Постанова Дніпровський апеляційний суд № 233/56/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5150/25 Справа № 233/56/22 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Травкіній В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року у складі судді Куцевола В.В. у справі за заявою Державної казначейської служби України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Донецька обласна прокуратура про заміну способу та порядку виконання рішення суду, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року заяву Державної казначейської служби України про зміну способу та порядку виконання рішення суду залишено без задоволення. Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, оскільки заявником не надано доказів які б свідчили про існування обставин, що ускладнюють його виконання. Не погодившись з такою ухвалою суду, Державна казначейська служба України звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду заяви не було взято до уваги, що заява про зміну способу та порядку виконання рішення не містить вимог щодо зміни суті рішення суду, оскільки саме мотивувальна частина рішення суду дає підстави стверджувати про те, що стягнення коштів повинно відбуватися саме з держави Україна на користь ОСОБА_1 , тому наявні підстави для задоволення заяви. Вказує, що запропонований спосіб виконання рішення суду не суперечить мотивувальній частині рішення суду, тобто відповідає суті рішення, та відповідає правовим висновкам Верховного суду з цих питань про які зазначено у заяві Державної казначейської служби України, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову задоволенні заяви. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Судом встановлено, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2023 року у справі №233/56/22, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальних витрат, завданих незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 : відшкодування судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 14175,01 грн., відшкодування сум, сплачених у зв`язку із наданням юридичної допомоги у розмірі 44827,18 грн. 02 листопада 2023 року 08 травня 2024 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист. Статтею 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень. За змістом цього принципу судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями. Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках визначених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Згідно із ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або заміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Так, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. У постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а. Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а. Колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту позивача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення. З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні. Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами. Відмовляючи у задоволенні заяви Державної казначейської служби України про зміну способу виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вказаний у заяві спосіб виконання рішення фактично змінює рішення суду по суті та самостійно змінює спосіб захисту, передбачений положеннями ст.16 ЦК України та заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, що роблять неможливим виконання рішення суду. Дослідивши доводи викладені у заяві та апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що заява Державної казначейської служби України не містить жодних фактів та доказів на обґрунтування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, також дані факти не підтверджені і матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, є безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду та застосовані під час розгляду даної справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до положень ст.367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 11 червня 2025 року Повний текст судового рішення складено 16 червня 2025 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна