Постанова 4851 № 520/3842/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2025 р. Справа № 520/3842/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 29.01.25 по справі № 520/3842/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, другий відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в місті Києві від 06.02.2024 о/р № НОМЕР_1 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, якою відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з урахуванням довідки від 29.01.2024 № 04-49/83, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, виходячи з розміру суддівської винагороди на 01.01.2024; - зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві та ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці Орджонікідзевського районного суду міста Харкова позивача відповідно довідці Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 29.01.2024 № 04-49/83, виходячи з розміру суддівської винагороди на 01.01.2024, починаючи з 01.01.2024 у відсотковому співвідношенні 52% до суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 29.01.2024 №04-49/83, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, виходячи з розміру суддівської винагороди на 01.01.2024, з урахуванням фактично виплачених сум щомісячного довічного грошового утриманням; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити позивачу, як судді у відставці Орджонікідзевського районного суду місто Харкова, виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки від 29.01.2024 № 04-49/83, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, виходячи з розміру суддівської винагороди на 01.01.2024, з 01.01.2024 у відсотковому співвідношенні 52% до суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 29.01.2024 № 04-49/83, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, виходячи з розміру суддівської винагороди на 01.01.2024, з урахуванням фактично виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання, та надалі здійснювати виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки від 29.01.2024 № 04-49/83, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, виходячи з розміру суддівської винагороди на 01.01.2024, у відсотковому співвідношенні 52% до суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 29.01.2024 № 04-49/83, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, виходячи з розміру суддівської винагороди на 01.01.2024. - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату позивачу, як судді у відставці Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, недоотриманих сум, починаючи з 01.01.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що першим відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Харківського апеляційного суду № 04-34/38/24 від 09.05.2024, оскільки з 01.01.2024 після прийняття Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-IX (далі Закон № 3460-IX) відповідно змінився розмір складових суддівської винагороди, а саме збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується, зокрема, посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Стверджувала, що положення статті 7 Закону № 3460-ІХ в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру базового посадового окладу судді на рівні 2102 грн не відповідають приписам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII), якими закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, тобто, згідно з приписами Закону № 3460-ІХ - 3028,00 грн, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 та від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 520/3842/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, місто Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 06.02.2024 № 963390154037 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 52% від сум суддівської винагороди, відображених у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2024 від 29.01.2024 № 04-49/83. У решті позовних вимог - відмовлено. Перший відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 та винести рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оскільки статтею 7 Закону № 3460-ІХ з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні - 2102 грн, а відтак, у спірних правовідносинах не відбулося події підвищення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як передумови для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача, що свідчить про правомірність спірного рішення другого відповідача. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року по справі №520/3842/24 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року по справі № 520/3842/24 - без змін. В обґрунтування відзиву зазначила, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду. Позивач та другий відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 23.12.2020. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2024 від 29.01.2024, № 04-49/83 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, розміру доплат за вислугу років (40%), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-IX у розмірі 3028,00 грн. Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою щодо здійснення з 01.01.2024 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної оновленої довідки. Після реєстрації в ГУ ПФУ в Харківській області, заява позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФ України в місті Києві. За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням від 06.02.2024 № 963390154037 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди, оскільки починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у тому числі і у 2024 році становить 2102,00 грн. Так, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для визначення розміру посадового окладу суддів становить 2102,00 грн. Не погодившись з рішенням відповідача від 06.02.2024 № 963390154037, позивач звернулася до суду за захистом права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 06.02.2024 № 963390154037 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції, керуючись правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, виходив з наявності у ОСОБА_1 права на здійснення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, оскільки тільки такий розмір прожиткового мінімуму може братися до уваги для визначення розміру суддівської винагороди. При цьому, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII, а зміна Законом № 3460-ІХ складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після його перерахунку, суд виходив з їх передчасності, оскільки такий перерахунок наразі не проведено. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини склались між сторонами внаслідок відмови пенсійного органу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням установленого у статті 7 Закону № 3460-ІХ прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн - замість прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Згідно частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 3-1). Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1, для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку. Відтак, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно до вимог статті 7 Закону № 3460-ІХ розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Отже, відповідно до Закону № 3460-ІХ з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Водночас, посилаючись на те, що змін до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2021 року не відбулося, пенсійний орган наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 грн, а не 3028 грн, як вказує позивач. Слід зазначити, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту. Отже, Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання. З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. З огляду на зазначені положення КАС України, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн. Разом з тим, у довідці Харківського апеляційного суду № 04-34/38/24 від 09.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 р. у справі № 240/9028/24. Зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 2102,00 грн, та те, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Беручи до уваги вищевказану зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 06.02.2024 №963390154037 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправним. Таким чином, приймаючи до уваги зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З приводу клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи первісної апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по справі 520/3842/24 колегія суддів зазначає таке. За змістом приписів частин 1, 2 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Положенням частин 4, 5 статті 102 КАС України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, в яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд може призначити експертизу з питань, визначених судом та учасниками справи. При цьому, з огляду на приписи КАС України, питання призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Зі змісту поданого клопотання ОСОБА_1 вбачається, що заявляючи вимоги про проведення експертизи у цій справі, позивач зазначила, що перелік питань, найменування експертної установи будуть заявлені після ознайомлення з оригіналом первісної апеляційної скарги, наявної в матеріалах справи. Разом з цим, станом на момент ухвалення постанови судом апеляційної інстанції по суті спірних правовідносин, позивач не скористалась правом на ознайомлення з матеріалами справи, та не надала суду у встановленому КАС України порядку клопотання про призначення експертизи із переліком відповідних питань, на які має бути надана відповідь експертом та найменуванням експертної установи, якій слід доручити проведення експертизи. Враховуючи вищенаведене та не вбачаючи обставин, за яких вирішення цієї справи потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, колегія суддів вважає, що клопотання позивача задоволенню не пдлягає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 520/3842/24 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 520/3842/24 в частині задоволення позовних вимог - скасувати. Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін