Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/24676/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 р. Справа № 520/24676/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.04.25 по справі № 520/24676/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного і грошового утримання судді у відставці протиправними та скасувати рішення від 16.08.2024 року о/р 963300180721 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 24 червня 2024 року №04-49/317, виходячи з розміру суддівської винагороди 158163,75 грн., починаючі з 01.01.2022 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошовою утримання судді у відставні ОСОБА_1 відповідно довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 24 червня 2024 року №04-49/318, виходячи з розміру суддівської винагороди 171105 грн., починаючі з 01.01.2023 рок; - зобов`язати Головне у правління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоотриманих сум з 01 січня 2022 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2024 року о/р НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 24 червня 2024 року №04-49/317, починаючі з 01.01.2022; від 24 червня 2024 року №04-49/318, починаючі з 01.01.2023. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок). Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що що оскільки змін у законодавстві з 01.01.2021 щодо зміни розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року не було, то правових підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням довідок від 24.06.2024 № 04-49/317, № 04-49/318, немає. Позивач не скористалася своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( НОМЕР_2 ), звернулась із заявою від 09.08.2024 №3576 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо проведення перерахунку пенсії щомісячного довічного грошового утримання суддів згідно ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016 (далі-Закон). До заяви ОСОБА_1 надала довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.06.2024 №04-49/317 станом на 01.01.2022 та №04-49/318 станом на 01.01.2023, видані територіальним Управлінням державної судової адміністрації України в Харківській області на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 справа №520/21620/23. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2024 року о/р НОМЕР_1 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з відсутністю правових підстав. Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2024 року о/р 963300180721, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є протиправним та підлягає скасуванню. У зв`язку з чим суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 24 червня 2024 року №04-49/317, починаючі з 01.01.2022; від 24 червня 2024 року №04-49/318, починаючі з 01.01.2023. Відмовляючи у в частині позовних вимог суддійшов висновку, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є зверненими на майбутнє та задоволенню не підлягають. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон № 1402-VIII. Відповідно до положень ст. 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За приписами ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно з частинами 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX у ст. 7 встановив на 2022 рік: 1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; 2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX у ст. 7 встановив на 2023 рік: 1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні 2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні. Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Згідно ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24: "Законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". В зв`язку з цим колегія суддів зауважує, що у довідках-розрахунках, наданих позивачем, розмір суддівської винагороди розраховано «без врахування обмежень», встановлених Законами України про Державний бюджет. Однак, з вищевикладеного нормативно-правового регулювання, а також правового висновку Великої Палати Верховного Суду вбачається, що Закони України про Державний бюджет визначали розрахункову величину, виходячи з якої належить обчислювати посадовий оклад судді (та, відповідно, розмір суддівської винагороди в цілому). Як наслідок, саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 гривні) є тією розрахунковою величиною, виходячи з розміру якої має обчислюватися розмір суддівської винагороди в т.ч. для перерахунку пенсії позивача. Оскільки надані довідки-розрахунки містять відомості про розмір суддівської винагороди, обчислений виходячи з неналежної розрахункової величини (показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не того, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2481,00 грн, 2684,00 грн), такі довідки-розрахунки не є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року по справі № 520/24676/24, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/24676/24 - скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк