Постанова 4814 № 554/10131/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/10131/18 Номер провадження 22-ц/814/1781/24Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О. секретар: Андрейко Я.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Акцент-Банк" адвоката Кондратюка Володимира Володимировича на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12 січня 2024 року, постановлену суддею Чувановою А.М. за заявою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" про зміну способу виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», треті особи - Національний Банк України, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» про захист прав споживача В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року представник АТ «Акцент Банк» звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання судового рішення, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.02.2019 року у справі № 554/10131/18 в частині заміни зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПАТ «Акцент-Банк» предмет лізингу автомобіль «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , на зобов`язання зі сплати вартості автомобіля «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 станом на 21.02.2019 року у розмірі 643870 грн. Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.02.2019 року у справі № 554/10131/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача; треті особи: Національний банк України в особі ОСОБА_2 , Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в особі ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» в особі Голови правління Клименка Петра Олександровича, задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № АВ00А-50130076 від 23.12.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу 690734,32 гривень. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» автомобіль марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.06.2019 року апеляційну скаргу АТ «Акцент Банк» залишено без задоволення. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 року касаційну скаргу АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу № АВ00А-50130076 від 23 грудня 2015 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання нікчемним договору фінансового лізингу № АВ00А-50130076 від 23 грудня 2015 року відмовлено. Постанову Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасовано в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачених за договором фінансового лізингу 690734,32 грн. Справу № 554/10131/18 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачених за договором фінансового лізингу 690734,32 грн. направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Полтавського апеляційного суду від 10.08.2020 року апеляційну скаргу АТ "АкцентБанк" задоволено частково. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року змінено в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачених за договором фінансового лізингу 690734,32 грн., ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу кошти у розмірі 540 438,35 грн. Постановою Верховного Суду від 09.06.2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» залишено без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року залишено без змін. Таким чином, судовим рішенням, що вступило в законну силу застосована реституція та зобов`язано ОСОБА_1 повернути ПАТ «Акцент-Банк» предмет лізингу автомобіль «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 . В подальшому, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2022 року по справі № 554/10987/21 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми за втрачений автомобіль відмовлено. Позивач вказував, що на момент ухвалення заочного рішення 21.09.2019 року Октябрським районним судом м. Полтави по справі № 554/10131/18 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПАТ «Акцент Банк» автомобіль марки «TOYOTA» моделі «RAV4» зазначеного автомобіля вже не існувало, оскільки 07.07.2018 року його було повністю знищено. Тому, АТ «Акцент Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 643 870,00 грн., що складається із вартості втраченого автомобіля «TOYOTA» RAV 2.2 D-4D 6A/T», ідентифікаційний номер кузова VIN: НОМЕР_2 , 2015 року виготовлення, реєстраційний знак НОМЕР_1 , згідно з Висновком експерта № 01/09/21 складеного 27.09.2021 року; витрати на оплату судового експерта в розмірі 3 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 658,05 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 14.03.2023 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2022 року залишено без змін. Зазначено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.02.2019 року встановлено, що 07.07.2018 року під час ДТП автомобіль був суттєво пошкоджений та вже непридатний до експлуатації. Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2022 року встановлено, що 03 листопада 2018 року ОСОБА_1 , як законна власниця, продала автомобіль, і виконання рішення суду неможливо, то позивач повинен був звертатися до суду з вимогами про зміну способу виконання судового рішення, яким зобов`язано повернути автомобіль, а не з вимогами про відшкодування його вартості. Виконати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.02.2019 року в частині реституції шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПАТ «Акцент Банк» автомобіль марки «TOYOTA» моделі «RAV4» рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , є неможливим через його непридатність з 07.07.2018 року та вибуття з власності ОСОБА_1 . Відповідно до висновку експерта № 01/09/21 від 27.09.2021 року, ринкова вартість ідентичного транспортного засобу може становити 643870,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 додано звіт № 452 про оцінку майна автомобіля, згідно якого вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості технічно справного КТЗ на момент оцінки та складала 611122 грн. Таким чином, з огляду на те, що виконати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.02.2019 року у справі № 554/10131/18 в частині застосування реституції, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПАТ «Акцент Банк» автомобіль марки «TOYOTA» моделі «RAV4» рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , є неможливим через його непридатність з 07.07.2018 року та вибуття з власності ОСОБА_1 , то наявні фактичні та юридичні підстави для зміни способу виконання судового рішення. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 січня 2024 року заяву Акціонерного товариства "Акцент-Банк" про зміну способу виконання судового рішення залишено без задоволення. Ухвала суду мотивована тим, що запропонована у заяві банку зміна способу і порядку виконання судового рішення за своїм змістом виходить поза межі вимог розглянутого судом позову, тому зазначене у заяві питання не підлягає вирішенню в порядку вказаних норм ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про повернення з володіння ОСОБА_1 автомобіля на стягнення грошових коштів у розмірі його вартості фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України. Не погодившись з даною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржив представник Акціонерного товариства "Акцент-Банк" адвокат Кондратюк Володимир Володимирович, просив її скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, заміна зобов`язання з повернення транспортного засобу на зобов`язання зі сплати вартості автомобіля не змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України. Така зміна способу виконання рішення суду полягає в заміні обов`язку ОСОБА_1 як сторони нікчемного правочину повернути іншій стороні майно, на обов`язок такої сторони повернути його вартість, з огляду на неможливість повернення такого майна. Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.02.2019 року у справі № 554/10131/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача; треті особи: Національний банк України в особі ОСОБА_2 , Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в особі ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в особі Голови правління Клименка Петра Олександровича, задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № АВ00А-50130076 від 23.12.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу 690734,32 гривень (шістсот дев`яносто тисяч сімсот тридцять чотири гривні 32 копійки). Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» автомобільмарки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 274-277). Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.06.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишено без задоволення. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року залишено без змін (т. 2, а.с.103-112). Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено частково. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу № АВ00А-50130076 від 23 грудня 2015 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання нікчемним договору фінансового лізингу № АВ00А-50130076 від 23 грудня 2015 року відмовлено. Постанову Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасовано в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачених за договором фінансового лізингу 690734,32 грн. Справу № 554/10131/18 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачених за договором фінансового лізингу у сумі 690734,32 грн. направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 173-178). Постановою Полтавського апеляційного суду від 10.08.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" задоволено частково. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21лютого 2019 року змінено в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачених за договором фінансового лізингу 690734,32 грн., ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу кошти у розмірі 540 438,35 грн. (т. 4, а.с. 11-13). Постановою Верховного Суду від 09.06.2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишено без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року залишено без змін (т. 4, а.с. 161-167). Зокрема, згідно постанови, доводи АТ «Акцент-Банк» про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 продала автомобіль, який зобов`язана повернути банку, не є підставою для скасування постанови апеляційного суду. Разом із цим, АТ «Акцент-Банк» не позбавлений можливості звернутись до суду з новим позовом з підстав, передбачених законом. Звертаючись до суду з заявою про зміну способу виконання рішення, заявник посилається на те, щовиконати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.02.2019 року в частині реституції шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПАТ «Акцент Банк`автомобіль марки «TOYOTA» моделі «RAV4» рік випуску: 2015, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , є неможливим через його непридатність з 07.07.2018 року та вибуття з власності ОСОБА_1 , тому наявні фактичні та юридичні підстави для зміни способу виконання судового рішення. Відмовляючи в задоволенні даної заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що запропонована у заяві банку зміна способу і порядку виконання судового рішення за своїм змістом виходить поза межі вимог розглянутого судом позову, тому зазначене у заяві питання не підлягає вирішенню в порядку вказаних норм ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про повернення з володіння ОСОБА_1 автомобіля на стягнення грошових коштів у розмірі його вартості фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України. Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав. Статтею 129-1 Конституції Українита ст. 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень. За змістом цього принципу судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з частиною 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами. Таким чином, необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 10 червня 2019 року (справа № 350/426/16). Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення. З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні. У постанові Верховного суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15, постанові Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 904/1478/15 зазначено, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті. Таким чином, на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц. Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про повернення з володіння ОСОБА_1 автомобіля на стягнення грошових коштів у розмірі його вартості фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України. Неможливість повернення автомобіля, у зв`язку з його знищенням, наявність документів про його вартість (ціну), необхідних для стягнення грошових коштів замість цього, має враховуватися банком при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами і тому такі обставини у даному випадку не можна вважати істотними. За таких обставин та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення суду по суті, а не спосіб його виконання. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до незгоди заявника з оскаржуваною ухвалою та не є підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду. Інших доводів, які б давали підстави вважати, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, апеляційна скарга не містить. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Акцент-Банк" адвоката Кондратюка Володимира Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: Г. Л. Карпушин О. О. Панченко