Постанова 4824 № 754/6687/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 754/6687/24 провадження № 22-ц/824/5792/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державної установи «Держгідрографія» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, за апеляційної скаргою представника Державної установи «Держгідрографія» - адвоката Порхуна Віталія Михайловича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року в складі судді Зотько Т.А., встановив: 09.05.2024 Державна установа «Держгідрографія» (далі - ДУ «Держгідрографія») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника ДУ «Держгідрографія» з 10.05.2019 на підставі укладеного між сторонами контракту. Відповідно до наказу від 04.03.2020 №68-к, відповідача було звільнено з роботи з посади начальника ДУ «Держгідрографія» з 04.03.2020 у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ч. 1 ст.41 КЗпП України. Не погоджуючись зі своїм звільненням, 18.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної служби та ДУ «Держгідрографія». Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 листопада 2021 року у справі №910/7862/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №33-ПД від 28.12.2021 відповідача поновлено на посаді начальника ДУ «Держгідрографія» з 04.03.2020 та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 250 429, 68 грн, з якого утримано податок з доходів фізичних осіб - 45 077, 34 грн та військовий збір - 3 756, 45 грн. У той же час, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ДУ «Держгідрографія» 11.11.2021 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02 листопада 2021 року у справі №910/7862/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, ДУ «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення 3 627 018,24 грн відмовлено. З метою скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2022 року, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду. У результаті розгляду Верховним Судом касаційної скарги, 13.07.2022 між сторонами спору укладено та затверджено судом касаційної інстанції мирову угоду. Тобто, укладаючи мирову угоду, з метою врегулювання спору між сторонами на підставі взаємних поступок дійшли згоди про те, що ДУ «Держгідрографія» зобов`язується скасувати наказ в. о. начальника Державної установи «Держгідрографія» від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 ОСОБА_1 з посади, а ОСОБА_1 у свою чергу відмовляється від позовних вимог, викладених у позовній заяві, в частині стягнення з ДУ «Держгідрографія» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 627 018,24 грн. На виконання умов мирової угоди зі сторони ДУ «Держгідрографія» були виконані всі зобов`язання, відповідач у свою чергу добровільно не повернув отриманий на виконання рішення суду першої інстанції середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 250 429,68 грн. З огляду на викладе, ДУ «Держгідрографія» просила стягнути зі ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 250 429,68 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року вказаний позов залишено без задоволення. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) слід відрізняти від процедури повороту виконання рішення суду. Кондикційний позов урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За своїм змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права. Зазначена позивачем у цій справі спірна сума виплачена відповідачу на підставі судового рішення, яке в подальшому було визнано нечинним, а провадження у справі закрито. Згідно з частиною дев`ятою статті 333 ГПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення. Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Оскільки вимоги Державної установи «Держгідрографія» мають бути розглянуті та вирішені за правилами ГПК, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення статті 1212 ЦК України, якими позивач обґрунтовував вимоги позову в цій справі, не підлягають застосуванню до вирішення спірних правовідносин, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Додатковим рішенням Деснянського районного суму м. Києва від 04 грудня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука П. П. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ДУ «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 20.12.2024 представник ДУ «Держгідрографія» - адвокат Порхун В. М. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДУ «Держгідрографія» повністю. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ДУ «Держгідрографія» судові витрати. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно зі статтею 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших витрат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лиш тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Отже, чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справи не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення (постанова КЦС ВС від 25.10.2021 у справі №607/3393/18). Матеріали справи не містять доказів того, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснена на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, що стало б підставою застосування повороту виконання рішення. Невірно встановлені судом фактичні обставини справи призвели до невірного застосування судом правових висновків викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19) та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19 (провадження № 61-826св22). Зміст зазначених рішень Верховного Суду вказує на те, що правовідносини не є тотожними, подібними з правовідносинами вказаної справи. В той же час, суд першої інстанції не надав належної оцінки, що укладаючи мирову угоду, з метою врегулювання спору між сторонами на підставі взаємних поступок, сторони дійшли згоди про те, що ДУ «Держгідрографія» зобов`язується скасувати наказ в.о. начальника ДУ «Держгідрографія» від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 ОСОБА_1 з посади, а ОСОБА_1 в свою чергу відмовляється від позовних вимог, викладених в позовній заяві, в частині стягнення з ДУ «Держгідрографія» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 627 018,24 грн. На виконання умов мирової угоди зі сторони позивача були виконані всі зобов`язання: скасовано наказ від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.3030 ОСОБА_1 з посади начальника ДУ «Держгідрографія» у зв`язку з припиненням повноважень відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України . В свою чергу ОСОБА_1 , погоджуючись з п. 6 Мирової угоди та відмовляючись від позовних вимог в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 627 018, 24 грн, добровільно не повернув отриманий на виконання рішення суду першої інстанції середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 250 429,68 грн. Під час судового процесу питання повороту виконання рішення не порушувалось. Вважає, що спірні правовідносини між ДУ «Держгідрографія» та ОСОБА_1 , які полягають у відмові останнього добровільно повернути безпідставно набуті кошти, є цивільними і врегульовані ст. 11, 14, 1212 ЦК України. 20.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук П. П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ДУ «Держгідрографія» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. В судовому засіданні представник ДУ «Держгідрографія» - Лугін І. Ю. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук П. П. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника ДУ «Держгідрографія» з 10.05.2019 на підставі укладеного між сторонами контракту. Відповідно до наказу від 04.03.2020 №68-к, ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади начальника ДУ «Держгідрографія» з 04.03.2020 у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. 02.11.2021 Господарський суд міста Києва у справі №910/7862/21 ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Скасував наказ в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України №2-ПД від 14.02.2020 року про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника ДУ «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року відповідно до п. 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Скасував наказ в.о. начальника ДУ «Держгідрографія» від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 ОСОБА_1 з роботи з посади начальника ДУ «Держгідрографія» у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року. Стягнув з ДУ «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі в розмірі 3 627 018,24 грн. Відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 28.12.2021 №33-ПД ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника ДУ «Держгідрографія» з 04.03.2020 та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 250 429,68 грн, з якого утримано податок з доходів фізичних осіб - 45 077,34 грн. та військовий збір - 3 756,45 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 скасовано. Прийнято нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, ДУ «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення 3 627 018,24 грн відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року спільну письмову заяву Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, ДУ "Держгідрографія" та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди у справі №910/7862/21 задоволено. Затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та ДУ "Держгідрографія" 30.06.2022 у справі №910/7862/21, у редакції, викладеній сторонами. За умовами вказаної мирової угоди сторони, зокрема, констатують, що: "Звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДУ "Держгідрографія" відбулось з порушенням процедури звільнення, передбаченої Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №818 та статтею 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України зобов`язуються скасувати наказ в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника ДУ "Держгідрографія" з 04.03.2020 відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи "Держгідрографія" з 04.03.2020. ДУ "Держгідрографія" зобов`язуються скасувати наказ в.о. начальника Державної установи "Держгідрографія" від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 ОСОБА_1 з посади начальника ДУ "Держгідрографія" у зв`язку з припиненням повноважень відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України. ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог, викладених в позовній заяві, в частині стягнення з ДУ "Держгідрографія" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 627 018,24 грн.". Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №910/7862/21 визнано нечинними. Провадження у справі №910/7862/21 закрито. У поданій до суду в цій справі позовній заяві ДУ "Держгідрографія" просило суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі середній заробіток на час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 250 429,68 грн, як такі, що набуті ним без достатньої правової підстави. Як підставу стягнення цих коштів позивач зазначав визнання нечинним судових рішень в справі №910/7862/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби та ДУ "Держгідрографія" про скасування наказу про припинення повноважень позивача на посаді начальника ДУ "Держгідрографія" та його звільнення, скасування наказу про його звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3 627 018,24 грн. та затвердження 13 липня 2022 року Верховним Судом мирової угоди. У зв`язку з допущенням судового рішення в даній справі до негайного виконання позивачем було виплачено відповідачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць - 250 429,68 грн, яку позивач бажає повернути. Повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (визнаним нечинним) є процесуальною формою захисту прав боржника, яке реалізується через поворот виконання судового рішення. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав. Судове рішення, за яким ОСОБА_1 виплачена спірна сума, було ухвалене, а згодом визнане нечинним, за наслідками розгляду справи господарської юрисдикції. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в господарських справах, урегульовані ГПК України. Відповідно до частин першої, другої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. За частиною дев`ятою статті 333 ГПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Верховного Суду у справі № 522/12153/19 від 01 березня 2023 року, провадження № 61-9847св22). Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень у такому поверненні, установлених законом. Натомість позивач, у справі, яка переглядається, вважав за необхідне вирішити спір на підставі статті 1212 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України). Зі змісту цієї норми вбачається, що зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя статті 1212 ЦК України). Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - нормами процесуального права. За своїм змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права. Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19). Таким чином, неправомірним є посилання позивача у цій справі на статтю 1212 ЦК України як підставу для задоволення позовних вимог про повернення спірних коштів за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що вимоги ДУ «Держгідрографія» мають бути розглянуті та вирішені згідно з ГПК України щодо повороту виконання рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо обраного позивачем неналежного способу захисту. Положення статті 1212 ЦК України, якими позивач обґрунтовував вимоги позову, до вирішення спірних правовідносин не застосовуються, що є самостійною підставою для відмови в позові. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника Державної установи «Держгідрографія» - адвоката Порхуна Віталія Михайловича залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 17.06.2025. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук