Постанова 4824 № 754/2998/20

справа № 754/2998/20 головуючий у суді І інстанції Галась І.А. провадження № 22-ц/824/8519/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Нежури В.А., з участю секретаряМариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Державної служби морського та річкового транспорту України та Державної установи «Держгідрографія» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року № 2-ПД вирішено припинити повноваження ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Держгідрографія», звільнивши його 14.02.2020 року, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. 04.03.2020 р. в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» Падакіним Дмитром видано наказ від 04.03.2020 № 68-к, яким було фактично повторно звільнено вже 4 березня 2020 року ОСОБА_1 з роботи з посади начальника державної установи «Держгідрографія», у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Позивач зазначає, що не погоджується з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року № 2-ПД, вважає його незаконним та таким, що має бути скасований судом з огляду на наступне. Державна служба морського та річкового транспорту України уклала з начальником державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1 додаткову угоду № 2-ІІ 18 червня 2019 до контракту від 10 травня 2019 року №31-111, виклавши його в новій редакції. Наголошує, що сторонами Контракту є Державна служба морського та річкового транспорту України та фізична особа - ОСОБА_1 , який є начальником державної установи «Держгідрографія». На підставі контракту виникають трудові правовідносини між Позивачем та Відповідачем 1 (п.1 Розділу І Контракту). За умовами Контракту Державна служба морського та річкового транспорту України звільняє начальника державної установи «Держгідрографія» у разі закінчення терміну дії контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту (абз.5 п.16. Розділу II Контракту ). За виконання обов`язків, передбачених контрактом, начальнику державної установи «Держгідрографія» нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, державної установи в результаті її господарської діяльності. Контракт припиняється (п.32 Розділу V Контракту): після закінчення терміну його дії; за угодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 33 і 34 контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом. Позивач вважає, що аналіз змісту наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року № 2-ПД дає підстави до висновку, що звільнення відбулось не у зв`язку з порушенням умов Контракту, а через застосування конкретної норми Кодексу законів про працю України, зокрема, відповідач звільнив позивача на підставі п.5 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Позивачем зазначено, що п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України поширюється виключно на господарські товариства (в тому числі створені у формі акціонерного товариства), в яких створені і діють такі органи управління як голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Державна установа «Держгідрографія» має статус установи, яка створена державою, з метою виконання певних функцій. Ця державна установа не має такої мети як отримання прибутку та подальшого розподілу дивідендів, тобто за своїм правовим статусом є утворенням, на яке не поширюється законодавство, що визначає і регулює діяльність господарського товариства. Вважають, що правовий статус державної установи «Держгідрографія» унеможливлює застосування до Позивача п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та свідчить про незаконність оскаржуваного наказу від 14.02.2020 року № 2-ПД та наявності обґрунтованих підстав для його скасування судом. Наголошують, що п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України поширюється на осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма. Додатковою підставою незаконності оскаржуваного наказу від 14.02.2020 року №2-ПД є обставина звільнення позивача під час його тимчасової непрацездатності. Факт незаконності оскаржуваного наказу «Державної установи «Держгідрографія» від 04.03.2020 № 68-к, обумовлена відсутністю законних повноважень у в.о. Державної установи «Держгідрографія» Дмитра Падакіна звільняти з роботи начальника Державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1. Згідно п. 6.1 статті 6 Положення 224 повноваження щодо звільнення з посади начальника державної установи «Держгідрографія» належить Державній службі морського та річкового транспорту України. Тому, позивач вважає наказ державної установи «Держгідрографія» 04.03.2020 № 68-к незаконним та таким що підлягає скасуванню судом. Скасування судом наказу від 14.02.2020 року №2-ПД обумовлює поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Скасовано наказ В. О . Голови Державної служби морського та річкового транспорту України № 2-ПД від 14.02.2020 року про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року відповідно до п.5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року. Стягнуто з Державної установи «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 572 848 гривень 32 копійки. Стягнуто з Державної установи «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 правничу допомогу в розмірі 2 500 гривень. Стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 правничу допомогу в розмірі 2 500 гривень. В задоволенні інших вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням Державна установа «Держгідрографія», через представника - Демчук В.О. подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому зазначає, що судом не було досліджено правовий статус Державної установи «Держгідрографія» та керівника установи, як посадової особи, наділеної організаційно-розпорядчими та управлінськими функціями, що призвело до неправильного застосування та тлумачення норм матеріального права в частині звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Посада, яку займав позивач відноситься до кола посадових осіб, оскільки відповідно до Положення та Контракту зазначені посаді притаманні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тому, апелянт вважає звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України законним. Судом не враховано, що позивачу при звільнені виплачена вихідна допомога у сумі 1 502 578,08 грн.. 16.06.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшли доповнення до апеляційної скарги Державної установа «Держгідрографія», подані представником - Демчук В . О.. Згідно яких апелянт посилаючись на судову практику, зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку тим Положенням Державної установи «Держгідрографія», що свідчать про правомірність застосування норм КЗпП України. Вказує, що судом застосовано пояснювальну записку до законопроекту № 4586 від 27.03.2014 року, а не норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини. Не погодившись із вказаним судовим рішенням Державна служби морського та річкового транспорту України, також, подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому зазначає, що позовна заява всупереч вимогам ст. 185 ЦПК України не була повернута позивачу. Стаття 41КЗпП України не містить жодних обмежень щодо застосування п. 5 цієї статті виключно до суб`єктів господарювання з такою організаційно-правовою формою, як «товариство». Контракт з позивачем було укладено не уповноваженою особою, а його призначення на посаду було неправомірним. На дату підписання оскаржуваного наказу про припинення повноважень ОСОБА_1 в Державній службі морського та річкового транспорту України не було жодних відомостей про тимчасову непрацездатність позивача, тому звільнено його було після виходу з лікарняного і відповідно внесено зміни в наказ про звільнення щодо дати. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 01.07.2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_5 , на апеляційну скаргу Державної установа «Держгідрографія», згідно якого позивач посилаючись на обставини зазначені в позові просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. 15.07.2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_5 , на апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України, згідно якого позивач посилаючись на обставини зазначені в позові, вважає рішення суду першої інстанції ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представники Державної установа «Держгідрографія» просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні представники Державної служби морського та річкового транспорту України просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та вимоги заявлені у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2019 року Міністерство інфраструктури України, іменоване далі Уповноважений орган управління, в особі Державного секретаря Міністерства інфраструктури України Галащука Андрія Едуардовича, з однієї сторони, та громадянин ОСОБА_1 , іменований далі - Керівник, з другої сторони уклали Контракт №31-ІІІ з начальником державної установи «Держгідрографія», за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду начальника державної установи «Держгідрографія» з 10 травня 2019 року до 08 травня 2020 року (т.1, а.с.12-26). Відповідно до відомостей трудової книжки, 23.04.2018 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки начальника державної установи «Держгідрографія», Наказ №25-О від 20.04.2018 року Міністерства інфраструктури України (т.1, а.с.61-63). Згідно Листа Міністерства інфраструктури України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року №863 «Про передачу державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту» у додатках 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 р. №265 «Питання управління Міністерством інфраструктури об`єктами державної власності», внесено зміни, якими державну установу «Держгідрографія» виключено зі сфери управління Міністерства інфраструктури України (т.1, а.с.131). 18 червня 2019 року Державна служба морського та річкового транспорту України, іменована далі Уповноважений орган управління, в особі в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Барінова Дмитра Анатолійовича, з однієї сторони, та начальник державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1, з другої сторони, уклали Додаткову угоду №2-ІІ до контракту від 10 травня 2019 року №31-ІІІ з начальником державної установи «Держгідрографія», що є у державній власності, відповідно до якого контракт від 10 травня 2019 року №31-ІІІ з начальником державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1 викладено в новій редакції. Так, 18 червня 2019 року Державна служба морського та річкового транспорту України, іменована далі Уповноважений орган управління, в особі в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Барінова Дмитра Анатолійовича та начальник Державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1, іменований далі - Керівник, з другої сторони, уклали Контракт №2-ІІ з начальником державної установи «Держгідрографія», що є у державній власності, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду начальника державної установи «Держгідрографія» на строк з 10 травня 2019 року до 08 травня 2024 року (т.1, а.с.27-43). Відповідно до відомостей трудової книжки, 10 травня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника «Держгідрографія» (т.1, а.с.61-63). Згідно Наказу начальника державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1 №07-вд від 04 лютого 2020 року «Про направлення на підвищення кваліфікації», з 09 лютого по 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 відряджено для проходження підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти для проходження підвищення кваліфікації (т.1, а.с.89). Наказом в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до підпункту 25 пункту 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Держгідрографія», з подальшим звільненням його з 14 лютого 2020 року, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.10). Відповідно до п. 2 Наказу №2-ПД від 14 лютого 2020 року, наказано Державній установі «Держгідрографія» забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом під особистий підпис, про що проінформувати у тижневий строк Управління персоналом Морської адміністрації з наданням підтверджуючих документів та забезпечити йому належно оформленої трудової книжки і проведення з ним необхідних розрахунків відповідно до вимог законодавства про працю. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2020 року в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» Дмитро Падакін виніс Наказ №68-к від «Про звільнення начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до якого наказано звільнити ОСОБА_1 з роботи з посади начальника державної установи «Держгідрографія» 04 березня 2020 року, у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.11). Відповідно до відомостей трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, завіреної належним чином у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК України, станом на 05 березня 2020 року, 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД (т.1, а.с.61-63). Згідно Листка непрацездатності (первинний) серії АДЦ №804439 , виданого 15 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМ МЕДЕЦИНИ», вбачається, що ОСОБА_1 з 14.02.2020 року по 15.02.2020 року перебував у стаціонарі та був звільнений від роботи, причина непрацездатності - захворювання загальне, режим - стаціонарний. Стати до роботи 16.02.2020 року (т.1, а.с.92). Згідно Листка непрацездатності (первинний) серії АДШ №507378 , виданого 16 лютого 2020 року Центральною поліклінікою МВС України, вбачається, що ОСОБА_1 з 16.02.2020 року по 26.02.2020 року був звільнений від роботи, причина непрацездатності - захворювання загальне, режим - амбулаторний. Стати до роботи 04.03.2020 року (т.1, а.с.93). Під час розгляду справи в суді та після отримання відповідачем - Державною службою морського та річкового транспорту України копії ухвали про відкриття провадження від 06.03.2020 року, та копії позовної заяви з додатками (отримано 23.03.2020 року (а.с.107)), долучено до матеріалів справи наказ в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Сергія Звягінцева №7-ПД від 15 квітня 2020 року «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД», відповідно до якого наказано внести зміни до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія»: в пункті 1 слова та цифри «14 лютого 2020 року» замінити словами та цифрами «04 березня 2020 року» (т.1, а.с.119). Відповідно до п. 2 Наказу №7-ПД від 14 квітня 2020 року, наказано державній установі «Держгідрографія» провести відповідні розрахунки та внести необхідні записи щодо дати звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 . Згідно, листа від 06 березня 2020 року в.о. начальника Дмитра Падакіна Державна установа «Держгідрографія» проінформувала Управління персоналом Державної служби морського та річкового транспорту України, що ОСОБА_1 після виходу з лікарняного 04.03.2020 був ознайомлений з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія». Також 04.03.2020 року з ним проведено розрахунок відповідно до вимог законодавства та надіслано поштовим відправленням відповідно до його заяви належно оформлену трудову книжку (т.1, а.с.98). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державне підприємство не є господарським товариством. Відтак, застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним. Положення ч. 3 ст. 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України, а працівники, які працюють за контрактом не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України. Позивача звільнено із порушеннями трудового законодавства, невірно застосовано п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП України, а тому слід визнати незаконним наказ в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія». Оскільки визнано наказ про звільнення позивача з роботи незаконним, також задоволенню підлягають і вимоги про поновлення останнього на роботі та стягнення середнього заробітку. Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки судом неповно з`ясовані обставин справи, порушенні норми матеріального права, що згідно з п.п.1 і 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення. Так, при задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням процедури звільнення. Державне підприємство не є господарським товариством, застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним. Із такими доводами суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки вони засновані на неправильному тлумаченні пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України. Згідно рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010, за приписами ч.4 ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів прав власності і господарювання. Відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Таким чином, право уповноваженого органу управління вказаним вище державним підприємством передбачено ч.3 ст. 99 ЦК України, в редакції, яка набула чинності з 1 червня 2014 року, і передбачала, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути припинені у будь-який час. Норму частини першої статті 41 КЗпП було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року N 1255-УІІ. Вказаний Закон набрав чинності 1 червня 2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Зокрема, стаття 41 КЗпП доповнена пунктом п`ятим, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб». Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. Згідно статті 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством. Таким чином, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП Українипідстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 07.02.2018 року у справі №711/5711/16-ц. Апеляційним судом встановлено, що 18 червня 2019 року Державна служба морського та річкового транспорту України, іменована далі Уповноважений орган управління, в особі в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Барінова Дмитра Анатолійовича та начальник Державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1, іменований далі - Керівник, з другої сторони, уклали Контракт №2-ІІ з начальником державної установи «Держгідрографія», що є у державній власності, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду начальника державної установи «Держгідрографія» на строк з 10 травня 2019 року до 08 травня 2024 року (т.1, а.с.27-43). Наказом в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПДвирішено припинити повноваження ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України. Аналіз положення ЦКУ, ГКУ Закону №1576, Закону «Про акціонерні товариства», «Про Товариства з обмеженою відповідальністю», вказує на те, що керівник (начальник, директор) - це насамперед виконавчий орган юридичної особи (голова виконавчого органу - якщо такий орган є колегіальним). Саме директор здійснює оперативне управління підприємством (ч. 1, ст. 65 ЦКУ). Цей суб`єкт представляє юридичну особу перед третіми особами (держорганами, органами місцевого самоврядування, судами, контрагентами тощо). З урахуванням наведеного та з огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 99 ЦК України, Положення ДУ «Держгідрографія» відповідачем, як уповноваженим органом управління вказаним державним підприємством, припинені повноваження його виконавчого органу, яким за посадою є начальник установи. Звільнення позивача на підставі наказу відповідає положенням п.5 ст. 41 КЗпП України та не потребує зазначення причин такого звільнення та відповідність цих причин умовав укладеного контракту. При цьому, підприємство не позбавлено права внести в наказ відповідні доповнення, не змінюючи підстав звільнення. Такого висновку дійшов ВССУ в ухвалі від 02 березня 2016 року у справі №6-34039ск15, який колегія суддів вважає за необхідне застосувати, крім іншого, у даній справі, оскільки правовідносини сторін у справі, відповідно де було зроблено цей висновок стосувалися також керівника державного підприємства, якого було звільнено за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосувавши норми матеріального права (частину третю статті 99 ЦК України та пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України), прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову з цих підстав. Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було невірно витлумачено правовий висновок зроблений Верховним Судом у справі №753/1604/17 від 25 вересня 2019 року щодо заборони застосування п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України для звільнення, державним підприємствам і відповідного застосування даної норми права лише господарськими товариствами, оскільки такої заборони правовий висновок не містить. Натомість, абзац 7 мотивувальної частини даної постанови містить наступний висновок. Проаналізувавши пояснювальну записку до законопроекту зазначеного вище (закону №«1255-УІІ) можна дійти висновку про те, що доповнення частини першої статті 41 КЗпП України пунктом 5 було обумовлено нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до їх виконавчих органів. Отже, даний висновок Верховного Суду вказує на те, що п.5 ч.1ст.41 КЗпП України, відповідно до пояснювальної записки, на яку посилається сторона позивача, а також суд першої інстанції у своєму рішенні стосується не лише господарських товариств, а регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи, тобто будь якої юридичної особи. Крім того, колегія суддів вважає, що застосування інших висновків даної правової позиції, які стосувалися безпосередньо суб`єктного складу правовідносин у тій справі не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки у тій справі мова йшла про посадову особу господарського товариства - головного бухгалтера, який не є виконавчим органом підприємства, на відміну від позивача у даній справі. Що ж стосується висновків суду першої інстанції щодо незаконності звільнення позивача під час перебування на лікарняному, то в цій частині колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що згідно Наказу начальника державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1 №07-вд від 04 лютого 2020 року «Про направлення на підвищення кваліфікації», з 09 лютого по 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 відряджено для проходження підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти для проходження підвищення кваліфікації (т.1, а.с.89). Наказом в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до підпункту 25 пункту 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Держгідрографія», з подальшим звільненням його з 14 лютого 2020 року, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.10). Відповідно до п. 2 Наказу №2-ПД від 14 лютого 2020 року, наказано Державній установі «Держгідрографія» забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом під особистий підпис, про що проінформувати у тижневий строк Управління персоналом Морської адміністрації з наданням підтверджуючих документів та забезпечити йому належно оформленої трудової книжки і проведення з ним необхідних розрахунків відповідно до вимог законодавства про працю. Згідно Листка непрацездатності (первинний) серії АДЦ №804439 , виданого 15 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМ МЕДЕЦИНИ», вбачається, що ОСОБА_1 з 14.02.2020 року по 15.02.2020 року перебував у стаціонарі та був звільнений від роботи, причина непрацездатності - захворювання загальне, режим - стаціонарний. Стати до роботи 16.02.2020 року (т.1, а.с.92). Згідно Листка непрацездатності (первинний) серії АДШ №507378 , виданого 16 лютого 2020 року Центральною поліклінікою МВС України, вбачається, що ОСОБА_1 з 16.02.2020 року по 26.02.2020 року був звільнений від роботи, причина непрацездатності - захворювання загальне, режим - амбулаторний. Стати до роботи 04.03.2020 року (т.1, а.с.93). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2020 року в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» Дмитро Падакін виніс Наказ №68-к від «Про звільнення начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до якого наказано звільнити ОСОБА_1 з роботи з посади начальника державної установи «Держгідрографія» 04 березня 2020 року, у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.11). Відповідно до відомостей трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, завіреної належним чином у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК України, станом на 05 березня 2020 року, 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД (т.1, а.с.61-63). Відповідно до наказу в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Сергія Звягінцева №7-ПДвід 15 квітня 2020 року «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД», відповідно до якого наказано внести зміни до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія»: в пункті 1 слова та цифри «14 лютого 2020 року» замінити словами та цифрами «04 березня 2020 року» (т.1, а.с.119). Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Ч.3 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці не допускається. Правова норма, закріплена у ч.3 ст. 40 КЗпП України, стосується також звільнення за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Отже, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо на день звільнення працівнику відкрито листок непрацездатності. З матеріалів справи вбачається, що уповноважений орган прийняв рішення про припинення повноважень позивача з 14.02.2020 року, про що видав відповідний наказ і зобов`язав ДП «Держгідрографію» провести відповідне звільнення. Ураховуючи ту обставину, що позивач 14.02.2019 року перебував на лікарняному, датою звільнення позивача став перший день виходу його на роботу після лікарняного, і відповідно видано наказ про звільнення з 04.03.2019 року. Вподальшому, ДП «Держгідрографія» повідомило Державну службу морського та річкового транспорту України про виконання їх наказу від 14.02.2020 року - 04.03.2020 року (після виходу з лікарняного) і Державна служба морського та річкового транспорту України внесла відповідні зміни до наказу про припинення повноважень, в частині дати звільнення, тобто з 14.02.2020 року на 04.03.2020 року. Отже, на думку колегії суддів, будь якого порушення щодо процедури звільнення у даному випадку не відбулося. Звільнення - це триваючий процес у часі, який починається прийняттям наказу про звільнення і закінчується видачею трудової книжки з копією наказу про звільнення та остаточним розрахунком. Таким чином, на думку колегії суддів, у цьому випадку датою звільнення є перший день виходу на роботу після лікарняного, що не заборонено діючим законодавством, що регулює звільнення. При цьому підприємство не позбавлено права внести в наказ відповідні доповнення не змінюючи при цьому підстав звільнення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав визнання звільнення незаконним, оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачем Державною службою морського та річкового транспорту України, як уповноваженим органом управління ДП «Держгідрографія» було прийнято рішення про припинення повноваження його виконавчого органу, яким за посадою є директор, і таке право прямо передбачено ч.3 ст.99 ЦК України і звільнення відбулося з дотриманням норм КЗпП України, після виходу позивача з лікарняного. Оскільки, наказ про звільнення позивача з роботи є законним, тому позовні вимоги про поновлення останнього на роботі, поновлення контракту та стягнення середнього заробітку, задоволенню не підлягають. Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, судове рішення на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: С.В. Лівінський В.А. Нежура