Постанова 4851 № 520/17004/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2024 р. Справа № 520/17004/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024, (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О.) по справі № 520/17004/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 ( далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправним рішення відділу перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 963340853863 від 7.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 , у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 30.04.2024 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 22.04.2024 року № 04-49/257, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 1.01.2024 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 963340853863 від 07.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з заявою від 30.04.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 22.04.2024 року № 04-49/257, з урахуванням фактично виплачених сум, з 01.01.2024 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605, 60 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605, 60 грн. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 01.01.2021 та станом на 01.01.2024 у суддів, базовий розмір, з якого визначаються посадові оклади не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, отже, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу згідно зі ст.142 Закону № 1402 відсутні. Позивачка та Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Комінтернівського районного суду м. Харкова та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яке виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області виготовлено довідку № 04-49/257 від 22.04.2024 року станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 06.03.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-49/257 від 22.04.2024 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначений станом на 01.01.2024 року. Відповідно до принципу екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, заява направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від №963340853863 від 7.05.2024 відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Приймаючи рішення, ГУ ПФУ в Черкаській області виходило з того, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року становив 2102,00 гривень. Оскільки, станом на 01.01.2024 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір, з якого посадові оклади не змінювався і залишився на рівні 2102 грн., підстави для перерахунку пенсії згідно ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, немає. Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що надана довідка ТУ ДСА є підставою для здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання позивачу. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII). Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до ч. 3-5 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, Конституцією України та Законом № 1402-УІІІ закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме : встановлення розміру винагороди законом про судоустрій. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 2 розділу ІІ Порядку № 3-1). Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Відповідно до п. 2 розділу ІV Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів Згідно з п. 3 розділу ІV Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку. Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є надана позивачем довідка ТУ ДСА. У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня. Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА, відповідач керувався положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», який визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102.00 грн. Проте , виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися. Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII. Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Отже, Законом № 1402-VІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Аналогічні висновки щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) сформовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22. Рішення ГУ ПФУ в Черкаській області № 963340853863 від 7.05.2024 скасовано судом першої інстанції та не є предметом апеляційного оскарження. Враховуючи зазначене, у ГУ ПФУ в Харківській області наявні підстави для здійснення позивачці перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою ТУ ДСА України у Харківській області від 22.04.2024 року № 04-49/257, з урахуванням фактично виплачених сум, з 01.01.2024 року. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 520/17004/24 - в частині задоволення позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова