продовжена і на даний час до 07.08.2025 року (інформація з військово-облікового документу Резерв+). Повісткою від 04.10.2024 року викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на 18.10.2024 року о 11:00 год., в графі мета виклику вказано: «для звірки даних». Повістка № 297203. Згідно відомостей оператора поштового зв`язку вказана повістка повернулася відправнику з причин: адресат відсутній за вказаною адресою. 08.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1/147 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. При цьому, резолютивна частина постанови не містить відомості про визнання позивача винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнення його до адміністративної відповідальності саме за цією статтею, вказано лише про притягнення до адміністративною відповідальності у вигляді штрафу. Позивач, вважаючи постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування та закриття провадження у справі. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість позивача у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов підлягав задоволенню, при цьому виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин: Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки всупереч приписам ст. 22 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, позивач не з`явився за викликом до територіального центру комплектування у строк та місце, зазначене в повістці, а саме 18.10.2024 року в 11:00, про причини неявки не повідомив. Колегія суддів встановила, що 04.10.2024 року сформовано повістку № 297203 на ім`я позивача та на адресу: АДРЕСА_1 , відповідно до якої, позивачу необхідно з`явитися для звірки даних 18.10.2024 року о 11:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.56). Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Апеляційний суд зі змісту матеріалів справи встановив, що рекомендований лист 0600292400559 з повісткою № 297203 був відправлений на ім`я позивача 04.10.2024. 19.10.2024 на рекомендований лист з повісткою працівником поштового відділення проставлено позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчена підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, а рекомендований лист повернено та отримано відповідачем (а.с.57). Отже, відповідно до положень пп.2 п.41 Порядку №560, відповідач мав належне підтвердження оповіщення про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Разом з тим, згідно змісту повістки № 297203 позивач мав з`явитися для звірки даних. В свою чергу, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, матеріали справи не містять відомостей про те, які саме дані позивачу необхідно було уточнити в ТЦК, а також про неможливість отримання таких даних з реєстрів. Навпаки, долучені відомості свідчать про те, що з моменту взяття на облік, відповідач мав військово-облікові дані на позивача. Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Таким чином, законодавець визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються. З наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують. Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких позивач міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП (у розумінні примітки до ст.210 КУпАП), як і не доведено відсутності підстав для застосування у спірному випадку примітки до ст.210 КУпАП. Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, та іншими. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Процедуру складання ТЦК протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381 (далі-Інструкція). Розділом ІІ п. 1, 3, 4 Інструкції передбачено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться змістстатті 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбаченістаттею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що протокол відносно позивача не складався. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на ст. 258 КУпАП. Так, згідно з цією нормою, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Тобто, для застосування положень даної норми в сукупності має бути дотримано два фактори: особа має бути належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику та у територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають бути в наявності підтвердні документи про отримання особою виклику. Таких підтвердних документів про отримання позивачем виклику відповідач не мав, а отже мав складатися адміністративний протокол. Щодо доводів відповідача, що суд не мав повноважень на закриття провадження у справі. Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Підстави для закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення наведені у ст. 247 КУпАП, зокрема, у п.1 ч.1 даної норми такими підставами зазначено - відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Суд, врахувавши обставини справи та не доведеність в діях позивача події та складу правопорушення, обгрунтовано прийняв рішення у відповідності до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України та п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ч.3 ст.272, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року у справі № 199/3/25 (2-а/199/1/25) - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак