Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/5500/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 червня 2025 року м.Дніпросправа № 340/5500/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 340/5500/24 (суддя Савонюк М.Я., справа розглянута в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - відповідач) щодо не виплати ОСОБА_1 всіх сум, що належали до виплати у день звільнення зі служби в поліції, та затримку розрахунків при звільненні; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30 січня 2024 року по 30 липня 2024 року в розмірі 182 747,46 грн. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот сорок сім гривень сорок шість копійок) без сум податків та зборів. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.06.2023 по 29.07.2024; - стягнуто з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 182 747,46 грн.. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги зводяться до незгоди із застосуванням судом до спірних відносин положень статей 116-117 КЗпП України. Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області Національної поліції України. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №314 о/с від 20.06.2023 майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних інспекторів поліції відділу превенції Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області звільнено зі служби в поліції за власним бажанням 23.06.2023 згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 10). Після звільнення зі служби в поліції між позивачем та Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати окремих видів грошового забезпечення, які були вирішені у судовому порядку. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №340/5912/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації: за невикористані 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 44 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік; за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2023 роки служби в поліції, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 44 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік служби в поліції. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2023 роки служби в поліції. 01.05.2024 Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №340/5912/23 про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 44 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік служби в поліції; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2023 роки служби в поліції (а.с. 11). 30.07.2024 на виконання рішення суду відповідачем виплачено на користь позивача компенсацію за 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 44 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік у сумі 171005,32 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5453 від 29.07.2024 та банківською випискою по картковому рахунку позивача (а.с. 12, 43 зв.). Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Частиною першою статті 59 Закону №580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Частинами 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 "Про ствердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі Порядок №260). Відповідно до абзацу 8 пункту 8 розділу III Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за невикористану відпустку, яка не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статтей 116-117 Кодексу законів про працю України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, та правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 30.01.2019 у справі №806/2164/16. Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Стаття 116 КЗпП України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає стаття 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові). Як встановлено судом, позивача 23.06.2023 звільнено з органів Національної поліції, тоді, як фактичний розрахунок щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки здійснено 30.07.2024. Вказана обставина відповідачем не заперечується. Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення зі служби остаточний розрахунок, зокрема, своєчасно не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. При цьому, стаття 117 КЗпП України діє з 19.07.2022 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" за №2352-IX від 01.07.2022, згідно якої час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Верховний Суд, у постанові за №440/8467/23 від 25.04.2024, дійшов висновку що, період з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативно правового регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22. Також, у постанові №440/8467/23 від 25.04.2024 Верховний Суд, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій діяли правильно, коли для належного і ефективного способу захисту позивача вважали за необхідне визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню. Проте така сума визначена судами без урахування наведеного, тобто як із застосуванням принципу співмірності, так і зі зменшенням періоду виплати до шести місяців, у зв`язку з чим висновки судів щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню, є помилковими. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100). Як встановлено судом та підтверджується сторонами, 30.07.2024 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №340/5912/23 відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію за 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 44 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік служби в поліції в загальному розмірі 171005,32 грн. Тобто, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 30.07.2024. Відтак, період затримки розрахунку становить проміжок часу з 24.06.2023 року (день, наступний з дати звільнення) по 29.07.2024 (переддень остаточного розрахунку, а не 30.07.2024, як зазначає позивач у позовній заяві). Отже, у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період. Однак, з врахуванням стаття 117 КЗпП України щодо обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями та з врахуванням заявлених позивачем вимог, строк затримання розрахунку складає 183 календарних дні. Згідно Довідки від 05.09.2023 року №1717/28/01-23, грошове забезпечення позивача за останні два місяця до звільнення зі служби (що враховується при обчисленні середнього заробітку, згідно Порядку №100) становить: квітень 2023 року 30458,01 грн.; травень 2023 року - 30458,01 грн. Кількість календарних днів за останні два місяці служби: квітень 2023 року - 30; травень 2023 року -

31. Усього -

61. Отже, середньоденний заробіток позивача складає 998,62 грн. ((30458,01+30458,01)/61). Як наслідок, середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток при звільненні позивача в межах позовних вимог складає 182747,46 гривень (183 календарних днів х 998,62 гривень одноденний заробіток). З урахуванням вище наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 182 747,46 грн.. В частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, тому колегія суддів не перевіряє законність рішення в зазначеній частині. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 340/5500/24 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак